Рішення

від 07.11.2018 по справі 146/1148/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1148/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" листопада 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Паланська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання майнового права на спадкове майно

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, який помер 11 листопада 1997 року в с.Вапнярки Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі розміром 2,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0276692, виданого 15.04.1997 Томашпільською РДА.

Даний позов обґрунтовано наступним.

22 жовтня 1997 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області помер батько позивача ОСОБА_3.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на земельну частку (пай), що знаходиться на території Великорусавської сільської ради.

Крім неї, спадкоємцем залишився її брат ОСОБА_4, який від своєї частки спадщини відмовився.

Позивач вказує, що вона фактично прийняла спадщину, тому вирішила належним чином оформити свої права на спадкове майно, однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропущеним строком подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та в зв'язку з відсутністю оригіналів на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 7 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 08-30 годину 7 листопада 2018 року.

10 вересня 2018 року судом направлено запит до Державного нотаріального архіву у Вінницькій області щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлого ОСОБА_5.

3 жовтня 2018 року отримано відповідь Державного нотаріального архіву, з якої вбачається, що спадкову справу після померлого ОСОБА_5 не виявлено.

7 листопада 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності.

7 листопада 2018 року надійшла заява Паланської сільської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак він подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак сільський голова надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без представника сільської ради, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що 11 листопада 1997 року в с.Вапнярки Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_5 (а.с.7).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась 11 листопада 1997 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_5

В цей час діяв ЦК УРСР (1963 року), який відповідно підлягає застосуванню для вирішення цих спірних правовідносин.

За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 цього Кодексу, а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.

Відповідно до рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29.05.2018 встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав однією сім'єю не менш як п'ять років спільно із спадкодавцем ОСОБА_5, який помер 11 листопада 1997 року в с. Вапнярки Томашпільського району Вінницької області та вели спільне господарство по вул. Гагаріна, 58 в с. Вапнярки Томашпільського району Вінницької області, починаючи з червня 1992 року по 11 листопада 1997 року, тобто по день смерті ОСОБА_5 (а.с.10-11).

Згідно ст.1264 ЦК України-четверта черга спадкоємців за законом-у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги спадкування на майно ОСОБА_5

Відповідно до довідки Паланської сільської ради № 482 від 25.07.2018, після смерті ОСОБА_5, який помер 11.11.1997, залишилося спадкове майно, що складається із земельної частки (паю), відповідно сертифікату ВН № 0276692, виданого Томашпільською РДА 15.04.1997 за № 36. Спадкоємцем за законом залишився ОСОБА_1 Інших спадкоємців, передбачених ст.ст. 1241, 1261 ЦК України, у спадкодавця не має (а.с.13).

Як вбачається із копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0276692, даний сертифікат видано Томашпільською РДА 15.04.1997 члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП Промінь с.Паланка Томашпільського району Вінницької області ОСОБА_5, якому на підставі рішення Томашпільської РДА від 24.02.1997 № 36 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Промінь розміром 2,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.7).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса від 25.07.2018 на заяву ОСОБА_1, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.9).

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24 червня 1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачений ст.549 ЦК (1540-06) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку. (Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92) від 25.12.92).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області від 24.09.2018 на запит суду від 10.09.2018, спадкову справу після смерті померлого 11.11.1997 ОСОБА_5-не виявлено (а.с.21).

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.

Згідно ст.1-2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) .

Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, зі змінами станом на 01.07.2014 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) є виданим державою документом, що підтверджує наявність у особи права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 помер, не подавши заяви про виділення земельних часток (паїв) у натурі, а тому і не отримав державного акту на право власності на земельну ділянку.

Однак, сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 підтверджує право його спадкоємців на земельну частку (пай), яка перейшла у спадок.

Отже, за наявності сертифікату на право на земельну частку, виданого на ім?я ОСОБА_5, спадкоємці успадковують право на цю земельну ділянку, що є передумовою для оформлення ними в подальшому права власності на цю земельну ділянку і отримання відповідних документів про право власності.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем доведено, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_5, який спадщину фактично прийняв, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування майнове право на земельний пай.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704-80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 352,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, ст. ст. 524-527, 548, 549, 550 ЦК УРСР (1963 року), статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання майнового права на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2, який помер 11 листопада 1997 року в с.Вапнярки Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної частки (паю) у землі розміром 2,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0276692, виданого 15.04.1997 Томашпільською РДА.

Повернути ОСОБА_1 п?ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № 312102606700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією № 33 від 25.07.2018 судового збору, а саме в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 22.11.2016 Томашпільським РС УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 24244, Вінницька область, Томашпільський район, с.Вапнярки, вул. Дубчака, 63;

відповідач: Паланська сільська рада, ЄДРПОУ 04330958, КОАТУУ НОМЕР_3, адреса: 24222, Вінницька область, Томашпільський район, с.Паланка, вул. Дребота, 2.

Суддя: ОСОБА_6