Рішення

від 30.08.2018 по справі 826/8602/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року №826/8602/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа (далі - позивач, ТОВ Фатра-Ізолфа ) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року №0002101102, №0002091102 та зобов'язати відповідача виключити з ІС Податковий блок щодо позивача заборгованість по авансованих внесках з податку на прибуток у розмірі 326 644,05 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8602/16 та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: щодо порушення правил (термінів) сплати податку на прибуток з приватних підприємств, не відповідають дійсності, оскільки у січні-грудні 2015 року позивач повинен сплачувати щомісячні авансовані внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01.01.2015 року. Відтак, позивач правомірно не проводив сплату авансованих платежів з податку на прибуток, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджував, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем податку на прибуток з підприємств у загальній сумі 48 155,80 грн. та у загальній сумі 326 644,05 грн., а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції до останнього.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №2060 від 05.04.2017 року, адміністративну справу №826/8602/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/8602/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

19.06.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами, яка прийнята судом 20.06.2017 року.

У призначене судове засідання 04.07.2017 позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовою кореспонденцією з відміткою вручено та за закінченням встановленого строку зберігання від 06.06.2017, 12.06.2017 року (Т.1, арк. 59, 61-62).

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України (у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, беручи до уваги, що не прибули особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04.07.2017 суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9072476218 та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва №9000401509 з яких вбачається, що за підсумками I кварталу 2015 року ТОВ Фатра-Ізолфа отримало збитки (Т.1, арк. 8-15).

25.01.2016 року контролюючим органом, за результатами проведеної камеральної перевірки щодо дотримання правил сплати податку позивачем, складено акт від 25.01.2016 року №71/26-50-11-02-23, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати податку на прибуток (Т.1, арк. 16-17).

За наслідками виявленого порушення, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року №0002101102 та №0002091102, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції відповідно, у розмірі 10% на суму 4 815,58 грн. та 20% на суму 65 328,81 грн. (Т.1, арк. 18-19).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернуся до контролюючих органів вищого рівня, якими рішеннями про результати розгляду скарги від 08.04.2016 року №8370/10/26-15-10-01-35 та від 19.05.2016 року №10932/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення (Т.1, арк. 21-26).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України за №71 -VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року, у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.1 ст. 5 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1 ст. 76 Податкового кодексу України).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 25.01.2016 року контролюючим органом, за результатами проведеної камеральної перевірки щодо дотримання правил сплати податку позивачем, складено акт від 25.01.2016 року №71/26-50-11-02-23, яким встановлено порушення термінів сплати податку на прибуток (Т.1, арк. 16-17).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, за наслідками виявленого порушення, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року №0002101102 та №0002091102, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% на суму 4 815,58 грн. та 20% на суму 65 328,81 грн. (Т.1, арк. 18-19).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2015 року): Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року .

Тобто, платник податків, який за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал, а у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року такий платник податку авансових внесків не здійснює, при цьому податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

17.04.2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9072476218 та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва №9000401509 з яких вбачається, що за підсумками I кварталу 2015 року ТОВ Фатра-Ізолфа отримало збитки, у зв'язку з чим відповідач у своїх запереченнях (Т.1. а.с. 37) зазначає, що декларацію не визнано як податкову звітність.

Також судом встановлено, що оплата авансованих внесків з податку на прибуток у II-IV кварталах 2015 року позивачем не проводилась (Т.1, арк. 8-15).

Однак, 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №71 -VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , опублікований в газеті Голос України (31.12.2014 року №254), положення якого набрали чинності з 01.01.2015 року, яким вищевказане право платника податку не передбачено.

Пункт 12 названого Закону пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України викладено у новій редакції:

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації .

Пунктом 37 Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII у підрозділі 4 розділу ХХ пункт 9 також викладено у новій редакції:

У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік .

Вказане вище положення також закріплено у Законі України від 17.07.2015 року №652- VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій , який набрав чинності 13.08.2015 року.

За результатами аналізу наведеної правової норми суд дійшов висновку, що особливості обчислення мінімального розміру щомісячних авансових внесків визначено саме для періоду березень - травень 2016 року. При цьому, відповідна правова норма чітко закріплює можливість застосування у 2015 році порядку сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначеного у пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції до прийняття Закону України №71-VIII.

Відтак, згідно з положеннями пункту 9 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України у січні-грудні 2015 року та січні-травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Положеннями пункту 57.1 статі 57 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2015 року як раз і передбачалось, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічна правова позиція визначена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 01.02.2017 року у справі № 809/3102/15 (К/800/14224/16), рішенні Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року №813/2188/15 (К/800/47883/15).

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно не проводив сплату авансованих внесків з податку на прибуток за спірний період, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій щодо порушення правил сплати даного податку до останнього.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами контролюючого органу протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року №0002101102, №0002091102 та здійснювався облік в ІС Податковий блок щодо позивача заборгованості по авансованих внесках з податку на прибуток у розмірі 326 644,05 грн., а тому вказані рішення є такими, що підлягають скасуванню та виключення заборгованості останнього з ІС Податковий блок .

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення заборгованості позивача з ІС Податковий блок суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких обліковується заборгованість позивача, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виключення заборгованості позивача з ІС Податковий блок , що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 27.05.2016 року №198, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 2756,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа (код ЄДРПОУ 34307072, адреса: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 59) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468461, адреса: 01033, м. Київ, вулиця Шолуденко, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2016 року №0002101102 та №0002091102.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві виключити з ІС Податковий блок щодо товариства з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа заборгованості по авансованих внесках з податку на прибуток у розмірі 326 644,05 грн.

4. Присудити на користь товариством з обмеженою відповідальністю Фатра-Ізолфа здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко