Рішення

від 30.10.2018 по справі 826/10342/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2018 року №826/10342/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-2013" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-2013", (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій №000009/26-53-40/38649132 від 30 вересня 2016 pоку, податкового повідомлення-рішення №0001061404 від 30 вересня 2016 pоку та податкової вимоги № 4764-17 від 03.11.2016 року, (далі - оскаржувані рішення) .

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та відсутністю підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Представник відповідача проти позову заперечив, оскільки відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення, просив у задоволенні позову відмовити.

У відповідне судове засідання представники сторін не прибули, представниками сторін подано заяву про розгляд справи без їх участі. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі Наказу № 5419 від 29.08.2016 року "Про проведення фактичної перевірки" та направлень на проведення перевірки від 02.09.2016 року № 4157/26-15-14-04-06 та № 4156/26-15-14-04-06, проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі виробництва та обігу підакцизних товарів.

Перевірку проведено у кафе "ТС-2013", що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 2-Б.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 19.09.2016 року № 1224/26/15/14/38649132.

Проведеною перевіркою встановлено:

- порушення п. 2.6 Постанови Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення №637), а саме, неоприбутковано готівкові кошти в суму 2 886,00грн.;

- порушення ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

У зв'язку із встановленням наведених порушень законодавства, Головним управлінням ДФС у м. Києві 30.09.2016 року прийнято :

- рішення про застосування фінансових санкцій № 000009/26-53-40/38649132, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17 000,00грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0001061404, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 14 430,00грн.;

ТОВ "ТС-2013" не погоджуючись з обґрунтованістю висновків контролюючого органу та, як наслідок, з правомірністю податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, звернувся до суду з даним позовом.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 30.09.2016 року, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України закріплено, що вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення норм цього Закону.

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно з абз. 15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що в порушення позивачем вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" позивачем не забезпечено наявності марок акцизного податку встановленого зразка на пляшці вина сухого , столового "Коблево" об'ємом 0,75 л. та на пляшці алкогольного напою Текіла "Sauza" об'ємом 1,0л.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не може нести відповідальність за відсутність акцизних марок на підакцизних товарах, оскільки не являється їх виробником, а лише розповсюджувачем.

Представником позивача щодо відсутності таких акцизних марок на вказаних пляшках спиртних напоїв не заперечувалось, однак зазначено, в рамках своє діяльності, кафе, що було об'єктом перевірки, здійснює реалізацію алкогольних напоїв на розлив.

Відтак, судом було встановлено та не спростовано відповідачем, що вказана у додатку до акта перевірки алкогольна продукція знаходилася не на зберіганні, а в обігу (реалізації на розлив) в кафе, який здійснювався з відкритих (відкупорених) пляшок, що на момент перевірки були неповні та відкупорені в такий спосіб, що марки акцизного збору розривались у момент відкриття пляшки.

Таким чином, перебування в обігу (реалізації на розлив) алкогольної продукції без марок акцизного податку не може бути порушенням вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Вказані правові висновки викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13.09.2016. у справі №814/786/15 та від 21.04.2015р. у справі №810/4519/14.

З огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу щодо допущення позивачем порушень ст. 11 зазначеного вище Закону є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне рішення про застосування фінансових санкцій є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.09.2016 року №0001061404, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995, у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (далі - Закон №265/95-ВР), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні 1, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

У відповідності до абзацу другого пункту 2.2. Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За правилами пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 № 417 (далі - Порядок №417), що був чинним на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.1 та п.2 глави 1 розділу II Порядку №417 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Реєстрація книг ОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.

Разом з тим, в пункті 2.5 Положення №637 чітко визначено, що якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом встановлено неоприбуткування позивачем готівкових коштів в сумі 2 886,00 грн., а саме : 435,00 грн. відповідно до Z-звіту від 30.05.2016 року № 1012, 435,00 грн. відповідно до Z-звіту від 30.05.2016 року № 1012, 414,00 грн. відповідно до Z-звіту від 14.06.2016 року № 1029, 458,00 грн. відповідно до Z-звіту від 02.07.2016 року № 1043, 471,00 грн. відповідно до Z-звіту від 05.07.2016 року № 1046, 620,00 грн. відповідно до Z-звіту від 07.07.2016 року № 1048, 488,00 грн. відповідно до Z-звіту від 28.07.2016 року № 1069.

Проте доводи Відповідача, викладені у запереченнях, жодним чином не підтверджують наявність порушення з боку Позивача у вигляді саме не оприбуткування готівки, оскільки уся готівка, яка надходить до каси кафе Квартал , оприбутковується ТОВ ТС-2013 своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі її фактичних надходжень безпосередньо у касовій книзі на підставі касових (прибуткових та видаткових) ордерів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції та відображаються готівкові розрахунки за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, а також операції, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), із відображенням цих операцій у зареєстрованій ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві КОРО №2653008466р/5 на підставі фіскальних звітних чеків РРО що, у свою чергу, посвідчує проведення ТОВ ТС-2013 обліку готівки в касі у відповідності до встановлених законодавством норм з регулювання обігу готівки.

Зазначені докази спростовують викладені в Акті перевірки та у запереченнях висновки Відповідача та підтверджують, що операції з одержання готівкових коштів у сумі 2886,00 грн. були проведені через РРО та по касовій книзі, фіскальні звітні чеки Z-звіт №1012 від 30.05.2016 р., Z-звіт №1027 від 14.06.2016 р., Z-звіт №1043 від 02.07.2016 р., Z-звіт №1046 від 05.07.2016 р., Z-звіт №1048 від 07.07.2016 р. та Z-звіт №1069 від 28.07.2016 р. були підклеєні у КОРО №2653008466р/5, при цьому Позивач виконав запис про рух коштів в розділі 2 вказаної КОРО, що підтверджується відповідним витягом з КОРО, отже ТОВ ТС-2013 не порушено встановлений п.2.6 Положення №637 порядок оприбуткування готівки.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2016 року №0001061404 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача з приводу порушення податковим органом порядку проведення перевірки є необґрунтованими.

Так, зокрема, із змісту акту перевірки вбачається, що таку проведено у присутності уповноваженого представника товариства - директора кафе Осинської Т.М., також акт перевірки містить відмітку вказаної особи про ознайомлення з актом перевірки та повідомлення про відсутність зауважень до такого акту.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що фактичну перевірку 19.09.2016 року проведено без відома позивача, без складання акту перевірки та про необізнаність позивача про складання податковим органом акту перевірки.

Що до вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд зазначає наступне.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом пп. 2.1., 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576 , податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

У взаємозв'язку з наведеним, пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У зв'язку з цим та відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні в силу закону вважається неузгодженим та, відповідно, не набуло статусу податкового боргу.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для винесення податкової вимоги є наявність узгодженого податкового боргу.

Як вбачається із змісту оскаржуваної вимоги № 4764-17 від 03.11.2016 року, станом на 02.11.2016 р. у позивача наявна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у розмірі 14 430,00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.09.2016 року №0001061404.

Враховуючи, що на час винесення спірної податкової вимоги грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2016 року №0001061404 не було узгодженим, оскільки 25.11.2016 року позивачем подано скаргу на оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, яка розглянута 20.01.2017 р., податкову вимогу № 4764-17 від 03.11.2016 року винесено відповідачем передчасно та з порушенням норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-2013" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень та податкової вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1600,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-2013" (місцезнаходження: 02098, м. Київ, пр-т. Павла Тичини, 2, кв. 15; код ЄДРПОУ 38649132) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 24-Б; код ЄДРПОУ 39469994) про визнання протиправними та скасування рішень та податкової вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000009/26-53-40/38649132 від 30.09.2016 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 року №0001061404.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 4764-17 від 03.11.2016 року.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-2013" сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко