Рішення

від 05.11.2018 по справі 914/1496/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 Справа №914/1496/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи Солар» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «ЕКП» , м. Львів

про стягнення 329 735, 76 грн заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи Солар» до Приватного підприємства «ЕКП» про стягнення 329 735, 76 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 14.08.2018 було відкрито провадження у справі № 914/1496/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.09.2018.

Представник позивача у судове засідання 10.09.2018 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 10.09.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 10.09.2018 підготовче засідання відкладено на 01.10.2018. У судовому засіданні 01.10.2018 оголошено перерву до 10.10.2018.

Представник позивача у судове засідання 10.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив. Представник відповідача 10.10.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив. Ухвалою суду від 10.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 05.11.2018 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 05.11.2018 не з'явився, причин неявки не повідомив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 05.11.2018 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи Солар» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «ЕКП» про стягнення 329 735, 76 грн заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 24.05.2017 між сторонами у справі було укладено дилерський договір № 520/23-17 (надалі-договір), відповідно до умов п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується протягом дії цього договору передавати дилеру (відповідачу) у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а дилер зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

За умовами п. 6.3. договору, оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування дилером грошових коштів на рахунок продавця в порядку та строки, вказані в специфікації.

Сторонами було укладено специфікації на поставку товарів та виконання робіт:

- від 25.05.2017 № 1 на загальну суму 450 554, 33 грн;

- від 24.10.2017 № 2 на загальну суму 219 024, 20 грн;

- від 23.03.2018 № 3 на загальну суму 225 691, 20 грн.

Позивачем, на виконання умов договору та специфікацій, було поставлено відповідачу товар та виконано роботи на суму 450 554, 33 грн - по специфікації № 1 та поставлено відповідачу товар на суму 225 691, 20 грн - по специфікації № 3, що підтверджується видатковими накладними від 02.08.2017 № 52, від 29.03.2018 № 14 та актом надання послуг від 02.08.2017 № 53, підписаними уповноваженими представниками та завіреними печатками сторін.

Згідно умов п. 3.1. специфікацій № 1, № 2 та № 3 сторони погодили, що оплати за цими специфікацями проводяться в наступному порядку:

а) покупець вносить на поточний рахунок постачальника передплату у визначеному у відповідних специфікаціях розмірі в строк не пізніше трьох днів з моменту підписання кожної специфікації;

б) покупець виконує остаточний розрахунок за специфікаціями, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у визначеному у відповідних специфікаціях розмірі в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено ряд проплат по специфікації № 1 на загальну суму 370 281, 44 грн та по специфікації № 2 - на суму 111 945, 60 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями виписок по рахунку позивача. Кошти сплачені відповідачем по специфікації № 2 в розмірі 111 945, 60 грн, на підставі погодженого сторонами в п. 1.2. специфікації № 3, були зараховані позивачем в якості передоплати за товар по специфікації № 3.

Внаслідок неповної оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 225 691, 20 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за поставлений товар стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 225 691, 20 грн, а також нарахованих на підставі договору та норм чинного законодавства 44 075, 52 грн - пені, 33 901, 85 грн - штрафу, 19 894, 63 грн - інфляційних втрат та 6 172, 56 грн - 3 % річних.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві про невірно вказану у позовній заяві суму боргу та невірно нараховані суми штрафних санкцій, інфляційних та річних то позивач зазначає, що ним справді допущено описку у позовній заяві та у п. 4 додатку № 1 до позовної заяви (обґрунтований розрахунок сум, що стягуються) щодо суми основного боргу. Однак, позивач вказує що розрахунок сум штрафних санкцій, інфляційних та річних проводився ним з урахуванням правильної суми боргу, відтак нарахування заявлених до стягнення сум здійснено правильно.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що згідно умов п. 3.1. специфікацій № 1 та № 3 сторонами погоджено остаточний розрахунок за виконані роботи та надані послуги - не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт. Згідно тверджень відповідача, за актом надання послуг від 02.08.2017 № 53 сторони погодили виконання пусконалагоджувальних робіт на суму 10 410, 00 грн (специфікація № 1), які були оплачені відповідачем, що підтверджується долученими позивачем банківськими виписками. На думку відповідача, оскільки сторонами не було підписано інших актів виконаних робіт, то зобов'язання по оплаті поставленого товару, передбачене в п. 3.1. специфікацій, у відповідача не настало.

Враховуючи наведене, відповідач вважає що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних та річних, а заявлений позов загалом є необґрунтованим та безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи уповноваженого представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно із ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 24.05.2017 між сторонами у справі було укладено дилерський договір № 520/23-17, відповідно до умов п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується протягом дії цього договору передавати дилеру (відповідачу) у власність товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а дилер зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах, вказаних в специфікації. Ціни на товар визначаються сторонами в специфікації. Загальна ціна договору складається із загальної вартості поставленого товару протягом дії договору (п. 6.2. договору).

За умовами п. 6.3. договору, оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування дилером грошових коштів на рахунок продавця в порядку та строки, вказані в специфікації.

Пунктом 3.1. договору, з врахуванням змін внесених додатковим договором від 17.12.2017 № 2, сторони погодили що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З умов укладеного між сторонами дилерського договору вбачається, що він за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2017 сторонами було укладено специфікацію № 1 до дилерського договору, згідно умов якої погоджено поставку товарів та виконання робіт на загальну суму 450 554, 33 грн.

Позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1 поставив відповідачу товар та виконав роботи на загальну суму 450 554, 33 грн, що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2017 № 52 та актом надання послуг від 02.08.2017 № 53, підписаними уповноваженими представниками та завірені печатками сторін.

Умовами п. 3.1. специфікації № 1 передбачено, що оплати за цією специфікацією проводяться в наступному порядку:

а) покупець вносить на поточний рахунок постачальника передплату у розмірі 98 913, 83 грн, в тому числі ПДВ 20% - 16 485, 64 грн в строк не пізніше трьох днів з моменту підписання цієї специфікації. Платіж згідно даного підпункту здійснюється покупцем без виставлення рахунку-фактури постачальником. В призначенні платежу обов'язково зазначається дата й номер договору, та дата й номер специфікації;

б) покупець виконує остаточний розрахунок за цією специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 351 640, 23 грн, в тому числі ПДВ 20% - 58 606, 71 грн в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач та підтверджується долученими до позовної заяви копіями виписок по рахунку позивача, за специфікацією від 25.05.2017 № 1 відповідачем було здійснено наступні оплати:

- 26.05.2017 на суму 98 913, 83 грн;

- 20.07.2017 на суму 126 367, 61 грн;

- 09.02.2018 на суму 50 000, 00 грн;

- 23.02.2018 на суму 50 000, 00 грн;

- 04.05.2018 на суму 45 000, 00 грн.

Таким чином, неоплаченою по специфікації № 1 залишилася заборгованість в розмірі 80 272, 89 грн.

24.10.2017 сторонами було укладено специфікацію № 2, за умовами якої було погоджено поставку товару на загальну суму 219 024, 20 грн.

Пунктом 3.1. специфікації № 2 передбачено, що дилер вносить на поточний рахунок продавця передплату у розмірі 109 512, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 18 252, 00 грн в строк не пізніше трьох днів з моменту підписання цієї специфікації. На виконання умов вказаного пункту специфікації № 2, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 111 945, 60 грн, в якості передоплати за товар, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями виписок по рахунку позивача.

23.03.2018 сторони уклали специфікацію № 3, згідно якої погодили поставку товару на загальну суму 225 691, 20 грн. У позовній заяві позивачем зазначено, що в даті специфікації № 3 сторонами допущена описка, а саме вказано 2017 рік замість 2018.

У пункті 1.2. специфікації № 3 сторони погодили, що специфікація № 2 до дилерського договору втрачає свою чинність з моменту підписання цієї специфікації, а кошти сплачені дилером згідно специфікації № 2 будуть зараховані продавцем як передоплата за товар, визначений п. 1.1. цієї специфікації (№3).

На виконання умов договору та специфікації № 3, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 225 691, 20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 29.03.2018 № 14, підписаною уповноваженими представниками та завіреною печатками сторін.

За умовами п. 3.1. специфікації № 3, оплати за цією специфікацією проводяться в наступному порядку:

а) покупець вносить на поточний рахунок постачальника передплату у розмірі 112 845, 60 грн, в тому числі ПДВ 20% - 18 807, 60 грн в строк не пізніше трьох днів з моменту підписання цієї специфікації;

б) дилер виконує остаточний розрахунок за цією специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 112 845, 60 грн, в тому числі ПДВ 20% - 18 807, 60 грн в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

На підставі п. 1.2. специфікації № 3, позивачем було зараховано суму коштів в розмірі 111 945, 60 грн, оплачених відповідачем по специфікації № 2, як передоплату за товар по специфікації № 3. В подальшому відповідач, в порушення умов договору та специфікації № 3, не здійснив остаточного розрахунку за поставлений товар по специфікації № 3, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 113 745, 60 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором та специфікаціями до нього, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 225 691, 20 грн основного боргу та нараховані на суму боргу 44 075, 52 грн - пені, 33 901, 85 грн - штрафу, 19 894, 63 грн - інфляційних втрат та 6 172, 56 грн - 3 % річних.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову відповідач ствердив, що у нього не виникло обов'язку по оплаті заявлених позивачем до стягнення коштів, враховуючи відсутність підписаного між сторонами акта виконаних робіт на вказану суму боргу.

Суд звертає увагу відповідача на ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки за умовами специфікацій відповідачу поставлявся товар, а не надавались послуги (крім послуг пусконалагоджувальних робіт визначених у специфікації № 1, які були прийняті відповідачем згідно акту надання послуг від 02.08.2017 № 53), то відповідно, як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписувалися видаткові накладні на поставлений товар, які свідчать про виконання позивачем умов дилерського договору від 24.05.2017 № 520/23-17 та про прийняття поставленого товару відповідачем. Враховуючи те, що договором та специфікаціями не визначено строку остаточного розрахунку за поставлений товар у разі підписання між сторонами видаткових накладних та відсутності послуг з пусконалагоджувальних робіт, то суд вважає правомірним застосування до вказаних правовідносин сторін норми ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка передбачає оплату товару покупцем після його прийняття.

За умовами п. 4.3. дилерського договору, датою поставки товару є дата видаткової накладної, за якою відбулось приймання товару дилером.

Згідно висновку, наведеного у п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар в загальному розмірі 194 018, 49 грн, хоча позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу у розмірі 225 692, 20 грн., тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549, штрафом є неустойка що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно умовами пункту 9.2. договору, за порушення строку оплати дилер зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за порушення строків оплати більше, ніж на 30 календарних днів, дилер додатково сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10 % від суми, строк сплати якої було порушено.

Позивачем, на підставі п. 9.2. договору, заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 33 901, 85 грн та пеню в розмірі 44 075, 52 грн нараховані на суму боргу по специфікації № 1, яка у період з 07.08.2017 по 06.02.2018 становила 225 272, 89 грн та по специфікації № 3 на суму боргу 113 745, 60 грн за період з 30.03.2018 по 03.08.2018.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу встановив, що вказані нарахування позивачем здійснено правильно, суми пені в розмірі 44 075, 52 грн та штрафу в розмірі 33 901, 85 грн є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 6 172, 56 грн та інфляційних втрат на суму 19 894, 63 грн підлягають до задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної сплати боргу відповідачем, суд вважає що позовні вимоги слід задоволити частково, з підстав зазначених вище.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕКП» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 145, код ЄДРПОУ 37527357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи Солар» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 37826652) суму в розмірі 302 533, 49 грн, з яких:

- 194 018, 49 грн основного боргу;

- 44 075, 52 грн пені;

- 33 901, 85 грн штрафу;

- 19 894, 63 грн інфляційних втрат;

- 6 172, 56 грн 3% річних;

- 4 470, 44 грн судового збору .

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 08.11.2018.

Суддя Манюк П.Т.