Рішення

від 08.11.2018 по справі 127/22866/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22866/18

Провадження 2/127/3937/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.

Позов мотивований тим, позивач із відповідачем 16.11.2001 зареєстрували шлюб. Від шлюбу подружжя має дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що на початку 2015 року сім'я розпалась остаточно. З того часу між позивачем та відповідачем припинено спільне проживання і ведення господарства. Також позивач зазначає, що збереження сім'ї та подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим, оскільки шлюб має формальний характер і його збереження суперечить інтересам обох сторін. Примирення з відповідачем позивач вважає неможливим. Позивач проживає з двома дітьми - сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_4. Відповідач протягом останніх двох років практично не відвідує дітей і не спілкується з ними. З часу окремого проживання відповідач систематично надавав кошти на утримання спільних дітей. З 08.06.2017 до 18.06.2018 відповідач перерахував на банківську картку позивача 54 112, 37 гривень на утримання дітей, тобто по 4 509, 36 гривень на місяць, по 2 254, 68 гривень на кожну дитину щомісячно. Враховуючи вік дітей, необхідність створення для них рівня життя та умов, достатніх для повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку в 2016-2018 роках позивачем були понесені додаткові витрати на вивчення дітьми іноземних мов, заняття спортом і хореографією, отримання додаткових освітніх послуг та витрати на медичні послуги загальною вартістю 27 185,00 гривень, зокрема оплата навчання і занять в Центрі вивчення іноземних мов Без кордонів - 5 650, 00 гривень, Школі вивчення англійської мови Flesh - 13 410, 00 гривень, Громадській організації Академія національних традицій Фабрика талантів - 2 470,00 гривень, Вінницькому технічному коледжі - 2 150, 00 гривень, стоматологічні послуги - 4 971, 00 гривень. Надалі витрати на утримання і додаткові витрати на розвиток дітей продовжують зростати. Останнім часом відповідач не має постійного заробітку і позивачу не відоме місце його роботи і рівень його доходу. Після 08.06.2018 припинилися будь-які надходження від відповідача на утримання дітей. На момент пред'явлення позову між позивачем і відповідачем не досягнуто згоди щодо рівня матеріального утримання дітей і порядку надання ним такого утримання. На даний час ОСОБА_1 працює медичною сестрою в ТОВ Інномед Центр Ендохірургії і рівень її доходу не дає змоги одноособово утримувати двох дітей. Відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку. Питання щодо місця проживання та подальшого виховання дітей позивачем і відповідачем вирішено добровільно, діти залишаються проживати з позивачем.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про розірвання шлюбу, стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше встановлених законом відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 24.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття, а також стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 24.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття.

Судом 10.09.2018 постановлено ухвалу про роз'єднання в самостійні провадження позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів і додаткових витрат на утримання дітей.

Ухвалою суду від 11.09.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів і додаткових витрат на утримання дітей, розгляд якої вирішено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 18.09.2018 отримано вищевказане судове рішення та позовну заяву із доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 02.10.2018 відзив на позов повернуто ОСОБА_2 без розгляду. Також, 02.10.2018 судом постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.10.2018 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_6, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

08.10.2018 відповідачем надано суду відзив на позов з порушенням строку, встановленого судом ухвалою суду від 11.09.2018. Однак, судом визнано поважними причини ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк і прийнято його до розгляду, враховуючи пояснення викладені відповідачем у відзиві та його представником в клопотанні.

У відзиві відповідач зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог частково. Просив суд стягувати з нього аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, або в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200, 00 гривень на кожну дитину. В задоволенні позовних вимог про стягнення з нього додаткових витрат в сумі по 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, просив відмовити, оскільки вважає такі вимоги необґрунтованими.

Судом встановлено, що позивачем відзив на позов було отримано 09.10.2018, що підтверджується даними у мережі Інтернет з офіційного сайту Укрпошта. Однак, відповідь на відзив у строк, встановлений ухвалою суду від 11.09.2018, позивачем суду не надано.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про одруження серії І-АМ № 071191, виданим 16.11.2001 міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області, шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 16.11.2001, актовий запис № 2386. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_2. (а.с. 44)

Згідно зі свідоцтвом про народження серії 1-АМ № 177192, виданим 04.11.2002 міським відділом реєстрації актів громадського стану управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 2837. (а.с. 45)

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-АМ № 057229, виданого 27.11.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 3755. (а.с. 46)

Згідно з довідкою № 05-21/3369 від 11.06.2018, виданою Міським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційна контора № 7 , ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8. (а.с. 47)

Відповідно до довідки № 7, виданої ТОВ Інномед-Центр Ендохірургії 11.06.2018, ОСОБА_1 працює на посаді медичної сестри і її дохід за період з 01.06.2017 по 31.05.2018 склав 49 156, 91 гривень. (а.с. 53)

Згідно із наказом № 2-к від 01.10.2018 та копії трудової книжки відповідача, ОСОБА_2 прийнятий на посаду комерційного директора Приватного підприємства Підшипникова база Полісся з 03.10.2018. Посадовий оклад відповідача становить 4 200, 00 гривень на місяць. (а.с. 113, 114, 116-118)

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З позовної заяви вбачається, що позивачем - матір'ю дітей, з якою вони проживають, обрано спосіб стягнення аліментів саме в твердій грошовій сумі.

Таким чином, зазначення відповідачем про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частки від його заробітку і визначення саме такого способу стягнення аліментів судом у рішенні, є безпідставним. В той же час, судом прийнято до уваги повідомлення відповідача про можливість сплати ним аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 1 200, 00 гривень щомісячно, на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі, в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання до суду сторонами по справі не подавалися.

Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 11.09.2018 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають двох спільних дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із матір'ю - позивачем по справі.

При визначені розміру аліментів та матеріальних можливостей відповідача судом враховано, що платник аліментів є працездатною; здоровою людиною; з 03.10.2018 працює на ПП Підшипникова база Полісся на посаді комерційного директора; у нього відсутні непрацездатні дружина, батьки, дочка, син.

Також судом враховано матеріальне становище дітей та їх стан здоров'я.

Разом з тим, на час ухвалення судового рішення суду не повідомлено ні позивачем, ні відповідачем відомостей щодо: наявності/відсутності рухомого та/або нерухомого майна; грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Позивачем не надано доказів здійснення витрат платником аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей по 2 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, судом прийнято до уваги, що прожитковий мінімум на дитину з 6 років, встановлений Законом України Про Державний бюджет на 2018 рік , з 01.07.2018 по 30.11.2018 становить 1 944, 00 гривень, а з 01.12.2018 по 31.12.2018 - 2 027, 00 гривень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які вказували б на необхідність і можливість стягнення аліментів з відповідача саме у визначеному нею розмірі - по 2 500, 00 гривень на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Також судом прийнято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, врівноважуючи позиції сторін, законодавець обмежує максимально можливий розмір аліментів для дитини - 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, суд не вправі визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і більше ніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Судом прийнято до уваги, що визначена відповідачем можлива ним до сплати сума аліментів в розмірі по 1 200, 00 гривень, становить більше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Враховуючи вищевикладене, достатніх підстав для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей в розмірі по 2 500, 00 гривень, щомісячно на кожну дитину, судом не встановлено.

Посилання відповідача у відзиві на положення ст. 192 СК України не приймаються судом до уваги, оскільки даною нормою врегульовано питання щодо зміни розміру аліментів визначених за рішенням суду або домовленістю між батьками в разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров'я когось із них та інших випадках, передбачених СК України. Судом не встановлено ухвалення рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей до звернення з даним позовом до суду. Також, судом не встановлено наявності домовленості між батьками дітей про розмір аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 200, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, з 24.07.2018 до досягнення дітьми повноліття.

Достатніх підстав для стягнення аліментів саме в розмірі по 2 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, судом не встановлено. Таким чином, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення даної позовної вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дітей, є гарантією їхніх прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Проживання батька окремо від дітей не повинно впливати на обсяг його прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей. Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

Згідно з ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини, а не того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов'язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Таким чином, обрання способу стягнення додаткових витрат на дитину одного з батьків наперед чи після їх фактичного понесення; разово, періодично або постійно здійснюється за вибором іншого з батьків.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визначити розмір участі відповідача у додаткових витратах на дітей наперед і зобов'язати його здійснювати їх фінансування періодично (щомісячними платежами).

Однак, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують фактично понесені додаткові витрати на дітей.

Так, згідно із довідкою № 20/06, виданою 20.06.2018 Центром вивчення іноземних мов Без кордонів , ОСОБА_8 дійсно з жовтня 2017 року до червня 2018 року відвідував лінгвістичний клуб у Центрі, де вивчав польську мову. Загальна вартість занять за цей період становила 5 650, 00 гривень. (а.с. 54) Згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_9 кошти за надання послуг з викладання польської мови в листопаді 2017 року, в грудні 2017 року, в лютому 2018 року, квітень - травень 2018 року. (а.с. 55-56)

Згідно з довідкою, виданою Школою вивчення англійської мови Flesh , діти ОСОБА_8 та ОСОБА_4 дійсно навчаються у даній школі. За навчання ОСОБА_3 за період з 20.09.2016 до 23.01.2017 та з 12.09.2017 до 16.05.2018, а також за навчання ОСОБА_4 за період з 20.09.2016 до 17.05.2017 та з 04.09.2017 до 16.05.2018 сплачено 13 460, 00 гривень (а.с. 57)

З договору про надання освітніх послуг від 31.01.2018 вбачається, що ОСОБА_8 відвідував курси з надання освітніх послуг загальноосвітніми навчальними закладами за рівнем позашкільної освіти (математика та українська мова) у Вінницькому технічному коледжі з 03.02.2018 до 09.06.2018, вартість яких становила 2 150,00 гривень. (а.с. 61-62)

Відповідно до довідки № 2, виданої громадською організацією Академія Традицій Фабрика талантів 19.06.2018, ОСОБА_4 дійсно відвідує гурток з хореографії з 01.20.1017 по 19.06.2018 і за цей період сплачено благодійні внески в сумі 2 470, 00 гривень. (а.с. 58)

Таким чином, з вищевказаних документів вбачається, що діти відвідували гуртки, курси тощо, а доказів того, що діти продовжують відвідувати надалі ці установи, не надано.

Крім того, здійснення позивачем благодійних внесків до громадської організації Академія Традицій Фабрика талантів не є витратами, пов'язаними із додатковими витратами на дитину у зв'язку із розвитком її здібностей у розумінні ст. 185 СК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1 Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара. Тобто зазначена довідка доводить добровільну майнову допомогу позивача для реалізації цілей громадської організації, однак не підтверджує додаткових витрат на дитину.

Понесення позивачем витрат на стоматологічні послуги надані дітям, не вказує на необхідність отримання цих послуг і здійснення цих витрат на майбутнє.(а.с. 64-71)

Фіскальні чеки від 28.12.2017 про оплату послуг КП Міський лікувально-діагностичний центр та квитанція від 29.12.2017 про здійснення оплати в аптеці, не вказують на понесення позивачем витрат саме на дітей. (а.с. 72)

Крім того, судом прийнято до уваги зазначення позивачем у позовній заяві сплату відповідачем за період з 08.06.2017 до 18.06.2018 на банківську картку позивача 54 112, 37 гривень на утримання спільних дітей. Таким чином, до позовної заяви не надано допустимих і достовірних доказів того, що витрати на дітей, зазначені позивачем, були понесені виключно за рахунок коштів позивача, а не шляхом покриття зазначених витрат повністю або частково за рахунок коштів одержаних від відповідача.

Таким чином, враховуючи вимоги позивача про фінансування додаткових витрат на дітей саме наперед, вищевказані докази не вказують на необхідність здійснення цих витрат позивачем в майбутньому. Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесених нею додаткових витрат пов'язаних із розвитком здібностей дітей, їх хворобами тощо, не пред'являлись.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, з 24.07.2018 до досягнення дітьми повноліття.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову, згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні даного позову точно визначити неможливо, оскільки даний позов носить вимоги немайнового характеру, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. На що також звернув увагу ВССУ в п. 36 Постанови Пленуму № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 (із змінами від 25.09.2015).

Враховуючи те, що позивач на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору в частині вимог про стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , часткове задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 352, 40 гривень.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат та понесення відповідачем судових витрат, суду не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 155, ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч.ч. 1, 2 ст. 182, ч. 1 ст. 184, ст. 185, ч. 1 ст. 191 СК України, Законом України Про охорону дитинства , ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 141, 174, 209-211, 229, 235, 258, 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ст.ст. 273-275, 278, 279, 354, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1 200 (одній тисячі двісті) гривень 00 копійок на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24.07.2018 до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в частині по 1 300, 00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24.07.2018 до досягнення дітьми повноліття - відмовити.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 500, 00 гривень на кожну дитину щомісячно, з 24.07.2018 і до досягнення дітьми повноліття - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: м. Вінниця, вул. Південна, буд. 80; місце роботи: Приватне підприємство Підшипникова база Полісся , комерційний директор (ЄДРПОУ 35343730) .

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Рішення суду складено 08.11.2018.

Суддя: