Ухвала

від 25.10.2018 по справі 757/40482/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представників власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових приміщень (групи приміщень №№ 117, 119, 128), які використовуються під магазини продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Євгена Коновальця, 26-а, у Печерському районі м. Києва, які належать ТОВ "ГАРАНТ-Н", із забороною ТОВ "ГАРАНТ-Н", код ЄДРПОУ 31808397, а також іншим юридичним та фізичним особам розпоряджатися та користуватись будь-яким чином вказаним нерухомим майном.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що приміщення не є речовим доказом в кримінальному провадженні, оскільки не відповідає ознакам речових доказів, визначених в ст. 98 КПК України. Використання приміщень здійснюється не власником, щодо дій посадових осіб якого здійснюється кримінальне провадження, а ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", яке не є учасником кримінального провадження, та відповідно до договору оренди не має права передавати приміщення третім особам. Застосована слідчим суддею заборона використання арештованого майна, необґрунтовано обмежує права третіх осіб.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився без виклику представника власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення, тобто в межах строку визначеного ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42017000000003689 від 14.11.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

16.08.2018 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 вказане у клопотанні майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42017000000003689 від 14.11.2017.

17.08.2018 року прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майна, а саме на об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових приміщень (групи приміщень №№ 117, 119, 128), які використовуються під магазини продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Євгена Коновальця, 26-а, у Печерському районі м. Києва, які належать ТОВ "ГАРАНТ-Н", із забороною ТОВ "ГАРАНТ-Н", код ЄДРПОУ 31808397, із забороною розпоряджатись на користуватись вказаним майном, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

17.08.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке є речовим доказом в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права та свободи власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, щост. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про неналежність осіб службових осіб вказаного товариства до відкритого кримінального провадження №42017000000003689 від 14.11.2017 не заслуговують на увагу.

Посилання апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.

Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту майна, слідчий суддя застосував заборону користування та розпорядження цим майном, яка в даному випадку, за об`єктивним переконанням колегії суддів, недоцільна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Однак, наведених ризиків стороною обвинувачення не доведено, а тому, як вважає апеляційний суд, відсутні підстави для заборони користування та розпорядження вказаним майном.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових приміщень (групи приміщень №№ 117, 119, 128), які використовуються під магазини продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Євгена Коновальця, 26-а, у Печерському районі м. Києва, які належать ТОВ "ГАРАНТ-Н", із забороною ТОВ "ГАРАНТ-Н", код ЄДРПОУ 31808397, а також іншим юридичним та фізичним особам розпоряджатися та користуватись будь-яким чином вказаним нерухомим майном, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про арешт майна, а саме об`єктів нерухомості (комплекс нежитлових приміщень (групи приміщень №№ 117, 119, 128), які використовуються під магазини продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул.Євгена Коновальця, 26-а, у Печерському районі м. Києва, які належать ТОВ "ГАРАНТ-Н", із забороною ТОВ "ГАРАНТ-Н", код ЄДРПОУ 31808397, а також іншим юридичним та фізичним особам розпоряджатися та користуватись будь-яким чином вказаним нерухомим майном задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових приміщень (групи приміщень №№ 117, 119, 128), які використовуються під магазини продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Євгена Коновальця, 26-а, у Печерському районі м.Києва, які належать ТОВ "ГАРАНТ-Н".

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/607/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_7

Доповідач: ОСОБА_1