Рішення

від 17.09.2018 по справі 826/5124/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 вересня 2018 року                      №826/5124/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс»   доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» (далі – позивач, ТОВ «Агропросперіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі – відповідач, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 року №00021711206. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності у відповідності до статті 120-1 Податкового кодексу України у 2015-2016 роках, оскільки станом на той час чинне законодавство України не передбачало відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що, якщо  податкові накладні складені після 01.10.2015 року, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то до платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені статтею 120-1 Податкового кодексу України. Відтак, контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції до останнього. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. 13.05.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5124/17 та призначено справу до судового розгляду. У призначеному судовому засіданні 03.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовою кореспонденцією з відміткою «вручено за довіреністю» від 19.06.2017 року (Т.1, арк. 25). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03.07.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні. 20.10.2017 року від представника відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов, яке прийнято судом. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість позивача за жовтень, грудень 2015 року, лютий, березень 2016 року та складено акт перевірки від 04.05.2016 року №122/26-59-12-06-50 (Т.1, арк. 11-12). За результатами перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за спірний період. Так, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 року №00021711206, згідно з яким відповідачем застосовано штраф у розмірі 41   351,60 грн. (Т.1, арк. 10). Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернуся до контролюючих органів вищого рівня, які рішеннями про результати розгляду скарги від 22.06.2016 року №13954/10/26-15-10-01 та від 17.08.2016 року №17798/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення (Т.1, арк. 13-16). Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 58, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165, Регламентом опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2012 року №522, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 стаття 201 ПК України). Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (частина 8 пункт 201.10 стаття 201 ПК України). У силу підпункту 120 1.1 пункту 120.1 статті 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів. Зі змісту акту перевірки від 04.05.2016 року вбачається, що позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень, грудень 2015 року, лютий, березень 2016 року, а тому контролюючим органом застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 36   476,52 грн. та у розмірі 20% у сумі 4875,10 грн. (Т.1, арк. 10-12). Згідно з пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України (в редакції Закону України від 17.09.2015 № 702-VIII) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У редакції ПК України від 01.01.2016 року пункт 120-1.3 стаття 120-1 виключено згідно з Законом України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Як вбачається зі змісту позову, позивач вважає, що при вирішенні питання про притягнення ТОВ «Агропросперіс» до відповідальності за порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, відповідач мав відповідно до встановленого статтею 58 Конституції України принципу дії в часі законів застосовувати норми Кодексу чинні на час вчинення тих чи інших правопорушень, а саме, норми пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України, що були чинними до 1 січня 2016 року. Таким чином, враховуючи, що всупереч вимог пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України порядок застосування штрафних санкцій , передбачених статтею 120-1 ПК України, Міністерством фінансів України розроблений не був, то у контролюючого органу не було підстав для застосування таких штрафних санкцій. Тобто, в даному випадку мало місце порушення відповідачем процедури притягнення до відповідальності. З такою правовою позицією позивача суд не погоджується, оскільки відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XIX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року. Суд встановив, що за змістом акту камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, виписаних за період жовтень, листопад 2015 року, лютий, березень 2016 року до яких застосовуються норми пункту 120-1. 1 статті 120-1 ПК України. Щодо посилань позивача на те, що застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1 ПК України, до 1 січня 2016 року мало б відбуватися із обов'язковим застосуванням пункту 120-1.3 цієї статті, та про хибність позиції контролюючого органу про можливість застосування ним положень ПК України у редакції 2016 року на правовідносини, що склались у 2015 році, суд зазначає наступне. Пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України (в редакції, яка діяла з 20.09.2015 по 31.12.2015) передбачав, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Законом України від 24.12.2015 року №909-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році (який набрав чинності з 01.01.2016 року) були внесені зміни до статті 120-1 ПК України, якими пункт 120-1.3 було виключено. Разом з тим, порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у виді штрафу були закріплені у ПК України, як до 01.01.2016 року, так і після цієї дати. Тобто, факт відсутності порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну податкову та митну політику, про що зазначено в пункті 120-1.3 статті 120-1 ПК України (що був виключений з 01.01.2016 року) не звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у травні 2016 року у межах визначених законодавством строків, суд вважає, що відповідач з 01.01.2016 року має право притягати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених після 01.10.2015 року, без врахування застережень, які були передбачені пунктом 120-1.3 ст.120-1 ПК України. Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року по справі 826/15637/16 та в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду: від 18 січня 2017 року по справі 826/7240/16, від 22.09.2016 по справі №825/1142/16 та від 14.09.2016 по справі №825/1228/16. Разом з тим, абзацом другим пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Відповідно до пункту 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165, після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): в разі встановлення помилок (порушень) в податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - акт про результати камеральної перевірки; в разі відсутності помилок (порушень) в податковій звітності інспектор в тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку в графі «порушень (помилок) не виявлено», вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС «камеральна електронна перевірка» складається довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою. Відповідно до пункту 4.5 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.06.2012 року №522, результати камеральної перевірки оформлюються актом в разі: встановлення факту заниження (завищення) податкових зобов'язань або завищення (заниження) податкового кредиту та відповідно зменшення (збільшення) суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту або заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість; відмови у наданні бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та виявлення заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування. Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють. Відтак, суд вважає, що термін реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки, а Регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки і до такого переліку порушень не відноситься порушення термінів реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, а отже, контролюючим органом безпідставно складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна реєстрація розрахунків коригування до податкових накладних, що є підставою для визнання протиправними дій контролюючого органу по складанню акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 04.05.2016 року №122/26-59-12-06-50. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року по справі 808/3276/15. Таким чином, до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) до предмету камеральної перевірки не входило питання термінів реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а тому прийняте за наслідком вказаної перевірки контролюючим органом податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій до позивача у зв'язку з порушенням встановлених граничних термінів реєстрації податкових накладних до ЄРПН є протиправним. Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами контролюючого органу порушено вимоги податкового законодавства та необґрунтовано складено акт перевірки від 04.05.2016 року, а тому прийняте за наслідком камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 року №00021711206 є таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1   ст.2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1   ст.6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень ч.1   ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2   ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України   встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 12.05.2017 року №325, від 13.04.2017 року №274, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1600,00  грн. Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27-Т, літера А,  код ЄДРПОУ 39003716) до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 03056, місто Київ, провулок Політехнічний, 5-а; код ЄДРПОУ 39561761) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 року №00021711206. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропросперіс» здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко