Постанова

від 07.11.2018 по справі 826/12278/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Справа № 826/12278/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Крижевської Я.В.,

представника відповідача Назарця Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю Провайд-сервіс Назарця Дмитра Анатолійовича про закриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року у справі

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби

в м. Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю

Провайд-сервіс

про підтвердження обґрунтованості адміністративного

арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві звернулося до суду із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Провайд-сервіс (далі - відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року заяву ГУ ДФС в м. Києві було залишено без руху та встановлено податковому органу строк до 12:00 год. 06 серпня 2018 року для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року заяву було повернуто внаслідок не усунення податковим органом її недоліків у встановлений судом строк.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДФС в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що воно є бюджетною установою і не має фактичної можливості забезпечити сплату судового збору протягом однієї робочої доби, тобто строку встановленого судом, а також, що воно зверталося з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, але судом першої інстанції не забезпечено йому реального доступу до правосуддя.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до передчасного та неправильного вирішення питання про повернення заяви податкового органу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 р. було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача заявлено клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, в обґрунтування якого він наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення з апеляційною скаргою у цій справі і законодавством не передбачено можливості його поновлення.

Перевіривши доводи заявника клопотання та проаналізувавши відповідні норми законодавства, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки строк звернення до суду апелянту на підставі його клопотання було поновлено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 р. як такий, що був ним пропущений з поважних причин.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що оскаржувана апелянтом у даній справі ухвала суду першої інстанції від 06.08.2018 р. була постановлена судом без виклику сторін на стадії вирішення питання про відкриття провадження і у справі відсутні жодні докази, які б підтверджували отримання позивачем копії такого судового рішення.

Водночас, у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України, яка регламентує строк на апеляційне оскарження, перебіг такого строку розпочинається з дня вручення учаснику справи судового рішення і, крім того, частиною 3 вказаної норми визначено повноваження апеляційного суду поновити строк на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні з апеляційною скаргою податковим органом у поданому ним клопотанні були наведені причини пропуску даного процесуального строку, які апеляційним судом визнані поважними.

Доводи представника відповідача про те, що раніше за даною апеляційною скаргою податковому органу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 р. апеляційна скарга була повернута позивачу внаслідок несплати судового збору, але, відповідно до ч. 8 ст. 169 та ч. 2 ст. 298 КАС України, повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення з нею.

Посилання представника відповідача на те, що статтею 283 КАС України передбачені спеціальні скорочені строки звернення з апеляцією та строки розгляду справи апеляційним судом, які закінчилися на момент подачі позивачем скарги та, на його думку, не можуть бути поновлені, судова колегія вважає не обґрунтованими, оскільки, в даному випадку позивачем оскаржується процесуальна ухвала суду, якою вирішено не спір по суті, а питання про його допуск до правосуддя, яка постановлена судом без повідомлення учасників справи на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Окрім цього, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 15 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування ЄСІТС діють правила подання апеляційних скарг, які діяли до набрання чинності даною редакцією Кодексу, тобто через суду першої інстанції.

Перевіряючи доводи представника відповідача щодо необхідності закриття апеляційного провадження, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Беллет проти Франції , про те, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, у рішенні від 27.06.2000 р. по справі Ілхан проти Туреччини Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

У рішенні від 13.01.2000 р. по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та в рішенні від 28.10.1998 р. по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії ЄСПЛ підкреслив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття апеляційного провадження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та клопотання представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався ч. 3 ст. 283 КАС України та виходив з того, що законодавством обмежено строк, протягом якого заявник у справах даної категорії повинен усунути недоліки його звернення, і що в такий строк податковим органом вимоги суду виконано не було, а підстав для відстрочення йому сплати судового збору судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Отже, спеціальною нормою адміністративного процесуального законодавства регламентовано особливий порядок звернення органів доходів і зборів до суду з приводу підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та виключний перелік вимог, яким має відповідати таке звернення та в разі недотримання яких податковий орган має усунути недоліки свого звернення у строк, що не перевищує 24-х годин.

При цьому, ані вказаною імперативною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не передбачено такої вимоги як подання доказів сплати судового збору при зверненні органу доходів і зборів на виконання наданих йому повноважень із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

З огляду на це, колегія суддів вважає неправомірними висновки суду першої інстанції щодо повернення заяви ГУ ДФС в м. Києві через не усунення ним вказаних судом недоліків щодо сплати судового збору, тим більше протягом 24-х годин.

Крім того, апеляційний звертає увагу на те, що податковий орган на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення його звернення без руху звертався з клопотанням про усунення його недоліків шляхом відстрочення йому сплати судового збору, обґрунтовуючи неспроможність його сплатити протягом 24-х годин, і статтею 133 КАС України регламентовано повноваження суду відстрочити, розстрочити позивачу сплату судового збору або звільнити від його сплати, однак дана норма судом реалізована не була.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи апелянта про те, що дійсно він є бюджетною організацією і процедура виділення коштів на сплату судового збору, відповідно до положень Бюджетного кодексу України, потребує певного часу, який напевно є більшим, ніж 24 години і, тим більше, припадає на вихідні дні.

Разом з тим, судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Белет проти Франції , відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви податкового органу.

При цьому, доводи представника відповідача Назарця Д.А. про те, що апелянтом не було зазначено, що саме порушив суд першої інстанції, спростовуються безпосередньо доводами апеляційної скарги, в якій апелянт, зокрема посилається на положення ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів , якою регламентовано доступ до правосуддя, а також норми КАС України та Закону України Про судовий збір .

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 283, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю Провайд-сервіс Назарця Дмитра Анатолійовича про закриття апеляційного провадження - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Рішення виготовлено 07 листопада 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: