Ухвала

від 05.11.2018 по справі 907/347/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21

УХвала

"05" листопада 2018 р. м. Ужгород Справа № 907/347/18

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод", м. Мукачево

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод", с. Бороняво Хустського району

про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою від 03.04.2013 року № 404, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 та повернення до державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 шляхом підписання акту приймання-передачі,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - Семак В.П., довіреність № 1 від 04.01.2018 року

Відповідача - Калинич І.І., адвокат, договір про надання правової допомоги б/н

від 12.06.2018 року

Третьої особи позивача - не з'явився

Третьої особи відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод", м. Мукачево про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою від 03.04.2013 року № 404, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 та повернення до державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 шляхом підписання акту приймання-передачі. Ухвалою господарського суду від 22.08.2018 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Сокирницький цеолітовий завод", с. Бороняво Хустського району.

У підготовчому засіданні 30.10.2018 року за участю представників учасників справи: позивача - Семак В.П., довіреність № 1 від 04.01.2018 року, відповідача - Калинич І.І., адвокат, договір про надання правової допомоги б/н від 12.06.2018 року, третьої особи позивача - Поліщук С.А., довіреність № 01-10145/08 від 04.07.2018 року оголошувалася перерва на підставі ст. 183 ГПК України до 05.11.2018 року.

У підготовчому засіданні після оголошеної перерви представник відповідача згідно заяви від 05.11.2018 року надав для долучення до матеріалів справи копії документів, які на його думку, підтверджують той факт, що відповідач належним чином вживає заходи щодо забезпечення проведення державної реєстрації припинення Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод".

На підготовче засідання після оголошеної перерви представник третьої особи на стороні позивача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій заявою б/н, б/д (вх. № 02.3.1-09/13740/18 від 31.10.2018 року) подав для долучення до матеріалів справи фотокопії матеріалів справи № 907/79/18 про банкрутство Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод".

Заявою б/н, б/д (вх. № 02.3.1-09/13652/18 від 30.10.2018 року) представник третьої особи на стороні позивача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій надав пояснення з приводу неможливості подати суду витребувані ухвалою від 03.10.2018 року документи, якими між іншим стверджує про те, що матеріали даної справи містять всі належні та допустимі докази у підтвердження того, що відповідачем не виконано вимог приватизації щодо забезпечення проведення державної реєстрації припинення Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод".

Ліквідатор Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" - третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надіслала на адресу суду письмові пояснення № 41/01-20 від 23.10.2018 року щодо підстав, порядку та стадії проведення ліквідаційної процедури Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод".

Разом з тим, 30.10.2018 року до суду надійшла заява Прокуратури Закарпатської області № 05/2-436вих-18 від 29.10.2018 року, згідно якої Прокуратура Закарпатської області інформувала суд про вступ у розгляд даної справи з метою представництва інтересів держави, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, з огляду на що просить суд винести відповідну ухвалу та допустити прокурора відділу забезпечення представництва в суді до участі у її розгляді. З покликанням на повноваження прокуратури, визначені ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України наголошує, що оскільки орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, який уповноважений розпоряджатися майном державної форми власності, тривалий час не вживав заходів щодо розірвання договору купівлі - продажу та повернення майна у державну власність, наявні підстави для вступу прокурора у розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до чинної редакції п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У пунктах 1 та 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" роз'яснено, що право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.

Відтак, прокурор звертаючись до суду з заявою про вступ у справу, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва. Відповідно, наявність одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді. Таке право, в тому числі право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що в поданій господарському суду заяві від 29.10.2018 року прокурор вказав про вступ у дану справу для представництва інтересів держави, оскільки орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, який уповноважений розпоряджатися майном державної форми власності, тривалий час не вживав заходів щодо розірвання договору купівлі - продажу та повернення майна у державну власність. При цьому, протиправна поведінка щодо невиконання умов договору в частині взятих на себе зобов'язань є безумовною підставою для розірвання оспорюваного договору, і як наслідок - приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність. Неналежне виконання цілей приватизації, в свою чергу, негативно вплине на реалізацію державою своїх завдань та функцій щодо подальшого фінансування соціально - економічних питань.

Таке твердження прокурора про невжиття Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області покладених на нього функцій, наведене в обґрунтування поданого клопотання про вступ у розгляд справи № 907/374/18, не заслуговує на увагу, оскільки предметом розгляду у цій справі є якраз позов Регіонального відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод", м. Мукачево про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою від 03.04.2013 року № 404, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 та повернення до державної власності єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою, що розташований за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Бороняво, вул. Гагаріна, 45 шляхом підписання акту приймання-передачі. У разі задоволенні такого позову, майновий комплекс підлягатиме поверненню до державної власності.

Тобто, за наявності на розгляді господарського суду даного спору, поданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області як органом, уповноваженим державою на здійснення розпорядження майном державної форми власності, нелогічним є твердження прокурора про невиконання таким органом заходів щодо розірвання договору купівлі - продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою від 03.04.2013 року № 404.

Наведене твердження прокурора було б доцільним при обґрунтуванні позову за аналогічними позовними вимогами, але поданого саме прокурором з метою захисту інтересів держави.

Будь - яких інших доводів щодо неналежного виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області як органом, уповноваженим державою на здійснення розпорядження майном державної форми власності, в тому числі і при розгляді даного спору судом, прокурор не наводить.

Разом з тим, слід зазначити, що за умовами п. 5.3.12 Договору купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" разом із земельною ділянкою від 03.04.2013 року № 404, вимога про розірвання якого заявлена у даному позові, покупець (відповідач у справі) зобов'язаний в установленому чинним законодавством порядку забезпечити проведення державної реєстрації припинення Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод". Однак, строки виконання такого обв'язку, умовами вказаного договору не визначені, а за положеннями абз. 17 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", на яку покликається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, строк виконання зобов'язань, визначених у договорі, не може перевищувати 5 років. З врахуванням такої норми, за твердженням позивача, відповідач мав виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" не пізніше 03.04.2018 року.

Прийшовши до висновку, що відповідач взятих на себе за договором - купівлі продажу зобов'язань у визначений строк не виконав, позивач звернувся до суду із позовом 16.05.2018 року, тобто у термін, який логічно та підставно можна вважати строком, необхідним для підготовки та вчинення дій, пов'язаних із зверненням позивача до суду із даним позовом, в тому числі збирання та обробка інформації, пов'язаної із виконанням сторонами умов договору купівлі-продажу об'єкта державної власності - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод", підготовка позовної заяви, документів, що долучаються до неї на обґрунтування заявлених позовних вимог, та ін. Отже, звернення позивача до суду із даним позовом у строк, що незначною мірою перевищує 1 місяць від дати, у яку мали бути виконані відповідачем зобов'язання за договором купівлі - продажу, якщо виходити із приписів абз. 17 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", є адекватним строком, необхідним позивачу для вчинення організаційних питань щодо звернення до суду із даним позовом, і не може вважатися та бути доказом невиконання Фондом державного майна України в Закарпатській області як органом, уповноваженим державою на здійснення розпорядження майном державної форми власності, покладених на нього обов'язків.

Відтак, в заяві прокурора про вступ у дану справу з наведених у ній підстав слід відмовити.

Окрім цього, у даному підготовчому засіданні представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокирницький цеолітовий завод" подав суду клопотання від 05.11.2018 року, яким просить суд призначити колегіальний розгляд даної справи, покликаючись на необхідність ефективного захисту оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, засновником однієї із яких є угорська фірма - нерезидент Гірниче товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕОЛІТ ХУНГАРІ", встановлення фактичних обставин та змісту спірних правовідносин по справі, оцінки всіх доказів та аргументів, наданих учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, встановлення норм права, які необхідно застосувати при вирішенні даного спору. Зазначає, що засновником TOB "Сокирницький цеолітовий завод" (90% статутного капіталу) є угорська фірма - нерезидент Гірниче товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕОЛІТ ХУНГАРІ", який вклав значні кошти в розвиток та модернізацію цілісного майнового комплексу, погасив всі борги Державного підприємства "Сокирницький цеолітовий завод" по заробітній платі, податки і збори, заборгованість перед іншими контрагентами, і т.п., а відтак, задоволення позову у даній справі може мати негативні наслідки для відповідача, враховуючи те, що розгляд даної справи може вплинути на міжнародний імідж України та репутацію України щодо створення умов іноземного інвестування та приватизацію, і будь-яка судова помилка несе великі ризики.

Приписами ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовано питання щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції. Даною нормою, зокрема, встановлено, що справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово або колегією суддів.

Наведений законодавчий припис щодо колегіального розгляду справ у судах першої інстанції кореспондується із частиною ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно вимог якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь - яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного та спрощеного позовного провадження.

Закон не визначає, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду. Складність справи може визначатися залежно від складності спірних матеріально - правових відносин; кількості доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень; неясності чи суперечливості правових норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах; неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини тощо.

Заява про розгляд справи колегією суддів може бути подана сторонами. Крім того, суддя, який розпочав розгляд справи одноособово, не позбавлений права ініціювати процедуру введення до складу суду додатково двох суддів.

Таким чином, питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом з урахуванням категорії спору, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

З огляду на характер спірних правовідносин, що виникли з приводу невиконання зобов'язань за оспорюваним договором купівлі - продажу в процесі приватизації майна державної форми власності, суб'єктний склад учасників спору, серед яких є державний орган, на якого покладено функції розпорядження майном державної власності, державне підприємство - банкрут, засновником якого є держава в особі визначеного органу, та товариство, учасником якого є іноземна фірма - нерезидент, що в свою чергу зумовлює необхідність дослідження та оцінки великого обсягу документів та обставин, якими учасники спору обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд доходить висновку, що дана справа відноситься до категорії складних справ, з огляду на що таку належить розглядати колегіально.

Беручи до уваги вищенаведене та засади формування колегії суддів, визначені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та ст. 15 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів та звернутися до керівника апарату господарського суду Закарпатської області для визначення автоматизованою системою документообігу суду складу колегії суддів в порядку статті 32 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 53, 234 Господарського процесуального кодексу України ,

СУД УХВАЛИВ:

1. Призначити справу № 907/374/18 до колегіального розгляду.

2. Звернутись до керівника апарату господарського суду Закарпатської області для визначення автоматизованою системою документообігу суду складу колегії суддів в порядку статті 32 ГПК України.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 08.11.2018 року

Суддя Пригара Л.І.