Рішення

від 08.10.2018 по справі 910/15047/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2018Справа № 910/15047/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста"

до 1) Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"

про визнання договору суборенди № 9-АР від 20.02.2017 року недійсним

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Лінник С.В. - представник за довіреністю № 07/17 від 07.08.2017 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Кагарлик Ю.В. - представник за довіреністю № 95 від 24.10.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста" до закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект", товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" про визнання договору суборенди № 9-АР від 20.02.2017 року недійсним.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 17.10.2017 р., у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача 2 у судове засідання.

12.10.2017 р. до канцелярії суду відповідача 1 подав доповнення по справі.

17.10.2017 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про зупинення провадження по справі.

У судове засідання 17.10.2017 р. представник відповідача 2 не з'явився, вимоги ухали суду від 06.09.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39296300.

Представники позивача підтримали подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача 1 заперечував проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача 3 підтримав клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 р. затверджено мирову угоду сторін у справі № 910/18684/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста" до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянин України ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р. апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 р. у справі № 910/18684/16 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 р. у справі № 910/18684/16 скасовано, справу № 910/18684/16 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні представник ТОВ "Альмагеста" зауважив, що подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 р.

Господарський суд міста Києва вважає, що розгляд цієї справи неможливий до перегляду Вищим господарським судом України справи № 910/18684/16, оскільки предметом у справі № 910/15047/17 є визнання договору суборенди № 9-АР від 20.02.2017 р. недійсним, а предметом у справі № 910/18684/16 право власності ТОВ "Альмагеста", набуте на підставі мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 р. по справі № 910/18684/16.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2017 року зупинено провадження у справі № 910/15047/17 до перегляду Вищим господарським судом України справи № 910/18684/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста" до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянин України ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з бази Діловодства спеціалізованого суду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 року у справі №910/18684/16 залишено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста" до товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" про звернення стягнення на предмет іпотеки без розгляду на підставі ч.13 ст. 176 та п.8 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.

За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне поновити провадження у справі №910/15047/17.

Частиною першою статті 12 ГПК України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно приписів статті 12 та глави 10 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту та незначну складність справи, спір підлягає вирішенню в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 провадження у справі поновлено, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту та незначну складність справи, судом вирішено спір розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання, призначене на 08.10.2018 представника позивача та відповідача-2 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направили, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

08.10.2018 у судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-3 проти позову заперечили, просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 08.10.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Звертаючись із позовом про визнання договору суборенди недійсним, позивач зазначає, що ТОВ АЛЬМАГЕСТА набуло право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу, що знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Вілюнюська, 33. Цей факт підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №81088970 від 23.02.2017 року.

Після встановлення ТОВ АЛЬМАГЕСТА фактичного володіння над Нерухомим майном стало відомо про факт укладення 20 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АДОНІС ПРОЕКТ і Товариством з обмеженою відповідальністю АЙЛЕНД Договору суборенди №9-АР стосовно частини Нерухомого майна.

Водночас, як свідчить зміст п. 1.2. Договору суборенди ТОВ АДОНІС ПРОЕКТ використовує об'єкт суборенди на підставі Договору оренди №1-ар від 01.01.2017 року, укладеного між ним і Закритим акціонерним товариством Виробничо-торгівельна фірма Укрторгсервіс .

Крім того, Договір суборенди підписаний ТОВ АДОНІС ПРОЕКТ , ТОВ АЙЛЕНД і ЗАТ ВТФ УКРТОРГСЕРВІС .

При цьому, Договір оренди укладений ЗАТ ВТФ УКРТОРГСЕРВІС у якості власника Нерухомого майна.

Разом із тим, як зазначає позивач, на момент укладення Договору оренди ЗАТ ВТФ УКРТОРГСЕРВІС не було власником Нерухомого майна.

Зокрема, як свідчать дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на Нерухоме майно починаючи із 15.08.2016 року було зареєстровано на Товариством з обмеженою відповідальністю МТС (код ЄДРПОУ 21607597), яке, у свою чергу набуло право власності на Нерухоме майно з 23 червня 1999 року на підставі Договору купівлі-продажу від 23.06.1999 р. і Акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.06.1999 року.

Після цього, ТОВ АЛЬМАГЕСТА на підставі Мирової угоди, затвердженої Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2016 року по справі №910/18684/16, набуло право власності на Нерухоме майно про що, як вказує позивач, здійснено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме 23 лютого 2017 року.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ту обставину, що ТОВ АДОНІС ПРОЕКТ , ТОВ АЙЛЕНД і ЗАТ ВТФ УКРТОРГСЕРВІС знали або повинні були знати про той факт, що право приватної власності на Нерухоме майно не належить ЗАТ ВТФ УКРТОРГСЕРВІС .

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем законності Договору.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Окірм того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2017 р. по судовій справі № 910/18684/16 скасована Ухвала Господарського суду м. Києва від 14.12.2016 року по судовій справі № 910/18684/16 (по якій ТОВ Альмагеста стало власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою м. Київ, вул. Вільнюська, 33). Вищий господарський суд України своєю Постановою від 12 грудня 2017 року по судовій справі № 910/18684/16 залишив без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2017 року, а касаційну скаргу ТОВ Альмагеста залишив без задоволення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 травня 2018 року по справі №910/18684/16 залишено позов ТОВ Альмагеста до ТОВ МТС про звернення стягнення на предмет іпотеки без розгляду на підставі ч.1З ст. 176 та п.8 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 листопада 2017 року, індексний номер витягу - 102394384, власником нерухомого майна цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, будинок 33 є Закрите акціонерне товариство Виробничо-торговельна фірма Укрторгсервіс , код ЄДРПОУ: 01437801.

Таким чином, на основі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що з 02 листопада 2017 року Позивач (ТОВ Альмагеста ) не являється власником вищезазначеного нерухомого майна і не може вимагати визнання договору суборенди недійсним.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору суборенди недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору необхідно відмовити.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що відповідачами надано до суду належні та допустимі докази на спростування обставин, заявлених позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста".

У зв'язку з відмовою в позові, судовий збір, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмагеста" відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.11.2018р.

Суддя С.М. Мудрий