Рішення

від 08.11.2018 по справі 510/1799/17

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1799/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.18 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Іванової Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно , -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку по вул.. Мічуріна, 30 в с. Лиманське Ренійського району Одеської області та державного акту на право приватної власності на землю, площею 2,20 га, серії ІІ-ОД № 017337, після смерті чоловіка ОСОБА_2 Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, у встановлений законодавством строк не звернулась із заявою про прийняття спадщини, однак прийняла її в порядку ст. 1268 ч. 3 ЦК України, Пізніше, 21.10.2017 р., позивачка звернулась до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилась, від представника позивачки ОСОБА_3 (ордер серії ОД № 305227 від 17.10.2017 р.) надійшла заява з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2, помер - 01.03.2016 р.; копія паспорту ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 24.02.1973 р.; копія державного акту на право приватної власності на землю площею 2,20 га на ім'я ОСОБА_2, серія ІІ-ОД № 071337; копія договору оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ Перше травня від 05.07.2005 р.; копія технічного паспорту на житловий будинок по вул.. Мічуріна, 30 в с. Лиманське, Ренійського району Одеської області, самочинних споруд не має, власник - ОСОБА_2; довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,20 га в с. Лиманське Ренійського району Одеської області, вартість складає 62 735,49 грн. протокол опиту ОСОБА_4 за його згодою відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; копія постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 01.03.2016 року помер ОСОБА_2 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку по вул.. Мічуріна, 30 в с. Лиманське Ренійського району Одеської області та державного акту на право приватної власності на землю, площею 2,20 га, серії ІІ-ОД № 017337.

Під час життя ОСОБА_2 заповідального розпорядження не залишив, у зв'язку з чим спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцем першої черги є дружина - ОСОБА_1, яка є позивачкою по справі, інших спадкоємців не має.

У встановлений законодавством строк позивачка не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, на момент відкриття спадщини, постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується протоколом опиту ОСОБА_4 за його згодою відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

21.10.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Це пояснюється тим, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та житловий будинок спадкодавцем були втрачені за життя. Ця обставина змусила позивачку звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину, що залишилася після смерті чоловіка, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців першої черги не має.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно до п. 20 ППВСУ від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємцем за законом першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляла. Інших спадкоємців першої черги не має.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від неї, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності насадкове нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на державний акт на право приватної власності на землю, площею 2,20 га, яка розташована на території Лиманської сільської ради масиви № 5-6, 26, земельні ділянки № 44, 407, цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, державний акт серії ІІ-ОД № 071337, кадастрові номери 5124181700:01:001:0070 та 5124181700:01:002:0034, який залишився після смерті чоловіка ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 30, загальною площею 80,2 кв.м., житловою площею 57,2 кв.м., підсобною площею 23,0 кв.м., який розташовано за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Лиманське, вул.. Мічуріна, який в цілому складається з: житлового будинку літ. А, сараїв літ. Б, В, погребу літ. б, вбиральні літ. Г, огорожі № 1-3, споруди № 4.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін