Рішення
від 06.11.2018 по справі 235/5502/18
КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/5502/18

Провадження №2/235/2058/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ДП ВК Краснолиманська (далі - відповідач) на його користь недоплачену суму виплати одноразової допомоги у розмірі 23 118,80 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 34 145,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи статей 116, 117 КЗпП України та зазначає, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем, 12.07.2018 був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв'язку з переходом на пенсію; стаж роботи у галузі дорівнює 38 рокам.

Всупереч вимогам ст.116 КЗпП України відповідач при звільненні 12.07.2018 розрахунок з позивачем не провів.

Лише після звернення 30.07.2018 позивача з заявою про проведення розрахунку відповідач 31.07.2018 виплатив йому 35 320,57 грн., що складається з 26 календарних днів компенсації за невикористану відпустку та 3-х місячної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

З такими діями відповідача позивач не згодний, оскільки відповідно до п.8.10 Колективного договору йому повинна була бути виплачена одноразова допомога у розмірі 5-ти місячного середнього заробітку.

Враховуючи положення п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100, позивач розраховує середньомісячний заробіток, виходячи з такого: - у червні 2018 року він перебував у черговій відпустці; - заробітна плата за квітень 2018 року дорівнює 11 768,98 грн.; - заробітна плата за травень 2018 року дорівнює 22 376,77 грн., тобто разом за останні два місяці - 34 145,74 грн.

Таким чином, середньоденний заробіток становить: 34 145,74 грн./40 днів (19 робочих днів у квітні 2018 року та 21 робочий день у травні 2018 року) = 853,64 грн.

Враховуючи 40 днів затримки розрахунку при звільненні, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме: 34 145,60 грн. (40 днів х 853,64 грн.).

З урахуванням недоплаченої 2-місячної допомоги у розмірі 23 118,80 грн., відповідач повинен сплатити позивачу 57264,40 грн. (34145,60 грн + 23118,80 грн.).

Правом участі в судовому засіданні позивач не скористався, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надавши відзив на позов, за яким мотиви незгоди зводяться до такого, що позивач помилково вважає, що одноразова допомога при звільненні на пенсію відноситься до обов'язкових виплат, що належать працівнику при звільненні в розумінні ст.116 КЗпП України, та підпадає під відповідальність ст.117 КЗпП України.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача його загальний стаж у вугільній промисловості склав 36 років 9 місяців і 6 днів, тож, враховуючи п. 12.15 Галузевої Угоди між міністерством промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, одноразова вихідна допомога, що сплачується працівнику, який має право на пенсію за віком, при першому звільненні з підприємства, при стажі роботи в галузі понад 20 років, дорівнює трьом середньомісячним заробіткам.

Виплата одноразової допомоги при звільненні працівника, що має право на пенсію за віком, при першому звільненні з підприємства, в розмірі, передбаченому п.8.10 Колективного договору ДП ВК Краснолиманська , зокрема, в розмірі п'ятимісячного середнього заробітку чоловіка зі стажем роботи 30 років і більше, здійснюється за рахунок коштів прибутку підприємства.

На час звільнення позивача з підприємства відповідача згідно звітів про фінансові результати за 1 півріччя 2018 року та 9 місяців 2018 року, прибуток відсутній.

Отже, при звільненні позивача з підприємства (12.07.2018) йому було нараховано:

- 9198,28 грн. - 26 к.д. компенсація за невикористану відпустку;

- 34678,20 грн. - одноразова допомога при звільненні на пенсію в розмірі трьох місячної середньої заробітної плати, загальна сума 43876,48 гривень за мінусом обов'язкових утримань перераховано 35320,57 гривень, що відповідає вимогам законодавства та наведеним угоді та договору.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позов та доповненні до відзиву.

В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вирішив за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутністю позивача.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що позивач з 22.05.1978 по 05.05.1979 та з 15.10.1982 по 12.07.2018 працював у відповідача, звільнений наказом відповідача №2255/К від 12.07.2018 з 12.07.2018 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію з посади гірничого майстра підземного з повним робочим днем у шахті (а.с.12, 17-21).

За довідками відповідача від 26.10.2018 №1 та №2 позивач з 31.05.2018 по 29.06.2018 знаходився у щорічній відпустці, яка була продовжена у зв'язку з лікарняним листом (з 01.06.2018 по 13.06.2018) з 30.06.2018 по 12.07.2018, звільнений з 12.07.2018, трудова книжка видана 12.07.2018.

30.07.2018 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про виплату йому всіх сум, що належать йому від підприємства.

31.07.2018 відповідач виплатив позивачу 35 320,57 грн., яка складається з 26 календарних днів компенсації за невикористану відпусту та 3-х місячної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, що визнається позивачем та підтверджується довідкою відповідача від 08.08.2018 (а.с.11).

Листом від 10.08.2018 відповідач повідомив позивача про те, що допомога в розмірі п'ятимісячного середнього заробітку, яка передбачена п.8.10 Колективного договору відповідача, проводиться виключно за рахунок прибутку підприємства, а у підприємства прибутку за цей період не було, тобто фактично відсутнє джерело для виплат (а.с.9-10).

За змістами ОСОБА_3 про фінансові результати (ОСОБА_3 про сукупний дохід) за І півріччя 2018 р. та за 9 місяців 2018 р., поданих ДП ВК Краснолиманське , в графах прибуток значиться прочерк.

За змістом Колективного договору ДП ВК Краснолиманська 2006 року, зареєстрованого виконавчим комітетом Родинської міської ради, працівникові, який має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з підприємства, (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни і правил техніки безпеки), виплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку але не менше: для працівників Вугільної компанії Краснолиманська при стажі роботи 30 років і більше - п'ятимісячного середнього заробітку. Виплату здійснювати за рахунок коштів прибутку підприємства (а.с.39).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Аналогічні приписи наведені в ст.1 та ст.9 Закону України Про колективні договори і угоди , при чому за змістом останньої - положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Право працівника, який досяг пенсійного віку та за умови його першого звільнення з підприємства, на отримання одноразової грошової допомоги передбачено Галузевою Угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості, від 03.07.2001 (далі - Галузева Угода).

Згідно з п.12.15 Галузевої Угоди для чоловіків, за наявності в них стажу понад 20 років, розмір такої винагороди становить не менше трьох середньомісячних заробітків.

Матеріалами справи підтверджується, позивачем визнається, що відповідач виплатив йому 31.07.2018 одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що вказує на виконання відповідачем обов'язкових вимог Галузевої Угоди.

За змістом Колективного договору ДП ВК Краснолиманська 2006 року, на порушення відповідачем приписів якого посилається позивач, виплата працівнику одноразової допомоги при звільненні у розмірі, передбаченому п.8.10 вказаного договору, здійснюється за рахунок коштів прибутку підприємства.

Оскільки з наданого відповідачем ОСОБА_3 про фінансовий результат (звіту про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року (за період, в якому відбулось звільнення позивача) вбачається, що в графа Чистий фінансовий результат: прибуток містить прочерк, підстави стверджувати про наявність у відповідача обов'язку виплатити позивачу одноразову допомогу при звільненні у розмірі п'ятимісячного середнього заробітку відсутні.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідач не отримав прибуток за 9 місяців 2018 р., внаслідок чого не мав джерела для виплат позивачу одноразової допомоги у розмірі, більшому, аніж передбачено умовами Галузевої Угоди, суд доходить висновку, що права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні порушені відповідачем не були.

Вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку задоволенню не підлягають, по-перше, з огляду на те, що вони є похідними від вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової допомоги, по-друге, позивач в день звільнення - 12.07.2018 знаходився у відпустці, тобто не працював.

Приписами ст.116 КЗпП України визначено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то суми, що належать працівнику від підприємства, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Із вимогою про розрахунок позивач звернувся до відповідача 30.07.2018, наступного дня - 31.07.2018 відповідач розрахувався з позивачем. Наведене вказує, що строки, визначені в ст.116 КЗпП України, відповідачем дотримані, відтак підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відсутні.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, м.Родинське, вул.Чехова, 3) до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (ідентифікаційний код 31599557, місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 08.11.2018.

Суддя К.П.Бородавка

Дата ухвалення рішення06.11.2018
Оприлюднено09.11.2018

Судовий реєстр по справі —235/5502/18

Постанова від 07.03.2019

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 14.02.2019

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 29.01.2019

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 15.01.2019

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Ухвала від 27.12.2018

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Агєєв О. В.

Рішення від 06.11.2018

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Бородавка К. П.

Рішення від 06.11.2018

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Бородавка К. П.

Ухвала від 11.09.2018

Цивільне

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

Бородавка К. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні