Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/16488/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 19 жовтня 2018 року                      №826/16488/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомпублічного акціонерного товариства «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» доГоловного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,      В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» (далі – позивач, ПАТ «Кредитна установа «Бізнес-Резерв») з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі – відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012471406 від 14.07.2016 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16488/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 31.12.2015 року на балансі позивача обліковується поточна кредиторська заборгованість перед ТОВ «ІФП «ФІТЧ» по поставці цінних паперів ПАТ «Завод Радар» на суму 137   950   000,00 грн. Так, відповідач дійшов помилкового висновку, що позивач має здійснити переоцінку свого фінансового зобов'язання – поточної кредиторської заборгованості за договором №БВ-618/15 міни цінних паперів від 31.07.2015 року на підставі переоцінки фінансового активу – акцій ПАТ «Завод Радар». Визначення відповідачем в акті перевірки справедливої вартості акцій ПАТ «Завод Радар» жодним чином не впливає на переоцінку фінансового зобов'язання за вказаним договором міни, а відсутність акцій на балансі позивача свідчить про відсутність у платника податку підстав для переоцінки самого фінансового активу. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. У своєму запереченні на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що у зв'язку з укладенням між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-фондове партнерство «Фітч» договору №БВ-618/15 міни цінних паперів від 31.07.2015 року, враховуючи принцип обачності, позивач мав здійснити переоцінку фінансових зобов'язань за вказаним договором за акцію, з подальшим віднесенням суми по переоцінці до прибутку. Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №1699 від 05.04.2017 року, адміністративну справу №826/16488/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/16488/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду. 05.07.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: формула та методика розрахунку ціни однієї акції ПАТ «Завод Радар», яке задоволене у судовому засіданні 10.10.2017 року. 10.07.2017 року представником позивача надано додаткові пояснення до адміністративного позову та клопотання про долучення документів, які прийнято судом. 04.08.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надано додаткові пояснення до адміністративного позову, які прийнято судом. 29.08.2017 року від представника позивача надійшла заява, а від представника відповідача надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які прийнято судом. У судовому засіданні 07.11.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов. При цьому, від позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом. Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що особами, які беруть участь у справі подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, у судовому засіданні 07.11.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 31.07.2015 року між позивачем (за договором – Сторона 1) та ТОВ «ІФП «ФІТЧ» (за договором – Сторона 2) укладено договір міни цінних паперів №БВ-618/15, відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати у власність Сторони 2 акції іменні просто ПАТ «Агрохолдінг Полісся» у кількості 204   950   000 штук загальною вартістю 204   550   000, 00 грн. та акції прості іменні ПАТ «Завод Радар» у кількості 8   987   000 штук загальною договірною вартістю 137   950   000,00 грн., а Сторона 2 зобов'язана передати позивачу цінні папери облігації дисконтні іменні ПАТ «Укрбуденерготехнологія» у кількості 205   000 штук на загальну договірну вартість 184   500   000,00 грн. та облігації іменні дисконтні ПАТ «БКІ «Кредит Сервіс» у кількості 175   556 штук на загальну договірну вартість 158   000   000,00 грн. Загальна сума договору становила 342 500 000,00 грн. (Т.1, арк. 30-32). Відповідно до додаткового договору №1-618 від 12.08.2015 року до договору міни цінних паперів №БВ-618/15, строк виконання договору та передачі цінних паперів встановлений до 31.07.2016 року (Т.1, арк. 33). Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком, середня ціна однієї акції ПАТ «Завод Радар» на 30.12.2015 року становила 15,4931 грн. (Т.1, арк. 185). Разом з тим, відповідно до змісту акту перевірки, контролюючий орган з посиланням на інформаційний сервіс державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку» smida.gov.ua вказує, що ціна акції простої бездокументарної ПАТ «Завод Радар» на 30.12.2015 року становила 12,0922 грн. (Т.1, арк. 19, 44-45). Водночас, акції прості іменні ПАТ «Завод Радар» у кількості 8   987   000 штук загальною договірною вартістю 137   950   000,00 грн. не перераховувалися контрагенту ТОІ «ІФП «Фітч», за наслідком чого у позивача виникла кредиторська заборгованість. Посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» (код ЄДРПОУ 38040322) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.1997 по 31.12.2015, за наслідком якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №522/26-15-14-06-02/24918926 від 22.06.2016 року (далі - акт перевірки) (Т.1, арк. 15-26). За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 5   269   932,00 грн. Листом Державної фіскальної служби від 11.07.2016 року №15554/10/26-15-14-06-02-19 про розгляд заперечень позивача, висновки акта залишені без змін, а заперечення – без задоволення (Т.1, арк. 28-30). На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 року №0012471406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» у розмірі 5   269 932,00 грн. (Т.1, арк. 9). Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся до ДФС України про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за наслідком чого контролюючий орган рішенням про результати розгляду скарги від 23.09.2016 року №20737/6/99-99-11-01-01-25 вказане податкове повідомлення-рішень залишив без змін, а скаргу – без задоволення (Т.1, арк. 10-13). Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-IV (далі - Закон №  3480-IV), Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 39 (далі - МСБО 39), Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 (далі - МСФЗ 9), Міжнародним стандартом фінансової звітності 13 (далі - МСФЗ 13), Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 32 (МСБО 32). Фінансові інструменти: подання від 01.01.2012 року (далі - МСБО 32), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з пунктом 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Пункт 44.2 статті 44 ПК України визначає, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової Так, відповідно до підпункту 141.2.1, 141.2.3 пункту 141.2 статті 141 ПК України, різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів. Фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму від'ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності. У частині 3 статті 5-2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» закріплено, що ринкова вартість визначається: за біржовим курсом - для цінних паперів, які включені до біржового списку фондової біржі; за вартістю, визначеною незалежним оцінювачем відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, - для цінних паперів, які не включені до біржового списку фондової біржі. У силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Як вбачається з матеріалів справи, облікова політика в ПАТ «КУ «Бізнес-Резерв» ведеться відповідно до МСФЗ, що підтверджується наказом від 03.01.2014 року №1 (Т.1, арк. 34-43). Станом на 31.12.2015 року на балансі позивача обліковувалась поточна кредиторська заборгованість перед ТОВ «ІФП «Фітч» по поставці цінних паперів ПАТ «Завод Радар» на суму 137 950 000,00 грн. При цьому, фінансові звіти позивача  достовірно відображають фінансовий стан станом на 31.12.2015 року, а також результат його діяльності та рух грошових коштів за 2015 рік у відповідності Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), чинних станом на 01.01.2015 року (Т.1, арк. 47-50). Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 32 (МСБО №32) «Фінансові інструменти: подання» визначено, що фінансовий інструмент - це будь-який контракт, який приводить до виникнення фінансового активу у одного суб'єкта господарювання та фінансового зобов'язання або інструмента капіталу у іншого суб'єкта господарювання. Фінансове зобов'язання - це будь-яке зобов'язання, що є контрактним зобов'язанням надавати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб'єктові господарювання, або обмінюватися фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями з іншим суб'єктом господарювання за умов, які є потенційно несприятливими для суб'єкта господарювання. Разом з тим, з положень параграфами 4.1.1-4.1.5 МСФЗ 9 вбачається, що після первинного визнання суб'єкт господарювання оцінює фінансовий актив за справедливою вартістю. Згідно з параграфом 5.4.2 МСФЗ 9, кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, суб'єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. У параграфі 24 МСФЗ 13 передбачено, що справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання. Як слідує з адміністративного позову та заперечень, акції ПАТ «Завод Радар», на дату укладення договору не перебували у власності позивача, такі цінні папери в періоді, що перевірявся, придбані та передані відповідно не були. Згідно з розрахунком, середня ціна однієї акції ПАТ «Завод Радар» на 30.12.2015 року становила 15,4931 грн. (Т.1, арк. 185). Разом з тим, відповідно до змісту акту перевірки, контролюючий орган з посиланням на інформаційний сервіс державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку» smida.gov.ua вказує, що ціна акції простої бездокументарної ПАТ «Завод Радар» на 30.12.2015 року становила 12,0922 грн. (Т.1, арк. 19, 44-45). При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем на вимогу суду не надано формулу розрахунку ціни однієї акції ПАТ «Завод Радар» у розмірі 12,0922 грн. та методику розрахунку, яка використовувалась відповідачем, згідно Міжнародного стандарту фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» для розрахунку ціни однієї акції ПАТ «Завод Радар» у розмірі 12,0922 грн.   Відтак, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на інформаційний сервіс державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку» smida.gov.ua не є достатнім та належним доказом вартості однієї акції ПАТ «Завод Радар» у розмірі 12,0922 грн. станом на 31.12.2015 року, а інших доказів відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано. Таким чином, суд вважає, що позивач діяв відповідно до умов договору міни цінних паперів №БВ-618/15 від 31.07.2015 року та правомірно застосував середню ціну однієї акції ПАТ «Завод Радар» у розмірі 15,4931 грн. Також, суд звертає увагу, що посилання відповідача у акті перевірки на положення параграфів 43, 47, 55, МСБО 39 є необґрунтованими, оскільки вказані норми МСБО 39 виключені ще 17.10.2013 року (Т.1, арк. 169-170). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано вказано про необхідність здійснення переоцінки поточної кредиторської заборгованості позивача за справедливою вартістю, не надано належних та допустимих доказів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частини 1   статті 2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1   статті 6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень частини 1   статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2   статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України   встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжного доручення від 20.10.2016 року №1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 79 048,98 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 79 048,98 грн. Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» (код ЄДРПОУ 24918926, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 620) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) - задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012471406 від 14.07.2016 року.   3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитна установа «Бізнес-Резерв» документально підтверджені судові витрати у розмірі 79 048,98 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сорок вісім гривень дев'яносто вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко