Рішення

від 05.11.2018 по справі 907/539/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/539/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом релігійної організації релігійна греко-католицька громада Різдва Пресвятої Богородиці , с. Кінлодь Мукачівського району

до Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево

про визнання права власності на самочинне будівництво

представники:

позивача - Глагола Г.П., представник за довіренімстю

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на самочинне будівництво (будівлі храму, вбиральні в с. Кінлодь, буд. 1-А Мукачівського району Закарпатської області), в порядку ч. 3 ст. 376 ЦК України, оскільки позивачу у встановленому порядку надано у постійне користування земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення та з огляду на те, що зазначені споруди побудовані у відповідності до вимог будівельних норм і правил, та не загрожують життю інших людей, відповідають вимогам пожежної та екологічної безпеки.

Представник позивача в ході судового засідання наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами.

Відповідач надісланим суду письмовим клопотанням від 10.10.18 проти задоволення позову не заперечує, водночас, з посиланням на ч. 9 ст. 129 ГПК України просить витрати по сплаті судового збору покласти на позивача. Просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, керуючись законом суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 27.03.98 зареєстрований як юридична особа, метою створення якої відповідно до її статуту задоволення релігійних потреб.

Позивачем для задоволення релігійних потреб громади на земельній ділянці розташованій за межами населеного пункту с. Кінлодь Мукачівського району в урочищі Коло Микити без отримання відповідного на те дозволу збудовано церкву загальною площею 191,0 кв.м, та вбиральню 9,40 кв.м.

ТОВ Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 15.01.14 виготовлено технічний паспорт на самочинне будівництво 2002р. церкви Рождества Пресвятої Богородиці с.Кінлодь, загальною площею 191,0 кв. м. та вбиральні 9,40 кв. м.

За даними Висновку № 18-О6/18 від 18.06.2018 р. спеціаліста інженера-будівельника ОСОБА_2 (право якого на проведення судових будівельних експертиз підтверджено свідоцтвом Міністерства юстиції України №1208 від 15.12.2017 року) …з експертного дослідження по визначенню правильності та відповідності вимогам нормативів у сфері будівництва при спорудження будівлі Церкви Рождества Пресвятої Богородиці в селі Кінлодь Мукачівського району Закарпатської області встановлено, що розміщення, спорудження, технічний стан будівлі відповідають нормативним вимогам у сфері будівництва, технічний стан всіх конструктивних елементів будівлі храму, інженерних мереж та обладнання забезпечують необхідні механічні, технічні та експлуатаційні властивості об'єкта в цілому.

Мукачівська районна державна адміністрація розпорядженням №188 від 19.05.17 передала у постійне користування Релігійній організації релігійної греко-католицької громади Різдво Лресвятої Богородиці с.Кінлодь Мукачівського району земельну ділянку № 1-А за межами населеного пункту, урочище Коло Микити в с. Кінлодь Мукачівського району площею 0,4 га кадастровим номером 2122782800:03:000:0104 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, що підтверджено долученим до матеріалів справи витягом з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з номером запису про державну реєстрацію іншого речового права 20670652 від 24.05.2017р.

07.03.18 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення права власності на збудовані приміщення церкви, що, однак, не було оформлено через здійснення роботи з будівництва будівель храму без попереднього погодження проектної документації (самочинно).

Наведені обставини доведені матеріалами справи послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи відповідач не заперечує як наведених фактичних обставин справи, так і проти заявлених позовних вимог.

Приписами ч. 4 ст. 191 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За наведених обставин з огляду на позицію відповідача, яка судом приймається як визнання позову, належить позов задоволити.

При цьому суд керується наступними приписами цивільного законодавства.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Згідно положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Зазначене положення є загальним правилом, з якого, однак, існують винятки. Зокрема, ч. 3 ст. 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції наведеної у п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" суд може задовольнити позов на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

У даній справі встановлено, що самочинне будівництво, визнання права власності на яке є предметом спору, здійснено позивачем на земельній ділянці, що не надавалася йому у власність чи користування, однак йому у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення. Встановлено також, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Тобто, у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

За фактичних обставин справ и та з огляду на наведені приписи цивільного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати позивача у даній справі за погодженою позицією сторін у ході судового розгляду покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 191, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

Визнати право власності на самочинно збудовані будівлі храму, літ А, загальною площею 191,0 кв.м.; вбиральні, літ. Б, загальною площею 9,40 кв. м, які знаходяться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Кінлодь, буд. 1-А за релігійною організацією релігійна греко-католицька громада Різдва Пресвятої Богородиці (89650, Мукачівський район, с. Кінлодь, буд. 1-А, код ЕДРПОУ 25435515).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 09.11.18

Суддя Ушак І.Г.