Рішення

від 06.11.2018 по справі 303/5145/18

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/5145/18

2/303/2146/18

номер рядка стат. звіту - 4

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої - судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог Мукачівська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Мукачівське РБТІ та ЕО про скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно, свідоцтва на право на спадщину за законом та визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В

23 серпня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог Мукачівська районна державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Мукачівське РБТІ та ЕО про скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно, свідоцтва на право на спадщину за законом та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

06.09.2018 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що 25 грудня 2018 року померла її мама - ОСОБА_5, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, вона звернулась до Нотаріальної контори з метою оформленя спадкових прав на майно. Проте державним нотаріусом Мукачівської районної державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, однак з даного свідоцтва вона дізналася що їй належить не весь будинок, так як в 1999 році виконавчим комітетом Великолучківської сільської ради даний будинок на її думку було помилково поділено на п'ятьох членів сім'ї, а саме 1/5 - її батька, 1/5- її матері, 1/5- її, 1/5- її попереднього чоловіка, 1/5 - її на той час малолітнього сина, проте в жовтні 2017 року нею було отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/5 частини житлового будинку, які належали її батьку та її матері. Тому вона вважає що такий поділ будинку є неприпустимим, і просить надати можливість оформити даний будинок особисто за нею.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6, не з'явилися. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Відповідачі та треті особи, які не заявляють самостійних вимог у судове засідання не з'явилися, проте подали заяви про розгляд справи за їх відсутності в яких зазначили, що позов визнають, не заперечують щодо його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України , суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Повно та всебічно дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України ), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України ). Частиною 5статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року , оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України .

Згідно Постанови ВСУ № 7 від 25.09.2015 року Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок , у випадках, коли правовідносини між сторонами спору щодо захисту права власності на житловий будинок виникли до 1.01.2004, до таких правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закону Про власність від 7.02.91 №697-XII (втратив чинність з 20.06.2007 на підставі закону від 27.04.2007 №997-V), Кодексу про шлюб та сім'ю від 20.06.69 №2006-VII.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 ЦК України ) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні, та вбачається з матеріалів справи право власності на будинок № 75 по вул.Миру в с.В.Лучки Мукачівського району Закарпатської області було зареєстровано на підставі Рішення Великолучківської сільської ради № 23 від 12.09.1999 року. Згідно вказаного рішення було видано Свідоцтва про право власності на домоволодіння: - ОСОБА_4 на 1/5 частину домоволодіння, ОСОБА_7 на 1/5 частину домоволодіння, ОСОБА_3 на 1/5 частину домоволодіння (а.с.8, 9, 10).

З Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ 774603 від 09.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № І-711 вбачається, що по 1/5 частині вказаного домоволодіння належали померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_8. Дані частки згідно цього Свідоцтва перейшли в спадок ОСОБА_5 (а.с.14).

Згідно рішення Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 11.10.2002 року, земельна ділянка по вул.Миру, 75 в с.В.Лучки була передана у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (а.с.17).

Згідно ст.111 ЦК УРСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до власності громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, що ґрунтується виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей, застосовуються правила цього Кодексу про особисту власність та інших актів законодавства, що регулюють зазначену діяльність.

Судом встановлено, що роком побудови спірного будинку є 1962 рік (а.с.11-13). Вказане домоволодіння згідно даних погосподарського обліку Великолучківської сільської ради, відноситься до суспільної групи - робоча. (а.с.16).

Крім того, згідно із записом № 1530 у погосподарській книзі виконавчого комітету Великолучківської сільської ради господарство відносилось до суспільної групи робітників і членами господарства були: ОСОБА_8 як голова сім'ї, ОСОБА_5 як його дружина, ОСОБА_7 як його донька, ОСОБА_3 як його зять, ОСОБА_4 як його внук.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських ОСОБА_1 народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5.

На час завершення будівництва спірного будинку, згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української СРСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилася в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно підтверджувалося довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Беручи до уваги той факт, що будинок побудовано в 1962 році, забудовником являвся померлий ОСОБА_8, ніхто із членів їх сім'ї в колгоспі не працювали і членами колгоспу не були, дворогосподарство відноситься до суспільної групи - робоча то поділ його на частини, як на майно, яке належало колгоспному двору є неприпустимим.

Згідно ч.1 ст.17 ЗУ Про власність (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є

їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою

угодою між ними.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЗУ Про власність (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

З огляду на вищенаведене, вимога про визнання недійсними свідоцтв про право власності на 1/5 частину домоволодіння в с.Великі Лучки по вул.Миру, 75 Мукачівського району зареєстровані 22.10.1999 року Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за № 377 за ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації права власності на 1/5 частину домоволодіння в с.Великі Лучки по вул.Миру, 75 , підлягають до задоволення.

Відносно вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та державної реєстрації права власності на 2/5 чистини спірного житлового будинку, суд констатує наступне.

Оспорюване свідоцтво про право на спадщину оформлялося вже за час дії нового Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року). Фактично, обсяг майна, яке визначене у свідоцтвах і те, яке повинна була отримати у власність позивач значно менше, оскільки мав місце неправильний поділ майна при видачі свідоцтв про право власності на часту будинку.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз'яснень, викладених у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 рокувідповідно дост. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Враховуючи ті обставини, що свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2, значно звужує права позивача, як спадкоємця і було видано на підставі документів виданих з порушенням законодавства, а отже, тягне за собою визнання його недійсним.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майнота їх обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У звязку з вищевикладеним, запис № 22738481 від 09.10.2017 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме 2/5 частини житлового будинку № 75 по вул.Миру в с.В.Лучки Мукачівського району Закарпатської області - підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 , державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо вимоги про визнання в порядку спадкування за позивачем права власності на спірне домоволодіння, суд констатує наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 0022882 виданого виконкомом Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19.09.2005 року, ОСОБА_8 помер 19.09.2005 року (а.с.25).

Тобто, спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилася під час дії ЦК України , який було прийнято 16 січня 2003 року та введено в дію 01 січня 2004 року, а тому й правовідносини щодо спадкування майна та майнових прав померлого регулюються ЦК України від 16 січня 2003 року .

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України передбачено, що внаслідок смерті особи або оголошення її померлою відкривається спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Так, в судовому засіданні з достовірність було встановлено, що, оскільки померлим ОСОБА_8 за життя не було складено заповіту, його спадкоємцями за законом мають бути дружина - ОСОБА_5, а також донька - ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 222717 виданого виконкомом Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 26.12.2016 року, ОСОБА_5 померла 25.12.2016 року (а.с.24).

Враховуючи, що ОСОБА_5 за своє життя заповіту не залишила, а тому згідно з положеннями ч. 1ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.ст. 1220 , 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 ЦК України ). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст.ст. 1268 , 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1296 , 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Частиною першоюстатті 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 є донькою померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Згідно копії паспорта позивача, встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована в спірному будинку на час смерті спадкодавців, а від так має право на успадкування (а.с.20).

Аналізуючи надані докази судом встановлено, що після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відповідно до положень ст.ст. 1261 , 1268 ЦК України , їх ОСОБА_8 та ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги, яка проживала на момент смерті спадкодавців разом з ними, не заявивши про відмову від спадщини, фактично її прийняла.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилося, а отже такі слід віднести на її рахунок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 , 55, Конституції України ,ст.ст. 15, 1220-1222, 1258, 1261, 1268, 1270, 1296-1298 ЦК України, ст.111 ЦК УРСР, ст.ст. 2 , 12 , 18 , 76-77 , 81 , 141 , 247 , 274-279 , 263-265 , 268 , 354-355 ЦПК України , ст.ст.17, 57 ЗУ Про власність , ст.ст. 2, 3, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень , -

УХ В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтва про право власності на 1/5 частину домоволодіння в с.Великі Лучки по вул.Миру, 75 Мукачівського району зареєстровані 22.10.1999 року Мукачівським міжрегіональним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за № 377 за ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на 1/5 частину домоволодіння в с.Великі Лучки по вул.Миру, 75.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/5 частини житлового будинку в с.Великі Лучки по вул.Миру 75 Мукачівського району видане Мукачівською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № І-711 від 09.10.2017 року та скасувати державну реєстрацію права власності на 2/5 частини житлового будинку в с.Великі Лучки по вул.Миру 75.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння за адресою вул.Миру, 75 с.Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, що складається з: житлового будинку (літ.А.), літня кухня (літ.Б.), господарська будівля (літ.В), господарська будівля (літ.Г), господарська будівля (літ.Д), вбиральня (літ.Е), навіс (літ.Є), колодязь (літ.К), ворота з хвірткою №1, огорожа (№2, 3, 4, 5, 6).

Судовий збір віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка - с.Великі Лучки, вул.Миру, буд.75, Мукачівського району Закарпатської області, РНОКПП - НОМЕР_1.

Відповідач 1: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого - с.Великі Лучки, вул.Набережна (Щорса), буд.52, Мукачівського району Закарпатської області, РНОКПП - НОМЕР_2.

Відповідач 2: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серія ВО № 770435 виданий Мукачівським РВ УМВС України в Закарпатській області від 17.03.2001 року.

Третя особа 1: Мукачівська районна державна нотаріальна контора, м.Мукачево, пл.Миру, 30, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 05466016.

Третя особа 2: Комунальне підприємство Мукачівське РБТІ та ЕО, м.Мукачево, вул.Садова, 25, Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 32516890.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2018 року.

Головуюча Курах Л.В.