Рішення

від 30.10.2018 по справі 907/131/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

30.10.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/131/18

За позовом Чорнотисівської сільської ради Виноградівського району, с. Чорнотисів Виноградівського району

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів

про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 25.08.2009 року,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Чорнотисівською сільською радою Виноградівського району, с. Чорнотисів Виноградівського району заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 25.08.2009 року.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки б/н від 25.08.2009 року в частині своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим вважає, що систематичне порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ще однією підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, зазначає передання відповідачем орендованої за договором оренди земельної ділянки в суборенду без відома та згоди позивача. Проте, заявою б/н, б/д (вх. № 02.3.1-09/11420/18 від 18.09.2018 року) позивач змінив підстави даного позову, та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про прийняття справи до провадження від 30.07.2018 року, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 15.08.2018 року, від 04.09.2018 року, від 26.09.2016 року та ухвала суду про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті від 17.10.2018 року надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у підготовчі засідання 15.08.2018 року, 04.09.2018 року, 26.09.2018 року, 17.10.2018 року та у судове засідання 30.10.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваного судом відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Поштова кореспонденція, а саме, ухвала суду про прийняття справи до провадження від 30.07.2018 року, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 15.08.2018 року, від 04.09.2018 року, від 26.09.2016 року та ухвала суду про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті від 17.10.2018 року, які надсилались відповідачу на адресу, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Промислова, будинок 1, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з відміткою "інші причини".

Судом здійснено безкоштовний електронний запит, за результатами якого суду надано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що в ЄДР містяться відомості про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", зареєстровано як юридична особа за адресою: 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Промислова, будинок 1.

На стадії підготовчого провадження по розгляду даної справи попереднім складом суду, представник відповідача 28.03.2018 року подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Посилаючись на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стверджує, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України в позовному провадженні, оскільки ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.08.2017 року у справі № 907/580/17 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача - ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс". 18.09.2017 року постановою господарського суду у справі № 907/580/17 відповідача визнано банкрутом. Наголошує на тому, що згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Аналогічні положення закріплені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якого до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Стверджує, що системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми даного Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення і спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що кореспондується зі спрямованістю вказаного Закону на концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника у межах цього провадження, залучення усього його майна до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Позивач 11.04.2018 року подав суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, якими вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

Спростовуючи аргументи відповідача щодо неможливості розгляду даного спору в порядку позовного провадження, оскільки щодо боржника - ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" порушено справу про банкрутство і всі спори із вимогами до боржника мають розглядатися в межах справи про банкрутство, позивач зазначає, що у межах справи про банкрутство підлягають розгляду тільки майнові спори з вимогами до боржника, а в даному спорі до боржника не заявлено жодних майнових вимог, а отже, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Представник відповідача 12.04.2018 року через канцелярію суду подав заяву про застосування строку позовної давності. В обґрунтування поданої заяви, посилається на те, що Чорнотисівська сільська рада звертаючись із даним позовом до суду просить розірвати спірний договір оренди землі з тієї підстави, що ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" в порушення умов договору без відома та згоди позивача у 2009 році передав вказану земельну ділянку в суборенду ТОВ "Консервний завод "Універ" . При цьому, як вказує представник відповідача у підтвердження даного факту, позивач посилається на долучений до позовної заяви Витяг № НВ-2100800022015 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

За переконанням відповідача, оскільки вказаний витяг позивачем отримано ще 19.01.2015 року, то позивач звернувся до суду із даним позовом з пропуском трирічного строку позовної давності, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 08.05.2018 року суду подав заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, якими вказує на те, що передача орендованої земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця є не єдиним порушенням умов договору відповідачем, оскільки ТОВ "Виноградівський райагротехсервіс" також систематично не сплачує орендну плату, що підтверджується відповіддю Виноградівської ОДПІ ТУ ДФС у Закарпатській області від 18.10.2017 року на запит голови Чорнотисівської сільської ради та актом обстеження земельної ділянки від 12.02.2018 року. Систематична несплата орендної плати сама по собі є достатньою підставою для розірвання договору оренди.

Відзивом на позовну заяву б/н від 10.04.2018 року відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви Чорнотисівської сільської ради, виходячи із того, що, на його думку, несплата орендної плати ні ст. 24 Закону України "Про оренду землі", ні п.п. 30, 37 Договору оренди земельної ділянки від 25.08.2009 року не визначена як підстава для його розірвання в судовому порядку.

Заперечуючи аргументи позивача щодо неправомірного передання відповідачем орендованої земельної ділянки в суборенду, відповідач стверджує, що умови договору не забороняють передачі земельної ділянки в суборенду (п. 18.1. Договору).

Представник позивача 03.05.2018 року подав відповідь на відзив, якою зазначив про те, що відповідач намагається маніпулювати законодавством і переконати суд в тому, що несплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі. Таке твердження не відповідає дійсності.

Представник позивача, наголошує, що законність вимог Чорнотисівської сільської ради щодо розірвання договору оренди землі через несплату орендної плати підтверджується також позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 ВСУ та у постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Вказує, що в даному випадку відповідач систематично не сплачує орендну плату, оскільки протягом 2017 року та в поточному році орендна плата відповідачем не вносилась, що підтверджується відповіддю Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 18.10.2017 року на запит голови Чорнотисівської сільської ради та актом обстеження земельної ділянки від 12.02.2018 року, а відповідно до п. 9 договору оренди від 25 серпня 2009 року орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату у розмірі 5% відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік (щомісячно у розмірі 1/12 частини річної плати).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

25.08.2009 року між Чорнотисівською сільською радою (орендодавцемь) та Відкритим акціонерним товариством "Виноградівський райагротехсервіс", (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 31,0000 га, в тому числі 31,0000 га - для ведення підсобного господарства (організації садівництва фруктового саду) в с. Чорнотисів, контур № 231. Земельна ділянка не підтоплюється. Земельна ділянка вільна від забудови. Земельна ділянка передається в оренду як сільськогосподарське угіддя. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 155 482 грн. 91 коп. (п.п. 2, 3, 4, 5 Договору).

Договір укладено строком на 49 років (п. 8 Договору).

Пунктом 9 договору сторонами визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що складає 7 774 грн. 15 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем (п. 10 та п. 11 Договору).

Додатковою угодою від 25.01.2015 року сторонами внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.08.2009 року, а саме, "В зв'язку з перетворенням юридичної особи ВАТ "Виноградівський Райагротехсервіс" на ТзОВ "Виноградівський Райагротехсервіс" ч. 1 викладено у наступній редакції: "Чорнотисівська сільська рада в особі голови ОСОБА_2 з одного боку та ТзОВ "Виноградівський Райагротехсервіс" з другого боку уклали цей договір про нижченаведене"; п. 5 викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, становить 205 798 грн. 07 коп. відповідно до витягу управління Держземагенства у Виноградівському районі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-703-0.3-460/2-15 від 26.01.2015 року."; п. 9 Договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% (п'ять відсотків) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що складає суму у розмірі 10 289 грн. 90 коп . ; п. 35 Договору доповнено абзацом другим та викладено його в редакції: "Умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки дозволяється виключно за рішенням сесії Чорнотисівської сільської ради" .

Матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що останній взятих на себе зобов'язань по повній та своєчасній сплаті орендної плати не виконував, починаючи з 2014 року і по сьогоднішній день ним не сплачується орендна плата за земельну ділянку.

Зокрема, за інформацією Виноградівської ОДПІ від 18.10.2017 року, відповідачем у поточному році орендна плата не вносилась. Долученими до матеріалів справи довідками, позивач підтвердив, що відповідач за орендовану згідно договору оренди від 25.08.2009 року земельну ділянку, не сплачує орендну плату з 2014 року і по теперішній час.

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

За нормою ст. 24 Закону України „Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України „Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до умов договору дія договору припиняється у визначених його умовами випадках, а також припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічна норма закріплена ст. 1 Закону України „Про оренду землі". Укладений договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей.

Отже, не внесення відповідачем орендної плати за договором є порушенням істотних умов останнього.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умова про внесення орендної плати п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" віднесена до істотних умов договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Дотримання зазначеної умови є обов'язковим для відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а порушення її надає підстави для ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі".

Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з матеріалів справи, які свідчать про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору у розумінні статті 610, п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого згідно ст. 611 Цивільного кодексу України законодавець визначає розірвання договору, у зв'язку з чим позовна вимога про розірвання договору оренди землі від 21.11.2005 року підлягає задоволенню.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аргументи відповідача щодо відсутності підстав для розірвання договору, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами спірного договору, не передбачено можливості дострокового розірвання договору оренди через несплату орендарем орендної плати за орендовану земельну ділянку, не заслуговують на увагу та повністю спростовуються положеннями вищенаведеного законодавства і умов укладеного між сторонами договору оренди.

Аналогічно, суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо іншої підстави розірвання договору - передання орендованої земельної ділянки у суборенду без відома та згоди позивача, оскільки вказана підстава позову судом не розглядалася, так як позивач поданою через канцелярію суду 18.09.2018 року заявою, підставою позовних вимог залишив тільки одну підставу - систематична несплата відповідачем орендної плати.

Виходячи з того факту, що заява відповідача про застосування строку позовної давності була обґрунтована покликанням на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом із підстави неправомірного передання відповідачем земельної ділянки у суборенду, про яке позивач дізнався ще 19.01.2015 року, а ця підстава позову судом не розглядалася та не є обставиною, з врахуванням якої позовні вимоги судом були задоволені, то і не може бути розглянута та оцінена судом по відношенню до підстави, з якої було задоволено позов про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати з 2014 року по теперішній час, є триваючим правопорушенням, яке має місце в межах строку позовної давності, а тому є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, строк позовної давності на звернення з якими до суду позивачем не пропущено.

Щодо аргументів відповідача, наведених у поданому суду клопотанні про закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір у даній справі не може бути розглянуто у позовному провадженні, так як такий підлягає розгляду в межах справи про банкрутство відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Аналогічні положення закріплені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якого до юрисдикції господарських судів відносяться, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

В даному випадку, спір про розірвання договору оренди землі немає ознак спору з майновими вимогами до боржника.

Положення ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає для боржника заборону виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів. Проте, вимога про розірвання договору є немайновою вимогою, відтак мораторій на її задоволення, у розумінні зазначеної статті, не поширюється.

Окрім того, перебування відповідача у процедурі банкрутства не може свідчити про відсутність його вини у невиконанні договірних зобов'язань, у зв'язку з чим, позивач має право розірвати спірний договір оренди внаслідок порушення його істотних умов.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору оренди як спір, за яким до боржника не заявлено майнових вимог, може бути розглянутий в порядку позовного провадження.

Слід також зазначити, що земельна ділянка площею 31,0000 га передана відповідачу в орендне користування за спірним договором, не перебувала у відповідача ні на праві власності, ні на праві господарського відання. За умовами Договору оренди землі земельна ділянка надавалася відповідачеві для ведення підсобного господарства (організації садівництва фруктового саду), а не для обслуговування будівель чи споруд, які на ній знаходяться.

Оскільки земельна ділянка, яка була предметом оренди за оспорюваним договором, належить до земель комунальної власності, вирішення спору у даній справі в порядку позовного провадження не впливає на здійснення процедури банкрутства щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", зокрема, дану земельну ділянку не може бути включено до складу ліквідаційної маси банкрута, за рахунок продажу якої здійснюється задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 25.08.2009 року, укладений між Чорнотисівською сільською радою, с. Чорнотисів Виноградівського району та Відкритим акціонерним товариством "Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградівський райагротехсервіс", м. Виноградів, вул. Промислова, будинок 1 (код ЄДРПОУ 00903819) на користь Чорнотисівської сільської ради, Виноградівський район, с. Чорнотисів, вул. Головна, будинок 31 (код ЄДРПОУ 04349231) суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 08.11.2018 року

Суддя Пригара Л.І.