Постанова

від 06.11.2018 по справі 803/925/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №803/925/17

адміністративне провадження №К/9901/4689/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді: Яворський І.О., Сапіга В.П.) у справі №803/925/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0002611401.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 позовні вимоги задоволено частково.

Рішення суду мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством Алкан , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк , Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. В частині відмови у задоволенні позову суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем суми 99565,00грн. ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки позивачем не підтверджено використання придбаної у Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛЄ побутової техніки в на загальну суму 497825,00грн. у його господарській діяльності.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством Алкан , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк , Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. , а укладені правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №803/925/17 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні обґрунтованих позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції керувалися лише припущеннями не підтвердженими документально, а висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами є помилковим, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. А отже, на думку позивача, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1424017,50грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Натомість, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях зазначає про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на штучність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій. А тому, відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за наслідками якої складено акт №107/03-20-14-01-09/38273126 від 15.02.2017.

На підставі поданих позивачем заперечень на вказаний акт перевірки контролюючим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс з питань, що стали предметом заперечення суб'єкта господарювання на акт планової документальної виїзної перевірки від 15.02.2017 №107/03-20-14-01-09/38273126, за результатами проведення якої було складено акт від 24.03.2017 №733/14-01/38273126.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 949345,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0002611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1424017,50грн., з яких 949345,00грн. за основним податковим зобов'язанням та 474672,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс податкового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством Алкан , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк , Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. з огляду на фіктивність укладених правочинів та відсутність факту реального здійснення господарських операцій .

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Приватним підприємством Алкан , Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк , Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту реального вчинення спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем акти виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 складені на підставі договорів підряду з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством Алкан не містять відомостей щодо дати складання таких документів та конкретних осіб, які здійснювали їх підпис. Також позивачем не надано доказів про залучення його контрагентами до виконання робіт субпідрядників.

Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження фактичного надання послуг наявними трудовим і матеріальними ресурсами контрагентів, виходячи з їх специфіки, задекларованого обсягу, місця надання.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств достатньої кількості працівників та основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем податкові та видаткові накладні складені за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. не містять інформації щодо місця складання даних документів та особи, яка підписала видаткові накладні зі сторони покупця, що свідчить про відсутність можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у підписанні даних документів, а відповідно були відповідальними за здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. .

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем товарно-транспортні накладні складені за результатом господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не є належними доказами товарності проведених операцій, оскільки містять ряд недоліків щодо їх оформлення, зокрема, відсутність відомостей про вантаж, не заповнення граф кому видано товар і на підставі яких документів, не зазначення адреси завантаження та відвантаження товару, не зазначення особи, яка підписала даний документ, а також відсутність підписів та даних про особу водія. При цьому, судом встановлено, що згідно інформації, за період якого надавались послуги перевезення, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відсутні наймані працівники, а згідно з Реєстру власників транспортних засобів у зазначеного підприємця відсутній у власності автомобіль з причепом, яким здійснювалось транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи докази не підтверджують фактичне придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Фуд Луцьк , Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгород П.С.Ю. товарно-матеріальних цінностей та свідчать про безтоварність проведених операцій з метою ухилення від сплати податків.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості проводити спірні операції з огляду на недостатність виробничого потенціалу, як то основних фондів, персоналу, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням договірних умов, доступності на ринку, тощо.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Враховуючи викладене та за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним, а тому Верховний Суд погоджується з висновками щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0002611401.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер Сторс залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі №803/925/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду