Ухвала

від 07.11.2018 по справі 826/10896/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 листопада 2018 року м. Київ№ 826/10896/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма "ПВІТА"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Колєсніченка Олексія Дмитровича

третя особа, яка Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр"

не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача - Плєсков В.І.;

учасників справи, відповідача - не прибув;

які були присутні третьої особи - Халабузарь В.В.,

у судовому

засіданні 12.04.2018:

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фірма "ПВІТА" (далі - позивач або ПП "Фірма "ПВІТА") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва адміністративний позов б/н б/д до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колєсніченка Олексія Дмитровича (надалі - відповідач або Колєсніченко О.Д. або Нотаріус), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Центр" (в подальшому - третя особа або ПАТ "КБ "Центр"), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27936048 від 26.01.2016 12:22:28, номер запису про право власності: 13012039 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колєсніченка О.Д. про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ Центр , код ЄДРПОУ 37119553, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 03039, м. Київ, проспект Науки, будинок 54Б на нерухоме майно - комплекс будівель за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 41, який складається із: складу з побутовими приміщеннями, А-1 загальною площею 399,2 кв.м.; столярного цеху, Б-2 загальною площею 286,6 кв.м.; приміщення охорони, В-1 загальною площею 28,5 кв.м.; хозблоку, Г -1, загальною площею 40,9 кв.м.

Мотивуючи позовні вимоги позивача зазначає, що рішення відповідача про здійснення державної реєстрації речових прав на майно, яке належить позивачу, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно прийняте з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вказує, що Нотаріусом не перевірено наявності факту виконання умов правочину (договору іпотеки) з якими закон та або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а саме в частині оцінки вартості предмету іпотеки на момент реєстрації переходу права власності та відповідності вимоги про усунення порушень основного зобов'язання статті 35 Закону України Про іпотеку .

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2016 (суддя Огурцов О.П.) відкрито провадження у даній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4080 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 06.02.2018.

У судовому засіданні 06.02.2018 судом оголошено перерву до 22.03.2018.

22.03.2018 розгляд справи судом відкладено до 12.04.2018.

У судовому засіданні 12.04.2018 судом, за відсутності заперечень представників позивача та третьої особи, ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

23.08.2012 між ПАТ КБ Центр , як Банком, та ТОВ ПВІТА Центр , як Позичальником, укладено договір про відновлювану кредитну лінію № 230812/13-КЮ (нижче - Кредитний договір).

Згідно п. 1.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 9 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти.

Надалі, 29.11.2012 між ПАТ КБ Центр , як Іпотекодержателем, і ПП Фірма ПВІТА , як Іпотекодавцем, укладено договір іпотеки (в ухвалі - Договір іпотеки або Іпотечний договір), за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю комплекс будівель, що складається із: складу з побутовими приміщеннями, А-1 загальною площею 399,2 кв.м.; столярного цеху, Б-2 загальною площею 286,6 кв.м.; приміщення охорони, В-1 загальною площею 28,5 кв.м.; хозблоку, Г -1, загальною площею 40,9 кв.м., розташований за адресою м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 41 (по ухвалі - Предмет іпотеки).

Договір іпотеки, згідно п. 2.1., забезпечує належне виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору.

За п. 5.2. Іпотечного договору, на підставі цього правочину та застереження Іпотекодержатель звертає стягнення на Предмет іпотеки на власний розсуд шляхом, зокрема, прийняття Предмета іпотеки у власність згідно порядку встановленого ст. 37 Закону України Про іпотеку . При цьому, дане застереження визнається сторонами договором про задоволення вимог Іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є Предметом іпотеки. За цим договором Іпотекодержатель набуває Предмет іпотеки у власність за вартістю, встановленою на момент такого придбання на підставі оцінки Предмету іпотеки, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності. У випадку набуття права власності на Предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90% вартості Предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог Іпотекодержателя.

Пізніше, 26.01.2016 Нотаріусом вчинено державну реєстрацію, номер запису про право власності 13012039 щодо реєстрації права власності на Предмет іпотеки за ПАТ КБ ЦЕНТР .

Позивач наголошує, що Колєсніченко О.Д., в порушення вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не перевірив наявність факту виконання умов правочину з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, в частині оцінки вартості предмету іпотеки на момент реєстрації переходу права власності, а тому відповідне рішення Нотаріуса є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм убачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

В силу ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд принагідно зауважує, що правові висновки в частині правових питань визначення предметної юрисдикції справи, при встановленні якої має бути враховано суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природи обставин у справі відображено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 357/14358/15-а).

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (по ухвалі - ЦПК України), у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

У відповідності до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Предметом спору у цій справі, як випливає зі змісту фактичних обставин справи, є реєстраційна дія відповідача із державної реєстрації речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 27936048 від 26.01.2016 про право власності.

Суд відмічає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірним, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на наведені процесуальні приписи КАС України та ЦПК України, враховуючи, що спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, зокрема п. 5.3. Договору іпотеки, суд дійшов висновку, що спір обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу позивача в розрізі, як наслідок, управлінських дій відповідача та прийнятого останнім рішення, а відтак, виходячи із суті інтересу, за захистом якого звернулося ПП "Фірма "ПВІТА", заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи всіх обставин у справі, такий спір обумовлює приватноправовий його характер та не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Крім того, слід акцентувати, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні приписи щодо підстав для закриття провадження у справі містилися в редакції КАС України, що діяла на час виникнення спірних відносин.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір про визнання протиправним та скасування рішення непідвідомчій адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 826/10986/16 за адміністративним позовом б/н б/д Приватного підприємства "Фірма "ПВІТА".

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 та ч. 2 ст. 238, п. 13 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Згідно з частиною восьмою статті 283 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення у порядку, встановленому ст. ст. 295 - 297 КАС України.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко