Ухвала

від 29.10.2018 по справі 755/27642/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/27642/14-к

Провадження №: 1-кп/755/424/18

"29" жовтня 2018 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника про закриття кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2014 за № 12014100040008337 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки м.Києва,громадянки України,заміжньої,з вищоюосвітою, не працюючої, зареєстрованої тапроживаючою заадресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, за ознакамикримінальних правопорушень(злочинів)передбачених ч.2та ч.3ст.191,ч.1ст.366 ККУкраїни, зі звільненням останньої від кримінальної відповідальності, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою

Захисник ОСОБА_4 подала дане клопотання про закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_6 , а саме за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України закрити провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 477, ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України та за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Клопотання умотивоване тим, що кримінальне провадження №12014100040008337 розпочате слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ УМВС України в м. Києві на підставі матеріалів зібраних оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ УМВС України в м. Києві РУ ГУ УМВС України в м. Києві ОСОБА_7 щодо неправомірних дій посадових осіб Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (код ЄДРПОУ 34806193), які в період 2010-2012р.р. здійснили розтрату коштів підприємства, що полягала у зайвому нарахуванні премій та компенсацій службовим особам даного підприємства.

Відповідно до сторінки 13 обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вона: «своїми умисними діями скоїла привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2.ст 191 КК України».

Відповідно до сторінки 18 обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вона: «своїми умисними діями вчинила привласнення, розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.3.ст 191 КК України».

Як зазначено на сторінці № 11 обвинувального акту: «Відповідно до Статуту (нова редакція) затвердженого рішенням XXІІ сесії Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання від 29 вересня 2009 року № 399 та підписаним головою ради, Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради, код ЄДРПОУ 34806193, засноване на комунальній власності територіальної громади міста Дніпровського району м. Києва, яку у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє Дніпровська районна у місті Києві рада, безпосередньо підпорядковується голові Дніпровської районної у місті Києві ради, є підзвітним і підконтрольним Дніпровській районній у місті Києві раді. Підприємство є юридичною особою, має відокремлено майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом та може мати різні штампи, фірмові бланки та атрибути юридичної особи. Підприємство самостійно здійснює господарську діяльність, виходячи з потреб як своїх так і власника майна, в межах повноважень, передбачених статутом. Керівником підприємства є Директор, який призначається та звільняється з посади Головою Дніпровської районної у місті Києві ради.».

Відповідно до розділу 4 Статуту Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради (сторінка 4): «збитки завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству за рішенням суду або господарського суду». (В матеріалах кримінального провадження №12014100040008337 цей документ міститься в т. 1 а.с.162.).

Підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про кримінальне правопорушення за ч. 2. та ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України були матеріли, зібрані оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ УМВС України в м. Києві РУ ГУ УМВС України в м. Києві ОСОБА_7 . В обвинувальному акті жодного разу не має посилання на подання потерпілим заяви про кримінальне правопорушення, скоєне ОСОБА_5 .

Окрім того, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, заява потерпілим про вчинення злочину до правоохоронних органів не подавалась.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування (сторінка 4 реєстру матеріалів розділ ІІ-1 внесення відомостей до ЄРДР)- відомості до ЄРДР були внесені про вчинення злочинів за ч.2. ст. 191 КК України 03.07.2014р.. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування (сторінки 4, 5 реєстру матеріалів розділ ІІ-1 внесення відомостей до ЄРДР) - відомості до ЄРДР про вчинення злочинів за ч.3. ст..191 КК України були внесені 26.09.2014р., 28.09.2014р.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування (сторінка 11 реєстру матеріалів розділ ІІ-15 інші процесуальні рішення, графа 1)- постанова про визнання потерпілим КП «ФРЦ «Дніпровський» винесена 04.07.2014року . (В матеріалах кримінального провадження №12014100040008337 постанова про визнання потерпілим міститься в Т.2 а.с.184.)

Розуміючи неможливості існування кримінального провадження за ч.2. та ч.3 ст. 191 КК України у формі приватного обвинувачення без заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, вона, як адвокат, звернулась із адвокатським запитом до КП «ФРЦ «Дніпровський» із запитанням чи подавало воно заяви до правоохоронних органів щодо скоєння злочинів ОСОБА_5 .. На цей запит було отримано відповідь від 25.09.2014р., що станом на 25.09.2014 року комісія з припинення КП «ФРЦ «Дніпровський» з заявами до правоохоронних органів щодо скоєння злочинів не зверталась.

Окрім того листом вх. № 103/4870 від 18.09.2014 року начальника відділення слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ було повідомлено, що КП «ФРЦ «Дніпровський» визначено потерпілим у кримінальному провадженні №12014100040008337 від 03.07.2014 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, без наявності заяви потерпілого 29.08.2014 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, автор звернення уважає, що кримінальне провадження №12014100040008337 від 03.07.2014 щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191 КК України порушене без заяви потерпілого, яка до цього часу не подавалась, а тому підлягає закриттю згідно ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Щодо обвинувачення за ст. 366 КК України, то заявник указує, що відповідно до сторінки 22 обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вона «вчинила видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 366 КК України» , та, у зв`язку з тим, що останній наказ про преміювання Туранської № 136 було видано 27.08.2012 року, а на підставі нього було складено розрахунково-платіжну відомість за вересень 2012 року, то станом на цей час строк притягнення до кримінальної відповідальності за ці діяння ОСОБА_5 , у розумінні норм ст. 49 КК України, сплинув, тож остання підлягає звільненню беручи до уваги норми ст.ст. 284-286 КПК України.

З оглядуна указане,захисник просить закритикримінальне провадженнящодо притягнення довідповідальності ОСОБА_5 за вчиненнякримінальних правопорушень,передбачених ч.2та ч.3ст.191Кримінального кодексуУкраїни напідставі п.3ч.1ст.477, ч.4ст.26,п.7ч.1ст.284КПК України.Звільнити обвинувачувану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України (у зв`язку із закінченням строків давності), а провадження закрити.

Позиція сторін

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_3 заявлене захисником клопотання про закриття провадження підтримали, просили задовольнити саме з наведених у ньому передумов.

Підстав для відмови підтримувати обвинувачення за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України прокурор не убачав, а уважав за доречне закрити провадження саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 477, ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на відсутність заяви потерпілого, та, відповідно, звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України у зв"язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповіднальності.

Фактичні обставини справи з`ясовані судом

І.Згідно обвинувальногоакта складеного05.10.2015слідчим СВДніпровського РУГУ МВСУкраїни вм.Києві ОСОБА_8 та затвердженим08.10.2015прокурором прокуратуриДніпровського районум.Києва ОСОБА_9 , ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що, на думку сторони обвинувачення, 30.11.2010, обіймаючи посаду директора комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» (далі КП «ФРЦ «Дніпровський»), будучи достовірно обізнаною зі статутом підприємства, контрактом з керівником, колективним договором, положенням про оплату праці щодо умов матеріального забезпечення директора підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись злочинним умислом направленим на привласнення грошових коштів КП «ФРЦ «Дніпровський», в невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у службовому кабінеті розташованому в м. Києві по вул. Челябінська 9-Г, видала наказ про преміювання працівників підприємства № 78/1 від 30.11.2010 року, відповідно до якого за результатами роботи за листопад 2010 року їй була незаконно нарахована премія в розмірі 4 579, 16 грн., що не передбачено контрактом укладеним 30.11.2009, між нею та власником, у зв`язку із відсутністю відповідного розпорядження уповноваженої особи.

За тотожнихобставин,як указанов актіостання видала накази № 80/1 від 29.12.2010, відповідно до якого за результатами роботи за грудень 2010 року їй була незаконно нарахована премія в розмірі 4 579, 16 грн.; № 82 від 31.01.2011, відповідно до якого за результатами роботи за січень 2011 року їй була незаконно нарахована премія в розмірі 4 579, 16 грн.; № 83 від 28.02.2011, відповідно до якого за результатами роботи за лютий 2011 року їй була незаконно нарахована премія в розмірі 4 579, 16 грн.; № 84 від 31.03.2011, відповідно до якого за результатами роботи за березень 2011 року їй була незаконно нарахована премія в розмірі 4 162, 87 грн.; № 135 від 29.08.2012, відповідно до заступнику головного бухгалтера ОСОБА_10 , начальнику відділу по орендним відносинам ОСОБА_11 , начальнику інженерного сектора ОСОБА_12 , провідному фахівцю ОСОБА_13 , діловоду ОСОБА_14 встановлено премію за серпень 2012 року у розмірі 100 відсотків посадового окладу, що суперечило умовам колективного договору, схваленого загальними зборами трудового колективу 22.11.2011, яким визначено, що премія для працівників підприємства за підсумками роботи за місяць встановлюється в розмірі до 50 відсотків посадового окладу; № 136 від 27.09.2012, відповідно до якого за виконання особливо важливого завдання у вересні місяці 2012 року їй була незаконно встановлено заохочення (у грошовій формі) в розмірі посадового окладу, який з 01.02.2012, відповідно до додаткової угоди до Контракту від 30.11.2009 складав 5150,40 грн.

У подальшому, ОСОБА_6 привласнила ці грошові кошти.

Крім цього, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора КП «ФРЦ «Дніпровський», розташованого в м. Києві по вул. Челябінська 9-г, будучи службовою особою та обізнаною зі статутом підприємства, контрактом з керівником, колективним договором, положенням про оплату праці щодо умов матеріального забезпечення директора підприємства, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні зазначеного підприємства, достовірно знаючи, що згідно п.п. 3.1.4. контракту від 30.11.2009 року, уповноваженою особою не були призначені їй премії або надбавки, видала наказ № 78/1 від 30.11.2010 року, право на видання якого закріплене п. 6.6.8. статуту підприємства за директором підприємства, що являться офіційним документом, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй премії в розмірі 4 579, 16 грн. за листопад 2010 року.

За таких же умов видала накази № 80/1 від 29.12.2010 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй премії в розмірі 4 579, 16 грн. за грудень 2010 року; № 82 від 31.01.2011 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй премії в розмірі 4 579, 16 грн. за січень 2011 року; № 83 від 28.02.2011 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй премії в розмірі 4 579, 16 грн. за лютий 2011 року; № 84 від 31.03.2011 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй премії в розмірі 4 162, 87 грн. за березень 2011 року; № 99 від 29.07.2011 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй надбавки в розмірі 50 відсотків до посадового окладу за інтенсивність, з липня 2011 року; № 117/1 від 02.12.2011 року, в який внесла неправдиві відомості щодо нарахування їй компенсаційної виплати в розмірі 50 відсотків до посадового окладу з листопада 2011 року та їй було нараховано 25 220,43 грн.; № 136 від 27.08.2012, в який внесла неправдиві відомості щодо встановлення їй заохочення (у грошовій формі) у вересні 2012 року в розмірі посадового окладу, що складав 5150, 40 грн.

В подальшому, відповідно до вищевказаних наказів, ОСОБА_6 своїми підписами посвідчила розрахунково-платіжні відомості, яка відповідно пунктів 1 і 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять відповідні реквізити і є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції, тобто є офіційним документом, до яких були внесені неправдиві дані про нарахування заохочення у вищенаведених сумах.

ІІ. Кримінальне провадження № 12014100040008337 розпочате слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві на підставі матеріалів зібраних оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 щодо неправомірних дій посадових осіб комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (ЄДРПОУ 34806193), які в період 2010-2012 р.р. здійснили розтрату коштів підприємства, що полягала у зайвому нарахуванні премій та компенсацій службовим особам даного підприємства.

ІІІ. Потерпілим у справі, відповідно до обвинувального акту, є Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві (код ЄДРПОУ 34806193), яке, відповідно до Статуту (нова редакція) затвердженого рішенням XXІІ сесії Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання від 29 вересня 2009 року № 399 та підписаним головою ради, засноване на комунальній власності територіальної громади міста Дніпровського району м. Києва, яку у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє Дніпровська районна у місті Києві рада, безпосередньо підпорядковується голові Дніпровської районної у місті Києві ради, є підзвітним і підконтрольним Дніпровській районній у місті Києві раді. Підприємство є юридичною особою, має відокремлено майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом та може мати різні штампи, фірмові бланки та атрибути юридичної особи. Підприємство самостійно здійснює господарську діяльність, виходячи з потреб як своїх так і власника майна, в межах повноважень, передбачених статутом. Керівником підприємства є Директор, який призначається та звільняється з посади Головою Дніпровської районної у місті Києві ради.». Згідно розділу 4 зазначеного Статуту: «збитки завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству за рішенням суду або господарського суду».

Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві було припинено 16.02.2017 року в результаті реорганізації, а правонаступником його зазначено Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 38133008), яке в свою чергу 01.02.2018 року припинено за рішенням засновників, а правонаступником призначено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (код ЄДРПОУ 03366612).

Згідно постанови Господарського суду м. Києва від 05.02.2018 року ОСОБА_15 призначено ліквідатором Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (код ЄДРПОУ 03366612), яке є останнім правонаступником Комунального підприємства.

Ліквідатор ОСОБА_15 у суді указав, що заяв у відношенні ОСОБА_5 він не подавав, претензій матеріального характеру не має. Підстав для відмови підтримувати обвинувачення не убачає, так як КП «ФРЦ «Дніпровський» також будь-яких заяв до правоохоронних органів не подавало, йому, як ліквідатору, матеріали, які б свідчили про навність будь-яґких претензій до обвинуваченої з боку КП "ФРЦ "Дніпровський" також не передавались й про наявність кримінального провадження йому стало відомо лише після виклику до його до суду, а тому, за відсутності первинної заяви з про притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності, він, відповідно, й не має від чого відмовлятись.

ОСОБА_16 , що був залучений органом досудового розслідування як представник потерпілого до провадження постановою слідчого від 26.09.2014. в судовому засіданні пояснив, що будь-яких заяв про злочин, він як представник в інтересах КП «ФРЦ «Дніпровський» не подавав й про наявність таких заяв йому не відомо.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

І. Щодо клопотання в частині закриття справи за ст. 191 КК України.

Відповідно до частини 4статті 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1статті 284 КПКкримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як зазначено в обвинувальному акті, дії ОСОБА_5 кваліфіковано зачастинами 2, 3 статті 191 ККУкраїни.

Відповідно доп.3ч.1ст.477КПК кримінальне провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) Кримінального кодексу України- якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

У цій ситуації, ОСОБА_5 учинила діяння будучи особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого, а тому ці кримінальні правопорушеннявідносяться до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате тільки на підставі заяви потерпілого, але у цій справі така заява відсутня.

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (частина 4 статті26, частина 1 статті478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною 4 статті26, пунктом 7частини 1 статті284 КПКє відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (частина 4статті 56 КПК).

Верховний Судколегією суддівПершої судовоїпалати Касаційногокримінального судупостановою від20.02.2018 усправі №142/1291/16-кзауважив,що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.

Тобто законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмова потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер.

Як має діяти суд, у ситуації, коли кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було порушено не на підставі заяви потерпілого КПК України прямо не регламентує, та і не може регламентувати, так як вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно.

Однак,у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

З огляду на що, суд застосовуючи, у цій ситуації, загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу, уважає наявними підстави для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною першою статті 7, частиною 6 статті 9, частиною 4 статті26,частини 1 статті477КПК через призму норм пункту 7частини 1 статті284того ж Кодексу.

Адже, пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження закривається в тому числі, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Урегульовуючи у такій спосіб проблематику питання, яка виникла, у цій ситуації, суд ураховує, що концепцію якості закону, зокрема пов`язують з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як наслідок, виходячи з того, що концепція якості закону, зокрема пов`язана з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, а відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону», та у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, слід дійти висновку про дотримання вимог законодавства з даного питання, адже вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Особа не може бути жертвою колізій діючого законодавства, або ж системних змін законодавства у питанні підслідності через те, що національне законодавство припустило неоднозначне та множинне тлумачення прав та обов`язків осіб. Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, з урахуванням того, що національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід.

У цій ситуації, як сама ОСОБА_5 , так і її захисник запропонували, а прокурор погодився, що саме такий спосіб урегулювання проблеми, є найбільш сприятливий, оскільки саме провадження було розпочато за відсутності заяви потерпілого, й така заява відсутня до цього часу, тобто саме провадження розпочато та здійснювалося в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 477 КПК України, й відсутність такої заяви не породжує у потерпілого можливості відмови від обвинувачення, а тому суд вважає за можливе саме так урегулювати це питання.

Також слід урахувати, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає, що її застосування перебуватиме у справедливому балансі з обставинами самої справи.

У даному випадку таке урегулювання проблематики ситуації, що виникла перебуватиме у справедливому балансі з обставинами самої справи.

Цей підхід відповідає інтересам ОСОБА_5 , так як був запропонований власне її захисником.

ІІ. Щодо клопотання в частині закриття справи за ст. 366 КК України.

Обставини наведені у акті щодо видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, з числарегламентованих ст.91КПК України,за ч.1ст.366КПК України занаслідками розглядуцього провадження,суд сприймає,як дісні, бо вони у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та були досліджені у ході судового розгляду цієї справи, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадженняза ч. 1 ст. 366 КК Українишляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядкуст. 349 КПК України.

Разом з тим, суд ураховує і те, що згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею злочинуі додня набраннявироком законноїсили минулитакі строки: .. 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Останній наказ про преміювання ОСОБА_5 № 136 було видано 27.08.2012, а на підставі нього було складено розрахунково-платіжну відомість за вересень 2012 року, тобто станом на 29.10.2018 (вересень 2012 року + 3 роки = вересень 2015 року) строк притягнення до кримінальної відповідальності за ці діяння, дійсно сплинув, а тому у цій частині провадження також слід закрити, звільнивши особу від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності.

Як наслідок, у даному випадку, судом установлено комплекс фактичних обставин та передумов, які у світлі норм КК України, КПК України, в своїй сукупності указують на можливість задоволення клопотання заявника.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що клопотання захисника підлягає до задоволення.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

І. Щодо цивільного позову старшого прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_17 в інтересах КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради до ОСОБА_5 , то суд у світлі положень ст.ст. 7, 9, 129, 326 КПК України, уважає за необлхідне, у цій ситуації, залишити його без розгляду.

ІІ. Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

ІІІ. Питання арештованого майна у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст.ст. 1-29, 284-285, 350, 369-372, 376, 477 КПК України, суд постановив :

клопотання задовольнити.

Кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2014 за № 12014100040008337 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 ККУкраїни, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого, тобто з підстав не передбачених частиною 4статті 26, пунктом 3 частини 1 статті 477 КПК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2014 за № 12014100040008337 відносно неї за ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження - закрити.

Цивільний позов старшого прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_17 в інтересах КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради до ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Арешт накладений, як захід забезпечення кримінального праводження, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_18 від 26.09.2014, на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а самебудинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , скасувати.

Речові докази: накази, розрахункові відомості залишити у матеріалах судового провадження

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам процесу.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 16:40 год. 01.11.2018.

С у д д я : ОСОБА_1