Рішення

від 05.11.2018 по справі 482/1043/18

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.11.2018

Справа № 482/1043/18

Номер провадження 2/482/443/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді - Демінської О.І., за участю секретаря судового засідання - Шведової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком.

На обґрунтування своїх вимог зазначила, що є власником житлового будинку, розташованого за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Ульянівка, вул. Молодіжна, 15, у якому зареєстровано місце проживання її колишнього співмешканця - ОСОБА_2 Посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 припинено стосунки з 1995 року, коли він забрав свої особисті речі і залишив будинок, не проживаючи з того часу в належному їй житловому будинку, проте факт його реєстрації місця проживання у будинку перешкоджає їй, як власнику, у користуванні її власністю, просить про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком .

В судове засідання 05.11.2018 р. позивач ОСОБА_1, яка була присутня у судовому засіданні 22.10.2018 р., не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Будучи присутньою в судовому засіданні 22.10.2018 р. позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що на протязі декількох років по 1995 рік проживала з відповідачем ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у житловому будинку за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Ульянівка, вул. Молодіжна, 15. Відповідач, з яким вона має спільного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не перебувала в зареєстрованому шлюбі, у 1995 році покинув їх з сином, виїхавши з будинку, але не знявшись з реєстраційного обліку. На даний час факет його реєстрації місця проживання у належному їй на праві приватної власності житловому будинку перешкоджає їй як власнику майна у розпорядженні та користуванні таким майном.

Посилаючись на викладене просить про усунення перешкод у користуванні належним їй нерухомим майном шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування належним їй житловим будинком.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог п.2 ч.7, ч.11 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст.. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а позивач не заперечувала проти такого розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши доводи позову, показання свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Ульянівка, вул.. Молодіжна, 15, на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.1992 року, посвідченого Воронцівською сільською радою 18.10.1994р. №24, зареєстрованого 27.12.1999 року Вознесенським міжміським бюро технічної інвентаризації за №52.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному житловому будинку з 04.03.1987 року по теперішній час, але з 1995 року не проживає на території сільської ради, що підтверджується довідкою Воронцівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №268/04-10 від 11.06.2018 року.

Дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, які пояснили, що відповідач ОСОБА_2, з яким позивач має спільного сина, не проживає в належному ОСОБА_1 житловому будинку з квітня 1995 року, його особистих речей у будинку не має, весь цей час не намагався вселитися до будинку, у якому взагалі не зявлявся, та користуватися ним для проживання.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом ,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України ).

За приписами ст. ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження його майна. Власник володіє, кори

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, що встановлено ст. 379 ЦК України .

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст. 29 ЦК України ).

Згідно із Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце фактичного проживання особи не залежить від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке житлове приміщення, в якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні належною їй нерухомою власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратила право користування житловим будинком, вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному житловому будинку з 04.03.1987 року по теперішній час, але з 1995 року не проживає у належному їй на праві власності житловому будинку, що підтверджено суду як письмовими доказами, так і показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відтак суд приходить до висновку, що положеннями статей 383, 391 ЦК України передбачено право вимоги власника, тобто позивача ОСОБА_1, про захист порушеного права власності на жилий будинок, від будь-яких осіб, у тому числі і відповідача ОСОБА_2П, який не є членом її сім'ї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відтак, якщо реєстрація місця проживання іншої особи у житлі власника здійснює перешкоди у вільному володінні, розпорядженні та користуванні своїм житлом, він має право звернутися до суду із позовною заявою про усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12 , 76 , 141 , 259 , 264 , 265 , 273 , 285 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 у користуванні житловим будинком, що розташований за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Ульянівка, вул.. Молодіжна, 15 шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП не відомий, таким, що втратив право користування зазначеним житловим будинком за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Ульянівка, вул.. Молодіжна, 15.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП не відомий, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, - 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення складено 05.112018 року.

Суддя Новоодеського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_6