Рішення

від 08.11.2018 по справі 923/797/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року Справа № 923/797/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. розглянувши справу

за позовом Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,

до: відповідача-1: Строганівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області, ідентифікаційний код 24756493, вул. Шкільна, 19, с. Строганівка Чаплинського району Херсонської області,

до: відповідача-2: Фермерського господарства "Строганівське", ідентифікаційний код 34759149, вул. Оленійчука, 22, с. Строганівка Чаплинського району Херсонської області,

про визнання недійсним договору про спільну діяльність,

без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами,

в с т а н о в и в:

Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернулась до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, до відповідачів: Строганівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області та Фермерського господарства "Строганівське".

Прокурор у своїй заяві просить, визнати недійсним угоду про спільний обробіток земельної ділянки від 03.01.2018, укладену між Строганівською загальноосвітньою школою Ї-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області та ФГ «Строганівське» , із припиненням зобов'язань за ним на майбутнє та вилучити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Строганівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області, загальною площею 50 га, що розташована в адміністративних межах Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (Присиваської об'єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області).

Ухвалою від 17.09.2018 порушено провадження у справі за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Господарський суд надав строк учасникам справи для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та інших заяв по суті справи.

Від позивача - ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області до суду надійшов відзив, у яких підтримано позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору.

Від прокурора 22.10.2018 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, на його думку дану справу не слід відносити до категорії малозначних, оскільки об'єктом спірних правовідносин є земельна ділянка площею 50га та вартістю 1 219 тис.грн.

Дослідивши клопотання прокурора суд вважає, його такими що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор та позивач просять визнати недійсним договір, яким встановлено відносини спільної діяльності сторін, в якому визначено плату за користування земельною ділянкою 40000,00 грн., що є малозначною сумою, а земельна ділянка, про вилучення якої заявлено, не вибувала з володіння і користування відповідача-1.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно приписів ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина 4 ст. 247 ГПК встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, який не є вичерпним. Втім, до вказаного переліку справ за їх загальними характеристиками спори про визнання недійсними договорів не можна віднести.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідачами не надано до суду та учасникам справи відзиву на позовну заяву або заперечень щодо розгляду справи за спрощеним провадженням, що додатково характеризує справу як малозначну для сторін оспореного договору.

Обраний прокурором та позивачем спосіб захисту та категорія справи в світлі судової практики Верховного Суду не викликає складності.

Суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, якими є відносини спільної діяльності та правомірності укладення відповідачами договору про спільну діяльність, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки поданих прокурором та позивачем матеріалів достатньо для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, повернуті поштові повідомлення з відміткою про вручення 24.09.2018, відповідачі належним чином повідомленні про відкриття провадження та витребування відповідних заперечень (а.с. 60-61).

Ухвалою про відкриття провадження суд встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, та зазначав, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, відповідачі не скористались наданим їм правом для заперечення розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а тому суд розглядає справу за наявними доказами, за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Генічеською місцевою прокуратурою під час вивчення стану законності щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в постійне користування навчальним закладам Чаплинського району, встановлено, що розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області № 297 від 24.07.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою зі складання державного акту на право постійного користування» Строганівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області надано у постійне користування 50 гектарів землі, яка розташована на території Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області.

На підставі цього рішення, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №320169 від 24.01.2008 та відповідно до якого Строганівська ОСОБА_2 ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області є постійним користувачем земельної ділянки площею 50 га (кадастровий номер земельної ділянки 6525484000:02:006:0003).

Цільове призначення зазначеної земельної ділянки згідно державного акту - для ведення дослідних та навчальних цілей.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017, вартість одиниці площі ріллі по Херсонській області, станом на 01.01.2018 становить 24 370,45 грн. Таким чином, вартість вказаної земельної ділянки площею 50 га становить 1 218 522,5 грн.

Прокурором встановлено, що 03.01.2018 між Строганівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області (далі - Школа) та ФГ «Строганівське» (далі - фермерське господарство), укладено угоду про спільний обробіток земельної ділянки (далі -Угода).

Умовами пункту 1.1. даної Угоди передбачено, що сторони зобов'язуються спільно без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові, шляхом організації спільної діяльності по спільному обробітку земельної ділянки площею 50 гектарів, яка знаходиться в постійному користуванні Строганівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відповідно до державного акту на право постійного користування № 320169 серія ЯЯ.

Пунктом 1.4. Угоди передбачено, що статус землі, яка передається у спільний обробіток, згідно умов Угоди залишається незмінним на весь період її дії.

Пунктом 4.3. визначено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні-1 і утримання відповідної частки прибутку Стороною-2 або розподілом спільної продукції в порядку, визначеному Сторонами.

Пунктом 4.4 даної угоди ФГ «Строганівське» зобов'язується сплачувати Школі компенсацію за використання земельної ділянки - фіксовану суму грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн. до 01.08.2018.

Пунктом 6.1., вказано, що Угода укладена на строк 1 рік, після закінчення якого спільна діяльність припиняється з розподілом доходів і витрат у відповідності з її умовами.

Вказаний договір скріплено підписами та печатками сторін.

Вказана угода про спільний обробіток земельної ділянки набрала чинності.

На думку прокурора, зазначену угоду укладено з порушенням чинного законодавства, оскільки, із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що вказаний правочин не є за своєю суттю договором про спільну діяльність, та не спрямований на настання наслідків передбачених його умовами, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, виходячи з наступного.

Прокурор, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

З аналізу вказаного визначення прибутку вбачається, що фіксований, сталий розмір плати за використану землю передбачений п.п. 4.3, 4.4 Договору не є за своєю природою прибутком або його частиною.

На відміну від будь-яких інших зобов'язань, в яких інтереси сторін є протилежними і відбувається перехід майна (права на майно) або результату роботи (послуги) від однієї сторони до іншої, при цьому, одна сторона має на меті продати (передати в користування) майно (результат роботи, послуги) та отримати за це певну грошову суму, а інша - набути майно (право на майно), отримати результат роботи, послугу тощо, в правовідносинах спільної діяльності взаємні права і обов'язки сторін опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, тобто сторони мають загальний інтерес.

Отже, на думку прокурора те, що в Угоді передбачено, що в результаті виконання умов Договору лише одна сторона (Школа) в будь-якому разі отримає прибуток свідчить про те, Угода про спільний обробіток землі від 03.01.2018 за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, визначаючи норми законодавства, що повинні бути застосовані при вирішенні спору, суд зазначає наступне.

За змістом укладеного між сторонами договору від 03.01.2018 року сторони зобов'язуються спільно діяти шляхом організації спільної діяльності по спільному обробітку земельної ділянки площею 50 га, яка знаходиться в постійному користуванні Строганівської ОСОБА_2 ступенів відповідно до державного акту на право постійного користування № 320169 серія ЯЯ для досягнення цілей:

- спільна обробка земельної ділянки;

- виховування у дітей любов до праці та землі;

- догляду за різними овочевими культурами;

- вчити дітей бути господарями на землі;

- проводити дослідні роботи;

- пропагувати передовий досвід ведення сільського господарства, використовуючи передові технології;

- залучення позабюджетних коштів на покращення матеріально-технічної бази школи;

- одержання прибутку від реалізації продукції, зібраної з вказаної земельної ділянки.

Четвертим розділом зазначеної угоди передбачено розподіл результатів спільної діяльності:

4.1 Продукція, що являється результатом спільної діяльності буде реалізуватись в порядку узгодженому сторонами в залежності від об'єму результатів спільної діяльності.

4.2 Всі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат.

4.3 Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні-1 і утримання відповідної частки прибутку Стороною-2 або розподілом спільної продукції в порядку, визначеному Сторонами.

4.4 Сторони домовилися, що за відсутності прибутку від спільного обробітку земельної ділянки, Строганівська ОСОБА_2 ступенів отримає від ФГ «Строганівське» компенсацію за використання земельної ділянки - фіксовану суму грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн. до 01.08.2018.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 216 Цивільного кодексу України унормовані правові наслідки недійсності правочину. За приписами наведеної норми недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що ст. 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Право самостійного господарювання на землі означає, що землекористувачі мають право без втручання інших осіб використовувати земельні ділянки в межах їх цільового призначення.

Землекористувачі також мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (п. б ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України).

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Проаналізувавши умови спірного договору, суд вважає, що фіксована сума, передбачена пунктом 4.4 даної угоди, що сплачується ФГ «Строганівське» на користь землекористувача у розмірі 40 000,00 грн. до певної календарної дати, 01.08.2018, є платою за користування земельною ділянкою.

Тобто, за умовами договору вирощування, переробка та реалізація товарної сільськогосподарської продукції здійснюється тільки відповідачем-2 без участі відповідача-1. Відповідач - 1 лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі, в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично було укладено договір оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спільної діяльності за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 03.01.2018 року не велося, а відбувалось платне користування відповідачем - 2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування для отримання прибутку.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого в даному випадку сторонами дотримано не було.

Також суд зазначає, що Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналізуючи доводи прокурора та позивача суд зазначає, що статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У договорі про спільний обробіток земельної ділянки на 2018 рік від 03.01.2018 не визначено обов'язки відповідача 1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов'язки учасників щодо утримання спільного майна, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов'язань.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу означеного договору, суд вважає, що договір про спільний обробіток земельної ділянки від 02.01.2018 року № 02/01/18 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений.

Враховуючи вищевикладене а також те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовну заяву слід задовольнити, та визнати недійсним договір від 03.01.2018 року. При цьому суд враховував, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір від 03.01.2018 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за ними лише на майбутнє, що відповідає п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Розглядаючи вимогу прокурора та позивача про вилучення із користування земельної ділянки, суд зазначає, що зазначена земельна ділянка не передавалась ФГ "Строганівське" у користування, до суду не було наданого такого доказу, а тому на думку суду земельна ділянка юридично не вибувала з користування відповідача-1, як землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З аналізу заявленого способу захисту суд вбачає, що він не містить у собі вимоги про задоволення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області, не стосується його прав, має елементи не передбаченого законом втручання у господарські відносини, отже на користь позивача таке рішення не може бути прийнятим, що свідчить про невідповідність заявленого способу захисту визначеним законом. Об'єктивно, на думку суду, сторони мають привести свої правовідносини у відповідну форму, що передбачена законом з метою завершення процесу господарювання на земельній ділянці, що належить відповідачеві-1.

Отже, за наведених обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги про вилучення із користування ФГ "Строганівське" земельної ділянки за договором про сумісний обробіток земельної ділянки від 03.01.2018, що визнаний судом недійсним, оскільки земельна ділянка юридично не вибувала з володіння відповідача-1 - Строганівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору покладаються на сторони пропорційно.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним угоду про спільний обробіток земельної ділянки від 03.01.2018, укладену між Строганівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 24756493, Херсонська область, Чаплинський район, с. Строганівка, вул. Шкільна, 19) та ФГ «Строганівське» (код ЄДРПОУ 34759149 МФО 352457, Херсонська область, Чаплинський район, с. Строганівка, вул. Оленійчука, 22), із припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.

3. В задоволенні вимоги щодо вилучення із користування ФГ «Строганівське» на користь Строганівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Строганівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області, загальною площею 50 га, що розташована в адміністративних межах Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (Присиваської об'єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області), кадастровий номер 6525484000:02:006:0003 - відмовити.

4. Стягнути з Строганівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Григорівської сільської ради Херсонської області (ідентифікаційний код 24756493, вул. Шкільна, 19, с. Строганівка Чаплинського району Херсонської області) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Строганівське" (ідентифікаційний код 34759149, вул. Оленійчука, 22, с. Строганівка Чаплинського району Херсонської області) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено та підписано 08.11.2018

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Суддя П.Д. Пригуза