Постанова

від 07.11.2018 по справі 576/2078/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №576/2078/18

Номер провадження 22-ц/788/1948/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Шалигинська селищна рада Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3

на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року у складі судді Сапона О.В., постановлену у м. Глухів,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2, мотивуючи вимоги тим, що 11 березня 2016 року помер її батько - ОСОБА_4, постійним місцем проживання якого була квартира АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 3,26 га, яка складається з двох ділянок: ріллі - 2,5863 га, кадастровий номер 5921587100:06:001:0051, та кормових угідь - 0,6733 га, кадастровий номер 5921587100:04:002:0036, розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є вона, її рідна сестра ОСОБА_2 та їх мати і дружина померлого - ОСОБА_5

Зазначала, що вона та її мати ОСОБА_5 фактично прийняли спадщину після смерті батька, оскільки на день його смерті були зареєстровані та проживали разом з ним АДРЕСА_2.

13 лютого 2017 року померла її мати ОСОБА_5, але на час смерті свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 вона не отримала.

08 червня 2017 року вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення своїх прав на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька, однак їй було відмовлено у зв'язку з ненаданням нею доказів прийняття спадщини у встановлений законом строк після смерті батька, а також ненаданням документів, які визначають місце відкриття спадщини.

Вказувала, що факт постійного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 станом на 11 березня 2016 року, тобто на час смерті останнього, встановлено рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2018 року по справі № 576/257/18.

Просила встановити факт її постійного проживання, станом на 11 березня 2016 року разом з батьком - ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_4, який потрібен їй для оформлення спадкового майна. Крім того, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,5863 га, кадастровий номер 5921587100:06:001:0051, яка розташована на території Соснівської сільської ради Глухівського району, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,6733 га, кадастровий номер 5921587100:04:002:0036, яка розташована на території Соснівської сільської ради Глухівського району, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2018 року скасовано рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року у зв'язку з недоведеністю нею своїх позовних вимог, а саме не надано відомостей про осіб, які проживали та були зареєстровані з ОСОБА_6 на час його смерті. Зазначала, що при зверненні до суду з позовом у серпні 2018 року, вона надала суду нові докази, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 на час його смерті, а саме рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2018 року. Вважала, що позов заявлено з інших підстав.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, а також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_8, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону ухвала суду відповідає не в повній мірі.

Так, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що є судове рішення, що набрало законної сили, ухвалене між тими самими стонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

За положеннями вказаної норми закону, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті свого батька ОСОБА_4, померлого 11 березня 2016 року, тобто на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_4. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 3,26 га, яка в свою чергу складається з двох ділянок: ріллі - 2,5863 га, кадастровий номер 5921587100:06:001:0051, та кормових угідь - 0,6733 га, кадастровий номер 5921587100:04:002:0036, розташованої на території Шалигинської (колишньої Соснівської) селищної ради, яка належала ОСОБА_4, померлому 11 березня 2016 року, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія I-СМ № 039480, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 21 лютого 2002 року № 46, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 485 від 29 березня 2002 року.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2018 року, рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 було те, що визнаючи за ОСОБА_1 право власності на частку у спадковому майні, судом першої інстанції не перевірено коло усіх осіб, що прийняли спадщину, оскільки позивачем не надано письмових доказів про осіб, які проживали та були зареєстровані зі спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Отже, рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року, яке набрало законної сили, вже встановлено факт, що ОСОБА_1 на день смерті свого батька ОСОБА_4, померлого 11 березня 2016 року, тобто на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_4.

У справі, яка переглядається, та у справі, рішення в якій набрало законної сили, предметом позову є, встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Позивач обґрунтовувала свої вимоги в обох справах тим, що встановлення такого факту їй необхідно для оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємця першої черги після смерті батька.

Сторонами у спорі у зазначених справах є ОСОБА_1, Шалигинська селищна рада Глухівського району Сумської області та ОСОБА_2

Таким чином, суб'єктний склад сторін у справі, предмет та підстави позовів в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є тотожними.

За встановлених обставин справи колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі в частині визнання права власності на спадкове майно, виходячи з наступного.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_9, поданої до суду першої інстанції у серпні 2018 року, як підставу для звернення до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права позивач зазначала рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2018 року, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 разом з чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 станом на 11 березня 2016 року.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог тільки в частині визнання права власності на частину спадкового майна саме через відсутність доказів про прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 та відсутність відомостей про осіб, які були зареєстровані зі спадкодавцем.

За таких обставин, проаналізувавши постанову Апеляційного суду Сумської області від 26 липня 2018 року, зміст позовних вимог ОСОБА_1 у даній цивільній справі та рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2018 року, яке набрало законної сили 03 квітня 2018 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково вказав про тотожність позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно, оскільки суб'єктний склад сторін у справі, предмет позову є тотожними, але підстави позову є відмінними.

Тому, на думку колегії суддів апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі в частині визнання права власності на спадкове майно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, є передчасним.

Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У справі Беллет проти ОСОБА_7 (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині визнання за позивачем права власності на частину спадкового майна, позбавив її права на справедливий та своєчасний розгляд справи за її позовною заявою та практично обмежив доступ до правосуддя, що є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення питання відкриття провадження у справі та порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а тому ухвала підлягає скасуванню в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу суду в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шалигинської селищної ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_10

ОСОБА_11