Рішення

від 05.11.2018 по справі 182/4432/15-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4432/15-ц

Провадження № 2/0182/51/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.11.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2Д

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якій ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання та вчинити поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 11 січня 1995 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство. У період з 11 січня 1995 року по липень 1996 року вони проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 1996 року по грудень 1998 року включно вони проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. З січня 1999 року вони проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. 22 вересня 1999 року вони уклали шлюб, який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Виконкому Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за № 588. 20 жовтня 1999 року у них народився син ОСОБА_4. Однак, шлюбні відносини не склалися і з січня 2014 року вони припинили спільне проживання. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року шлюб між ними було розірвано. Вона після розірвання шлюбу залишилася проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з сином ОСОБА_5. За час спільного життя з відповідачем та під час шлюбу з ним вони придбали наступні речі:

- 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19-Б (житловою площею 38,2 кв.м.), який складається з: житлового будинку (літ.А), обкладеного цеглою; сараю (літ.Б); підвалу (літ.В); вбиральні (літ.Г); гаражу (літ.Д); № І - спорудження, право власності на які зареєстровано КП Нікопольське МБТІ 12 січня 1999 року в реєстровій книзі за № 84 (номер запису № 147 на ім'я ОСОБА_2) на підставі договору купівлі - продажу частини житлового будинку від 31 грудня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 4401 (продаж вчинено за 8 640 гривень, які повністю оплачені до підписання договору). Вартість 2/3 частини вказаного житлового будинку станом на 03 березня 2017 року складає 193 435 грн. 00 коп.;

- дерев'яну будівлю контори № 1-А, загальною площею 67,2 кв.м.; цегляну будівлю контори Б, загальною площею 89,1 кв.м.; 11/23 частин металевого навісу Д; асфальтовану дорогу - 1, що знаходяться в м.Нікополі по вул.Лісна, 1, право власності на які зареєстровано КП Нікопольське МБТІ 06 жовтня 2005 року в реєстровій книзі за № 3 (номер запису № 64, 419, на ім'я ОСОБА_2) на підставі договору купівлі - продажу будівель від 16 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 2402. Зазначене майно було відчужено відповідачем на користь ОСОБА_8 без її згоди 08 грудня 2005 року шляхом укладення договору купівлі - продажу будівель від 08 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 3787; продаж вчинено за 22 000 гривень, які відповідач отримав повністю до підписання цього договору; вартість відчужених будівель станом на 08 грудня 2005 року складала 22 848 гривень;

- транспортний засіб - автомобіль Форд /Д/, 1983 року випуску, кузов №WF0VXXGBVVДМ89925, номерний знак 413-78АА, придбаний на ім'я відповідача, вартістю 30 000 грн.;

- транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ 110220, 1991 року випуску, кузов №ХТЕІІ0220М0056474, номерний знак 261-14АА, придбаний на ім'я відповідача, вартістю 20000 грн. 00 коп.;

- павільйон торгівлі, який знаходиться в м.Нікополіпо вул.Електрометалургів, буд.4-В, розміщений на земельній ділянці за кадастровим № 1211600000:03:020:0020, загальною площею 0,0051 га., вартістю 20 000,00 грн.

Всі вищезазначені речі знаходяться у розпорядженні відповідача. Документи на ці речі також знаходяться у її колишнього чоловіка, і він відмовляється надати їй навіть копії документів на речі, що були придбані ними під час шлюбу. На адвокатські запити державні установи не надають інформацію про реєстрацію прав власності на вказане нерухоме та рухоме майно. Відповідач вважає, що всі ці речі належать лише йому. Вона намагалась домовитися з колишнім чоловіком про поділ майна, але він не йде на компроміс, тому вона вимушена звернутися до суду. У житловому будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19-Б, під час їхнього шлюбу за спільні кошти в 2003-2004 роках була проведена реконструкція, внаслідок чого збільшилася площа будинку, було побудовано у дворі навіс Е, площею 18,0 кв.м.; навіс В' , площею 6,3 кв.м.; бесідку Ж, площею 10,0 кв.м. А тому, вона просить суд стягнути з ОСОБА_2 кошти в якості відшкодування частини витрат на утримання нерухомого майна в розмірі 2 340 грн. 00 коп. Крім цього, в обґрунтування своїх вимог посилається на ст.60 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, що також визначено й ч.3 ст.368 ЦК України. На підставі вищевикладеного, просить суд, крім стягнення з відповідача коштів в розмірі 2 340 грн. 00 коп. в якості відшкодування частини витрат на утримання нерухомого майна, встановити також факт спільного проживання з ОСОБА_2 у період з 11 січня 1995 року по 22 вересня 1999 року та у період з січня 2013 року по січень 2014 року, визнавши спільною сумісною власністю подружжя 2/3 частини житлового будинку (літ.А) з надвірними спорудами за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19, житловою площею 49,0 кв.м., загальною площею 108,6 кв.м., який складається з: житлового будинку, обкладеного цеглою (літ.А-1), сараю (літ.Б); підвалу (літ.В); вбиральні (літ.Г), гаражу - ями смотрової (літ.Д); навісу (літ.Е); навісу (літ.В' ); бесідки (літ.Ж); № 1-5, І, ІІ - спорудження, після реконструкції. Крім того, просить суд поділити майно, набуте нею та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім'єю та під час шлюбу, наступним чином:

- визнати за нею право власності на 1/3 частини житлового будинку (літ.А) з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19, житловою площею 49,0 кв.м., загальною площею 108,6 кв.м., який складається з: житлового будинку (літ.А-1), обкладений цеглою; сараю (літ.Б); підвалу (літ.В); вбиральні (літ.Г); гаражу - ями смотрової (літ.Д); навісу (літ.Е); навісу (літ.В' ); бесідки (літ.Ж); № 1-5, І, ІІ - спорудження, після реконструкції з наступною його здачею в експлуатацію;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину павільйону торгівлі, який знаходиться в м.Нікополі по вул.Електрометалургів, буд.4-В, розміщеного на земельній ділянці за кадастровим № 1211600000:03:020:0020, загальною площею 0,0051 га.;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну компенсацію у розмірі вартості ? частини відчуженого відповідачем спірного майна у сумі 36 424 гривень 00 копійок.

05 січня 2017 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він посилається на ту обставину, що пред'явлені ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Підтверджує, що 22 вересня 1999 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за № 588. При цьому, у 1997 році він придбав за власні кошти однокімнатну квартиру за адресою: Нікополь, АДРЕСА_1, яку у 1998 році продав. Посилання позивачки на те, що вона проживала з ним однією сім'єю з 11 січня 1995 року не можуть відповідати дійсності, оскільки на той час вони лише зустрічались. У вказаний час до вересня 1999 року він зустрічався з різними жінками, маючи бажання створити сім'ю та зробити кінцевий вибір стосовно тієї, яка може бути його дружиною. Тому твердження позивачки про те, що вони проживали однією сім'єю з 11 січня 1995 року не мають під собою підстав. Твердження позивача про те, що ним було куплено дерев'яну будівлю контори № 1-А, загальною площею 67,2 кв.м.; цегляну будівлю контори Б, загальною площею 89,1 кв.м.; 11/23 частин металевого навісу Д; асфальтовану дорогу - 1, що знаходяться в м.Нікополі по вул.Лісна, 1, право власності на які зареєстровано в КП Нкопольське МБТІ 06 жовтня 2005 року в реєстрову книгу за № 3 (номер запису № 64, 419) на його ім'я на підставі договору купівлі - продажу будівель від 16 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за № 2402, які пізніше були відчужені на користь ОСОБА_8 без згоди позивача по справі 08 грудня 2005 року шляхом укладення договору купівлі - продажу будівель від 08 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрованого в реєстрі за № 3787, не відповідає дійсності, оскільки позивач не заперечувала проти цієї угоди, але зараз, після 10 років після продажу, намагається ввести суд у оману. Крім цього, посилання позивача на те, що у його власності та розпорядженні є транспортний засіб - автомобіль Форд /Д/ (1983 року випуску, кузов № WF0VXXGBVVДМ89925, номерний знак 413-78АА), придбаний ним, вартістю 30 000 грн.; транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ 110220 (1991 року випуску, кузов №ХТЕІІ0220М0056474, номерний знак 261-14АА), придбаний ним, вартістю 20 000 грн.; транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 2121 (1984 року випуску, кузов №ХТА0212100Е0305924, номерний знак 553-40АА), придбаний ним, вартістю 20 000 грн. 00 коп.; павільйон торгівлі, який знаходиться в м.Нікополі по вул.Електрометалургів, буд.4-В, розміщений на земельній ділянці за кадастровим № 1211600000:03:020:0020, загальною площею 0,0051 га., вартістю 20 000,00 грн., не відповідає дійсності та не має під собою ніяких підстав, оскільки у його володінні вказане майно не знаходиться. Тому він й не може надати ніяких документів, оскільки дані ствердження є фікцією. Тому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені позовні вимоги підтримала та додатково суду пояснила, що з моменту їхнього спільного проживання вона постійно працювала, крім 2 років, пов'язаних з вагітністю та народженням їхньої спільної дитини. Влаштувалась вона на роботу, коли дитині виповнилось півтора роки. Зараз працює в магазині "Домострой" неофіційно, проходить стажування. Коли ними було придбано автомобіль, не пам'ятає. За час спільного проживання вона наполягала, щоб відповідач по справі переписав на неї частину майна, однак, він цього не зробив. Ним лише було складено заповіт на неї та дитину. Відповідач ховав від неї гроші. Вона була підприємцем і наймала на роботу тих двірників, яких з комунального підприємства ЖЕК-2 звільняв відповідач.

Представник позивача ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 17 липня 2015 року, позовні вимоги своєї довірительки підтримав та додатково суду пояснив, що спільна дитина сторін по справі - син ОСОБА_5 - народився 20 жовтня 1999 року. Тобто через місяць після реєстрації шлюбу, що, в свою чергу, свідчить про те, що сторони до народження дитини перебували в цивільному шлюбі без офіційної реєстрації. Проживаючи разом, сторони по справі за спільні кошти придбали вказане в позові майно. При цьому, відчуження транспортних засобів та будівлі, розташованої по вул.Лісній, 1 в м.Нікополі відбулось під час шлюбу. Однак, отримані від продажу майна кошти позивачка не бачила, хоче все це майно було придбано під час спільного проживання.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що пред"явлені вимоги є надуманими та не підтверджені доказами. А тому й підстави для задоволення позову відсутні. Крім цього, представник відповідача просить суд застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод» , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 вересня 1999 року зареєстрували шлюб, про що свідчить актовий запис № 588, складений 22 вересня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (а.с.8). Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить актовий запис № 860 від 02 листопада 1999 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.10). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.9). 31 грудня 1998 року ОСОБА_10 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі - продажу 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19-Б, право власності на яке зареєстровано КП Нікопольське МБТІ від 12 січня 1999 року в реєстровій книзі за № 84 (номер запису 147) на ім'я ОСОБА_2 (а.с.11). Зібраними під час судового засідання доказами встановлено, що в цей період часу сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживаючи однією сім єю та маючи спільний бюджет.

Даний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, допитаних в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_11, яка доводиться матір'ю позивачці, в судовому засіданні пояснила, що відповідача ОСОБА_2 знає з 1994 року, з того часу, коли її донька познайомилась з ним. Вони спочатку зустрічались, а з січня 1995 року її донька ОСОБА_12 та ОСОБА_15 стали проживати спільно в цивільному шлюбі. Свого житла в них не було. Тому, приблизно, один тиждень вони мешкали з нею в її квартирі, а потім переїхали на орендовану квартиру. В 1996 році вони спільно придбали 1-но кімнатну квартиру. Але за які саме кошти, їй не відомо. Її донька на той час працювала продавцем в магазині "Чоловік та жінка". А коли магазин розвалився , працювала в комісійному магазині продавцем. В 1998 році куплену в 1996 році квартиру вони обміняли на житловий будинок, в якому також спільно робили ремонті роботи. Вона теж допомагала доньці робити ремонт в будинку, бо за професією - маляр-штукатур. 22 вересня 1999 року донька та ОСОБА_2 офіційно розписались, а 20 жовтня 1999 року в доньки з відповідачем по справі народився син ОСОБА_4, тобто, через місяць після офіційної реєстрації шлюбу. Спільно однією сім'єю донька з зятем проживали до 23 травня 2015 року, при цьому, весь час то сварились, то мирились. В 2015 році ОСОБА_2 зібрав свої речі та виїхав з будинку. Після чого відключив будинок і від електропостачання, і від газового постачання, і від водопостачання, не дивлячись на те, що ОСОБА_12 залишилась в будинку з ОСОБА_5. За час сумісного проживання ОСОБА_12 з ОСОБА_2 добудували до будинку ще 2 кімнати та прихожку. Крім того, частково перебудували й сам будинок. Причиною розлучення стала подружня зрада відповідача з її старшою донькою - старшою сестрою ОСОБА_12 - під час її перебування в пологовому будинку. Відповідач пішов з будинку добровільно. Її донька самостійно сплачувала комунальні платежі по утриманню будинку.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що позивача та відповідача знає давно. У неї помер чоловік, з яким вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5, і після смерті якого вона отримала у спадщину 1/3 частину цього будинку. А інші 2/3 частини будинку, де вона проживала і проживає, купили сторони по справі. В цих 2/3 частинах на той момент проживати було можна, там не було лише опалення. А так - будинок був придатний для проживання. В них загальний двір. Тому вона бачила, що в цей будинок в 1999 році заїхали ОСОБА_15 з ОСОБА_12 разом. І стали робити там ремонт. Вони нормально спілкувались по-сусідські. Вона дозволяла ОСОБА_12 та ОСОБА_15 користуватись своїм стаціонарним телефоном. А потім у неї з ОСОБА_2 стався конфлікт через те, що він відмовився сплачувати борг за міжміський телефонний зв'язок. А потім вони посварились і за світло, яке було підключено на її лічильник. ОСОБА_15 проживав з ОСОБА_12 спільно десь до 2013 року, точно не пам'ятає, а в 2013 році вони розбіглись. ОСОБА_16 відключив свою частину будинку від електро-газо-водо постачання, вона дозволяла ОСОБА_12 користуватись водою та світлом. Хто зараз проживає в будинку ОСОБА_2, крім ОСОБА_12 та Даніла, не знає.

Свідок ОСОБА_13, яка доводиться кумою сторонам по справі, пояснила, що ОСОБА_2 - ОСОБА_17 та ОСОБА_15 - переїхали в будинок десь взимку 1998 року. Вона бігла на роботу повз їх будинку і бачила маму та батька ОСОБА_17, які робили там ремонт. В тому ж 1998 році вона бачила ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які разом робили якісь покупки, разом кудись їздили та повертались додому тощо. Відносини в ОСОБА_2 були дуже добрі. 20.10.1999 року в них народився син ОСОБА_5 і вони стали дружити більш близько. Одного разу, в 2013 році бачила у позивачки по справі на обличчі сліди від побиття. Зі слів ОСОБА_12 знає, що її побив ОСОБА_15. В серпні 2014 року вони разом з Охомушами (ОСОБА_12 та ОСОБА_15) їздили на море. Вони поводились як подружжя: спали в одному ліжку, готували та спільно харчувались, цілувались тощо. Витрати вони також ділили на дві сім'ї. Як подружжя вони перестали існувати наприкінці 2014 року. Знає про це напевне, бо вони куми. Розлучилось подружжя ОСОБА_2 в травні 2015 року. В будинку зараз проживає ОСОБА_12 з сином. Вона в них після розлучення тепер буває не дуже часто.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона - подруга позивачки з 1997 року. В цьому році вона познайомилась і з ОСОБА_12, і з ОСОБА_15. ОСОБА_17 працювала тоді в комісійному. Яку вона отримувала там зарплату, не знає. Вони з чоловіком познайомились з Охомушами як з подружньою парою. ОСОБА_2 всюди були разом, разом робили покупки, ходили в гості. Вони дружили сім'ями, разом святкували свята. ОСОБА_18 проживали на зйомній квартирі. Хто оплачував зйомну квартиру, не знає. На Новий 1998 - 1999 рік ОСОБА_18 сказали їм, що купили будинок. Але чи одразу вони туди переїхали, чи ні, вона не пам'ятає. Про те, що квартира на вул.Усова була куплена Охомушами, не знала до цього дня. Під час їх дружби з Охомушами, ОСОБА_15 працював не завжди. То працював, то ні.

За таких обставин у суду не викликає сумніву той факт, що придбаний житловий будинок за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19-Б є об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_2 належить павільйон торгівлі, який знаходиться в м.Нікополі по вул.Електрометалургів, буд.4-В, розміщений на земельній ділянці за кадастровим № 1211600000:03:020:0020, загальною площею 0,0051 га., цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Рішення про державну реєстрацію було прийнято 18 березня 2014 року на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19 червня 2012 року Нікопольською міською радою (а.с.36-37), що також свідчить про те, що вищевказаний павільйон фактично також був об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

Однак, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_14, який суду пояснив, що він знає сторони по справі дуже давно. ОСОБА_15 - з 1996 року, а ОСОБА_12 - з 1998 року. З ОСОБА_15 перетинався по комерції, а ОСОБА_12 працювала в нього в комісійному магазині продавцем (зараз - це магазин Бронзовий лев ). До 1998 року він ОСОБА_12 не знав. Чи проживали вони разом з ОСОБА_15 на той час чи раніше, не знає, в гості до них не приходив. Разом з ОСОБА_15 вони будували торговий павільйон на Центральному ринку в 2005-2006 роках. Спільного проекту не було. Це - 3 торгових точки, які мали один фундамент і один дах. Тому вони з ОСОБА_15 будували спільно. Хоча адреси були присвоєні різні. Він - фінансував, а ОСОБА_15 будував, бо в ОСОБА_2 були фінансові труднощі і він давав гроші в борг і йому. На кінець будівництва в ОСОБА_15 перед ним набіг великий борг. Через кілька років, по рішенню суду 2016 року, ОСОБА_2 з ним розрахувався. Борг, стягнутий з ОСОБА_2 на його користь за рішенням суду, склав 73 954 грн.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України , спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України , майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч.2 ст.60 СК України , кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що передбачено ч.1 ст.61 СК України .

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна, тобто, коли джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Згідно з нормами ст. 60 , 63 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України , незалежно від того, що один з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку, майно набуте під час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, у дружини та чоловіка рівні права на володіння та розпоряджання ним, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у Пленумі Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У відповідності із нормами ст. 69 , 70 СК України та ст.372 ЦК України , дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частина друга статті 372 ЦК України та частина 1 статті 70 СК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності.

Дана презумпція може бути спростована домовленістю (договором) між співвласниками, законом або рішенням суду.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399 цс17 звертається увага на підстави отримання статусу майна як спільної сумісної власності. Зокрема вказується, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто, критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, крім вищевикладених позовних вимог, також просить суд стягнути на свою користь матеріальну компенсацію у розмірі 1/2 частини відчуженого відповідачем спірного майна у сумі 36 424 грн. 00 коп. При цьому, позивачкою при визначенні вищевказаної суми, було враховано те, що ОСОБА_2 08 грудня 2005 року було укладено з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу 11/23 частин металевого навісу, що знаходився в м.Нікополі по вул.Лісна, буд.1, вартістю 22 848 грн. 00 коп., на 1/2 частину якого позивачка мала право. Крім цього, позивачка просить стягнути з відповідача й 1/2 частину матеріальної компенсації за продаж автомобілів в розмірі 25 000 грн. 00 коп., які відповідачем були продані на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 000804 та реєстраційний № 001513, які були укладені 08 листопада 2000 року та 19 червня 2001 року.

Однак, суд, розглянувши дані позовні вимоги, вважає, що вищевказані вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної компенсації за продане майно, є безпідставними, оскільки дані правочини відповідачем були вчиненні під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі. І доказів того факту, що отримані за продаж майна кошти відповідачем були витрачені на власні потреби, а не на потреби сім'ї, позивачкою до суду надано не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що він з ОСОБА_15 вели спільний бізнес. В них на вул.Лісній, 1 в м.Нікополі було спільне майно. Потім ОСОБА_2 познайомив його з дружиною ОСОБА_1. В 2004 - 2005 роках він викупив у ОСОБА_2 його частку в спільному майні по вул.Лісній, 1 в м.Нікополі, продавши власний будинок. Угоду про купівлю оформляли в нотаріуса. Цю угоду вирішили відсвяткувати вдома в ОСОБА_15. ОСОБА_17 накрила стіл, вони поїли та мирно розійшлись. Особисто він ОСОБА_1 не говорив, що вони уклали договір купівлі - продажу бази, але й таємниці з цього вони з ОСОБА_15 не робили. Чи була присутньою при передачі грошей ОСОБА_1, він вже не пам'ятає. Він віддав гроші і забрав у ОСОБА_15 договір купівлі - продажу, тех.паспорт та інші документи. Ще в нього на Центральному ринку був спільний з ОСОБА_2 та ОСОБА_14 об'єкт торгівлі, 1/3 частина - його, 1/3 частина - ОСОБА_14, 1/3 частина - ОСОБА_2 Стосовно бізнесу він спілкувався лише з ОСОБА_2

Крім цього, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 коштів у якості відшкодування частини витрат на утримання будинку в розмірі 2 340 грн. 50 коп., на думку суду, задоволенню також не підлягають, оскільки належних доказів на підтвердження даних витрат позивачкою надано не було.

Враховуючи вищевикладене, та аналізуючи докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачкою при поданні позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 609 грн. 24 коп., з відповідача слід стягнути вищевказану суму на користь позивачки.

Керуючись ст. 57 , 60 , 69-72 СК України , ст.372 ЦК України , ст. 4 , 10 , 76 , 259 , 264-265 , 268 , 273 , 365 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково .

Встановити факт проживання однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 1995 року по 1999 рік та у період з 2013 року по січень 2014 року .

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2/3 частини житлового будинку (літ.А) з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19, житловою площею 49,0 кв.м., загальною площею 108,6 кв.м., який складається з: житлового будинку (літ.А-1), обкладений цеглою; сараю (літ.Б); підвалу (літ.В); вбиральні (літ.Г), гаражу - ями смотрової (літ.Д); навісу (літ.Е); навісу (літ.В' ); бесідки (літ.Ж); № 1-5, І, ІІ -спорудження.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку (літ.А) з надвірними спорудами, який розташований за адресою: м.Нікополь, вул.Нова, буд.19, житловою площею 49,0 кв.м., загальною площею 108,6 кв.м., який складається з: житлового будинку (літ.А-1), обкладений цеглою; сараю (літ.Б); підвалу (літ.В); вбиральні (літ.Г), гаражу - ями смотрової (літ.Д); навісу (літ.Е); навісу (літ.В' ); бесідки (літ.Ж); № 1-5, І, ІІ - спорудження як частку у спільному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 609 грн. 24 коп ., сплачені останньою при подачі позову до суду.

В іншій частині позову - відмовити .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_19