Ухвала

від 05.11.2018 по справі 348/2346/18

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа №348/2346/18

05 листопада 2018 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТО до ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АРХ КЕПІТАЛ про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ДАТО звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ АРХ КЕПІТАЛ про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Одночасно із зверненням позову ТОВ ДАТО звернулось в суд з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 міській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки площею 1,6065 га для обслуговування виробничо-складських приміщень в м. Надвірна по вул. Майданська 2, Івано-Франківської області до вирішення спору в суді.

Вирішуючи питання про відкриття провадження суддя, перевіривши матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати незаконним та скасувати пункт 73 рішення ОСОБА_1 міської ради від 04.10.2018 року, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,6056 га для обслуговування виробничо-складських приміщень в м. Надвірна по вул. Майданська 2 ТОВ АРХ КЕПІТАЛ , оскільки даним рішенням порушується їх право користування земельною ділянкою згідно договору оренди землі від 07.11.2017 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заява, дані договір та рішення стосуються сторін, які є юридичними особами. Договір оренди землі було укладено для оренди земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку та виробничо-складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Статтею 13 ЦПК України визначено диспозитивність цивільного судочинства - принцип, згідно з яким сторони в процесі вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами. Отже йдеться в першу чергу про принцип диспозитивності саме для сторін. Цим кодексом позивач наділений правом визначати особу, яка є відповідачем.

Ця ж норма - про дискреційне право позивача щодо визначення складу учасників судового розгляду - визначена й іншими процесуальними нормативними актами України.

У вище вказаному позові позивач юридична особа визначив відповідачем та третьою особою також юридичних осіб. І це його дискреційне (владне, на його розсуд) право.

З тексту позову не вбачається спору про порушені права фізичних осіб, і будь-яка фізична особа не фігурує ані в якості позивача, ані в якості відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 3 ст. 30 ГПК України встановлено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15,16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1,12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Також згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р."Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК (1798-12), господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК (1798-12), а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (436-15). Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України 435-15), Господарським кодексом України (436-15), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; г) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, суб'єктний склад сторін рішення (юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності), суд вважає, що спір, який виник між сторонами з приводу вказаної угоди, є господарським спором, а тому підлягає розгляду у порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ТОВ ДАТО до ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ АРХ КЕПІТАЛ про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування в зв'язку з тим, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

Окрім цього суддя прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ ДАТО про забезпечення позову у зв'язку з відмовою у відкритті провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, 30 ГПК України, ст.ст. 4, 19, 186, 260, 261 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТО до ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АРХ КЕПІТАЛ про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Розяснити Товариству з обмеженою відповідальністю ДАТО , що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та підсудна Господарському суду Івано-Франківської області.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДАТО про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.