Рішення

від 05.11.2018 по справі 755/14001/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14001/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, -

у с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача, яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї неповнолітньої доньки, про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю та просить суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 виділивши у користування позивачу окрему ізольовану кімнату площею 16,8 кв.м. з лоджією 2,1 кв.м., в користування відповідачки та її неповнолітньої дитини окрему ізольовану кімнату площею 10,3 кв.м. та залишити у загальному користуванні підсобні приміщення: кухню 5,9 кв.м., ванну кімнату 2,2 кв.м., вбиральню 1,1 кв.м., коридор 5,6 кв.м. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачці на праві власності належить 2/3 частини квартири, а відповідачка та її неповнолітня дитина мають у власності по 1/6 частини квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. На даний час на спірній житловій площі зареєстровані та проживають відповідачка та її неповнолітня дитина. Спірна квартира має загальну площу 45,1 кв.м. та житлову площу 27,1 кв.м. Враховуючи зазначені площі квартири та частки співвласників у ній, на частку позивача припадає 30,22 кв.м. загальної площі в тому числі 18,6 кв.м. житлової площі квартири, а частка відповідачки з дитиною становить 15,88 кв.м. загальної площі в тому числі 8,94 кв.м. житлової площі. Позивачка вказує, що після смерті її сина остання не може користуватись своєю власністю на власний розсуд, оскільки відповідачка із дитиною без згоди позивачки користуються всією спірною квартирою, в тому числі і часткою позивачки чим створюють перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належним позивачу майном. Позивачка зазначає, що між сторонами не досягнуто згоди по оплаті житлово-комунальних послуг, оскільки відповідачка відмовляється одноособово оплачувати вказані послуги, при цьому позивачка у квартирі не проживає і не користується житлово-комунальними послугами. Позивачка згодна здійснювати оплату послуг за свою частку у квартирі в розмірі 2/3 частин, однак здійснення оплати ускладнене наявністю лише одного особового рахунку. За таких обставин позивачка вважає за можливе визначення запропонованого нею порядку користування квартирою, оскільки, на думку останньої, встановлення такого порядку жодним чином не призведе до порушення права власності та житлових умов відповідачів. За твердженням позивача, запропонований нею порядок користування квартирою є максимально адекватним розміру часток співвласників квартири та найбільше враховує баланс інтересів співвласників, тож наявна можливість відійти в незначних обсягах від ідеальних часток у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність при визначенні порядку користування квартирою.

Ухвалою суду від 25.09.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду, а також роз'яснено учасникам справи строки і порядом поданнями ними заяв по суті справи і наслідки не подання таких заяв.

16.10 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позову заяву, який приєднано до матеріалів справи і зі змісту якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 заперечує проти позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації і у якому третя особа також просить суд прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що має намір оформити на себе окремий особовий рахунок та сама сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки на теперішній час позивачка передає кошти для оплати послуг відповідачу. Також позивачка зазначила, що не проживала разом з відповідачкою і проживає по вул. Курнатовського в м. Києві у квартирі, яка належить позивачці на праві власності і була отримана нею як спадкове майно після смерті матері позивачки. Позивачка вказує, що сама вирішить де саме їй проживати після того, як буде оформлено окремий особовий рахунок. При цьому позивачка зазначає, що вселилась у спірну квартиру в лютому 2018 року та перевезла туди свої речі, оскільки належну їй квартиру по вул. Курнатовського позивачка здала в оренду. Позивачка вказує, що вселилась у меншу за площею кімнату і була згодна в ній проживати, але лише до рішення суду про встановлення порядку користування квартирою і на теперішній час хоче проживати у більшій кімнаті, оскільки це відповідає її частці у спільному майні. Поряд з цим позивачка зазначає, що не має наміру перешкоджати своїй онуці користуватись великою кімнатою та буде оплачувати житлово-комунальні послуги за більшу частину квартири. Також позивач пояснює, що до смерті її сина жодних проблем по оплаті послуг не виникало і на даний час відповідачі не чинять їй будь-яких перешкод у користуванні майном та про це нею не ставилось питання у позові. Позивачка вважає, що має право приватної власності, а тому має право на задоволення її позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що позивачці належить ? частина спірної квартири після смерті її матері та 1/3 частина від ? частини квартири після смерті її сина. Відповідачам належить по 1/6 частині квартири, при цьому останні користуються всією квартирою. За життя свого сина позивачка не зверталась з відповідним позовом до суду, оскільки мала інше житло, а на даний час сторони не можуть владнати між собою питання оплати житлово-комунальних послуг. Запропонований варіант користування квартирою не порушить прав відповідачів, оскільки кімната площею 10,3 кв.м. відповідає частці відповідачів у спільному майні.

Відповідачка ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої дитини, в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові з підстав викладених у відзиві на позовну заяву і додатково пояснила суду, що із позивачкою була досягнута домовленість про розподіл особового рахунку, однак послуги нотаріуса виявились дороговартісними і позивачка більше цього питання не підіймала, а потім виявилось, що вона звернулась із позовом до суду. При цьому відповідачка стверджує, що жодним чином ні вона сама, ні її дитина не чинять відповідачці перешкод у користуванні квартирою. За твердженням відповідача, позивачка уклала із якимось фондом договір довічного утримання і на дай час відповідачка схвильована тим, щоб із позивачем не сталось нічого поганого. Відповідачка зазначає, що лоджія є місце загального користуванні і якщо в користування позивачці виділити ізольовану кімнату з лоджією, то відповідачі будь позбавлені законного доступу до лоджії, тож не буде де навіть просушити білизну. Відповідачка погоджується із тим, що разом із своєю донькою має невелику частину квартири, однак задоволення такого позову призведе до того, що ще й на балкон вони не зможуть виходити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову, просить відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву і додатково пояснив суду, що у разі задоволення позову дитина разом із матір'ю буде проживати на 10 кв.м., що не може забезпечити нормального розвитку дитини. При цьому, відповідачі законно вселились в квартиру і жодних перешкод у користуванні позивачу не чинять. Крім того, представник зазначає, що після смерті сина позивачки між сторонами у справі склався порядок користування квартирою, відповідачка з дитиною займають більшу кімнату, а позивачка меншу і з незрозумілих причин тепер позивачка відмовляється від такого порядку користування квартирою.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить ? частина квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 11).

Крім того, за змістом копії свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, позивачці належить 1/3 від ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Так само, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить по 1/3 від ? частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 13).

Таким чином, позивачці загалом належить 2/3 частини спірної квартири, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на лежить по 1/6 частині від цілої частини квартири.

За змістом технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, квартира має загальну площу 45,1 кв.м. та житлову площу 27,1 кв.м. і складається з двох ізольованих одна від одної кімнат площами 16,8 кв.м. та 10,3 кв.м., а також кухні - 5,9 кв.м., коридору - 5,6 кв.м., ванної кімнати - 2,2 кв.м., вбиральні - 1,1 кв.м., комори - 1,1 кв.м. та лоджії - 2,1 кв.м., яка примикає до кімнати площею 16,8 кв.м. та на яку мається вихід лише з кімнати площею 16,8 кв.м. (а.с. 16-17).

З плану квартири вбачається, що з кімнати площею 10,3 кв.м. виходу на лоджію немає і облаштувати такий вихід не можливо, оскільки стіна між кімнатою розміром 10,3 кв.м. та лоджією відмічена на плані як несуча конструкція, а перебудова таких стін заборонена.

Враховуючи частки співвласників квартири, позивачці на праві спільної часткової власності належить 30,07 кв.м. загальної площі квартири, в тому числі 18,07 кв.м. житлової площі. При цьому, відповідачці ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 7,52 кв.м. загальної площі квартири, в тому числі 4,52 кв.м. житлової площі. Так само неповнолітній дитині відповідачки - ОСОБА_5 належить 7,52 кв.м. загальної площі квартири, в тому числі 4,52 кв.м. житлової площі.

Кімната, яку позивачка просить виділити у її користування площею 16,8 кв.м., не перевищує розміру її частки у житловій площі спірної квартири, однак суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.

Як убачається із матеріалів справи, домовленості між сторонами, щодо користування спірною квартирою не досягнуто.

Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою домовленість щодо користування майном, між співвласниками. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Як зазначено в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. №20 (із змінами і доповненнями) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Суд враховує, що в межах даного спору позивач не заявляє вимог про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, тому у суду відсутні підстави для здійснення аналізу взаємовідносин сторін по справі, пов'язаних з користування спірним житловим приміщенням, та надавати оцінку діям відповідача щодо здійснення з її боку перешкод позивачу в користування спірною квартирою, що у сукупності всіх обставин справи мало слугувати підставою для вирішення питання, чи має місце в розрізі даного спору порушення прав іншого власника житлового приміщення, яким є позивач по справі, та чи наявні підстави для захисту прав власника в судовому порядку, виходячи з предмету позову.

При цьому, в судовому засіданні обидві сторони спору визнали, що позивач не позбавлений права користування та володіння квартирою.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 передбачено, що мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням.

Запропонований позивачкою порядок користування квартирою призведе до неможливості вільного використання іншими співвласниками підсобного приміщення, а саме лоджії площею 2,1 кв.м., яка примикає до кімнати площею 16,8 кв.м. та має вихід лише з цієї кімнати. При цьому, окремий вихід з кімнати площею 10,3 кв.м. облаштувати не можливо враховуючи, що між кімнатою площею 10,3 кв.м. та лоджією розміщені несучі конструкції, переобладнання та перебудова яких заборонена нормами ДБН.

За таких обставин, враховуючи викладені норми чинного законодавства України, задоволення вимог позивача призведе до порушення права спільної часткової власності інших співвласників, що є неприпустимим.

Крім того, відповідно до зазначених вимог чинного цивільного законодавства України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки встановлення такого порядку користування призведе до порушення прав спільної часткової власності інших співвласників, які у такий спосіб позбавляються права виділу їх часток у майні для відповідного користування, що є неприпустимим з огляду на те, що власник не може використовувати своє право на шкоду іншим особам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року Про затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями , ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08.11.2018 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (01003, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Відповідач - ОСОБА_3 (02096, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

Відповідач - ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 02096, АДРЕСА_3);

Третя особа - Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (02094, м. Київ, бульвар Праці 1/1, код ЄДРПОУ 37397189);

Третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці 1/1, код ЄДРПОУ 37397189);

Суддя -