Рішення

від 02.11.2018 по справі 910/8733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2018Справа № 910/8733/18

За позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Київської міської ради. до проОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Міський дім 3" повернення земельної ділянки. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М. Представники сторін: від прокуратури: Винник О.О. - прокурор; від позивача: від відповідача: Власенко В.І. - представник за довіреністю; Бідій В.П. - представник за довіреністю. Вільні слухачіОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Міський дім 3" (надалі - відповідач) про зобов'язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,05157 га з обліковим номером 79:241:0243, яка розташована за адресою: вул. Цимбалів Яр, 35 у Голосіївському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання, шляхом знесення паркану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-які рішення про передачу земельної ділянки загальною площею 0,05157 га з обліковим номером 79:241:0243 позивачем не приймалися. У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

31.07.2018 через канцелярію суду від прокуратури та позивача надійшли письмові пояснення по справі, у яких йдеться про те, що позивачем не приймалося рішення стосовно передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача, а отже останній порушує права позивача оскільки спірна земельна ділянка огороджена спільним парканом із земельною ділянкою, що належить відповідачу та розміщена поруч зі спірною ділянкою.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/8733/18 на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 21.09.2018.

В судовому засіданні 21.09.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що прокурором не підтверджено виключність випадку для його участі у справі та не подано доказів на підтвердження того, що він письмово звертався до позивача з питанням необхідності захисту інтересів держави поданій справі. При цьому відповідач зазначив, що доказів використання спірної земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів та правового зв'язку відповідача з вказаною земельною ділянкою, а тому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Окрім того, у відзиві відповідач зазначає, що вказівка позивача на те, що спірна земельна ділянка обліковується Департаментом земельних ресурсів КМДА за відповідачем могла стати причиною подання даного позову, а тому керуючись ст. ст. 81, 170 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) відповідач просить суд витребувати у Департаменту земельних ресурсів КМДА інформацію щодо того яким саме чином вказаний орган і на якій правовій підставі здійснює облік вказаної земельної ділянки за відповідачем, оскільки отримана відповідь може слугувати доказом у справі щодо того яке саме відношення відповідач мас до вказаної земельної ділянки.

Так, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Мотивуючи вимогу щодо витребування доказів відповідач вказує на те, що відповідний облік земельних ділянок здійснюється Департаментом земельних ресурсів КМДА, про що відповідач не знав і не міг знати та не мав ефективних правових механізмів для того, щоб витребувати такі дані (інформацію) самостійно, оскільки такі дані (інформація) є внутрішніми даними виконавчого органу.

Разом з тим суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, згідно ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, суд приймає до уваги, що при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, слід дійти висновку, що відповідач не позбавлений права на подання відповідних звернень направлених на захист власного порушеного права самостійно , зокрема щодо отримання відповідної інформації, в тому числі не виключеним є таке право відповідача під час розгляду справи судом.

Разом з тим, відповідачем не було здійснено заходів, які він вжив для отримання інформації самостійно та доказів вжиття ним таких заходів та (або) допустимих причини неможливості самостійного отримання такої інформації.

Окрім того, суд зазначає, що наявних в матеріалах справи доказів, наданих прокурором достатньо для надання оцінки фактичним обставинам у даній справі, а тому вимога відповідача про витребування у Департаменту земельних ресурсів КМДА відповідної інформації щодо спірної земельної ділянки залишається судом без розгляду.

01.10.2018 року прокурором через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позовну заяву.

04.10.2018 через канцелярію суду позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 відкладено підготовче засідання на 05.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.11.2018.

23.10.2018 відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь на відзив прокурора та заперечення на відповідь на відзив позивача.

У судовому засіданні 02.11.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

При цьому, згідно частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відтак, з аналізу наведених вище норм Конституції України та чинного законодавства, з урахуванням суперечності наданих суду доказів на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки та характеру спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 наділений відповідними повноваженнями на звернення з даним позовом до суду в інтересах позивача та наділений правом на захист порушених прав останнього.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 23.05.2018 №18-0755-01, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києва затвердженого рішенням Київради від 25.09.2003 № 16/890 здійснено обстеження земельної ділянки, за кадастровим номером 8000000000:79:241:0119 (обліковий код 79:241:0243), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Цимбалів Яр, 35 (надалі також - спірна ділянка ), за результатом якого встановлено наступне:

- згідно з базою даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0 га за адресою: вул. Цимбалів Яр, 35 (кадастровий номер 8000000000:79:241:0119) в Голосіївському районі м. Києва на підставі акту прийому - передачі майна від 03.05.2017 № б/н передана у власність Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Міський дім 3 для обслуговування жилого будинку господарських будівель. Відомості з Державного реєстру прав від 29.08.20 №95699292. Земельна ділянка площею 515.7 кв. м. за адресою: вул. Цимбалів Яр (обліковий код 79:241:0243) обліковується за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Міський дім 3 . Київська міська рада приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність користування (оренду). У міському земельному кадастрі відсутня інформація що державної реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавство порядку.

- спеціалістами Департаменту земельних ресурсів було проведено обстеження зазначених земельних ділянок. Земельні ділянки Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Міський дім 3 (кадастровий чом 8000000000:79:241.0119: обліковий код 79:241:0243) огороджені спільним парканом. На ділянці (кадастровий номер 8000000000:79:241:0119) розміщено цегляний гараж, залишки будівельних матеріалів та зелені насадження. На ділянці (обліковий номер 79:241:0243) будівель та споруд не виявлено, ростуть зелені насадження. На момент обстеження будівельні роботи не проводились, будь-які особи на ділянках були відсутні.

Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що відповідні рішення про передачу земельної ділянки загальною площею 0,05157 га з обліковим номером 79:241:0243 позивачем не приймалися, спірна ділянка огороджена спільним парканом із земельною ділянкою загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:79:241:0119, що свідчить про використання відповідачем спірної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позивач та прокурор посилаються на витяг з бази даних міського земельного кадастру від 15.05.2018, вказуючи на те, що спірна ділянка має чіткі межі та на неї зареєстровано технічний звіт по інвентаризації, що означає формування земельної ділянки як об'єкта цивільних правовідносин та при цьому не перебуває у власності або користуванні фізичних або юридичних осіб, державна реєстрація речових прав на неї не реєструвалася.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 375 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно."

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб."

Так, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними (ч.1). Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ч.3).

Окрім того, згідно із визначенням самовільно зайнятої земельної ділянки, наведеним в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними .

Отже, виходячи з вищенаведеного, сам лише факт відсутності або наявності державної реєстрації права користування та оренди земельної ділянки не може свідчити про порушення прав власника такої земельної ділянки без доведення факту використання такої ділянки власника іншою особою. Відтак, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, як спосіб захисту порушеного права, може бути застосований судом лише у разі наявності фактичного використання земельної ділянки або здійснення на ній самочинного будівництва.

Так, положеннями ч. 1. ст. 76 та ч. 1 ст. 77 ГПК України, визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Прокурором, у свою чергу, не подано доказів на підтвердження дій відповідача, які б могли свідчити про фактичне використання спірної земельної ділянки, натомість у описаному вище акті обстеження земельної ділянки від 23.05.2018 № 18-0755-01 не вбачається засвідчення факту використання відповідачем спірної ділянки.

Посилання прокурора та позивача на те, що спірна ділянка огороджена спільним парканом із земельною ділянкою, що належить відповідачу та розміщена поруч зі спірною ділянкою про що зафіксовано у акті обстеження земельної ділянки від 23.05.2018 №18-0755-01 не свідчить про факт користування відповідачем спірною ділянкою.

При цьому відповідач вказує на те, що земельні ділянки, про які йдеться у акті обстеження земельної ділянки від 23.05.2018 №18-0755-01 раніше складали єдину земельну ділянку загальною площею орієнтовно 1500 м кв. та історична довідка про вказані ділянки містить відомості щодо того, як і чому з'явився вказаний паркан та зведення паркану відноситься до періоду існування вказаної первинної земельної ділянки.

В силу приписів ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оскільки прокурором не доведено в чому полягає порушення інтересів держави й необхідність їх захисту, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту користування відповідачем спірною ділянкою, тобто наявності порушеного права позивача, за захистом прав якого прокурор звернувся з даним позовом, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку загальною площею 0,05157 га з обліковим номером 79:241:0243, яка розташована за адресою: вул. Цимбалів Яр, 35 у Голосіївському районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання, шляхом знесення паркану є недоведеними та необґрунтованими, а відтак у задоволенні позву слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 80, 86, 129, 207, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Міський дім 3" про повернення земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07.11.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко