Рішення

від 06.11.2018 по справі 909/854/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/854/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Малого приватного підприємства-фірми "Ямуна", вул. Дворецька, буд.182, м.Рівне, 33001

до відповідача: Приватного підприємства "Аквавіта ІФ", вул.І.Левинського, буд.3А, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 22194,84 грн, з яких: 19083,01 грн - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн, 3% річних - 170,96 грн, штраф - 954,15 грн

представники сторін в судове засідання не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство-фірма "Ямуна" звернулось з позовом до приватного підприємства "Аквавіта ІФ" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 22194,84 грн, з яких: 19083,01 грн - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн, 3% річних - 170,96 грн, штраф - 954,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов"язань по договору дистрибуції від 27.03.2018 № 180328/Б-1.

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 18.10.2018.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкладено розгляд справи на 06.11.2018.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 58 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів статті 202 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За таких обставин, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

27 березня 2018 між малим приватним підприємством-фірмою "Ямуна" та приватним підприємством "Аквавіта ІФ" був укладений договір дистрибуції № 180328/Б-1.

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов"язується поставити та передати у власність дистрибютору товар, а дистриб"ютор зобов"язується прийняти та оплатити постачальнику вартість товару. Дистриб"ютор на умовах цього договору бере на себе зобов"язання за свій рахунок здійснювати розповсюдження товару на обумовленій ним договором території з рекламуванням та маркетингом продукції під торговою маркою "Ямуна", "IRIS", "Перчик".

Пунктом 4.1 договору передбачено, що зобов"язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодження постачальником замовлення дистрибютора.

Пунктом 4.2 визначено, що поставка товару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту погодження постачальником замовлення дистриб"ютора.

Відповідно до п. 4.4, 4.5 договору, постачальник зобов"язався здійснити поставку товару за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та /або із залученням експедитора за рахунок постачальника.

Датою та моментом поставки товару вважається дата, коли постачальник та/або експедитор передав, а дистрибютор прийняв у власність товар, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та/або підписання з боку дистриб"ютора реєстру видачі вантажу експедитора. Право власності на товар та ризики стосовно випадкової загибелі товару переходить від постачальника до дистрибютора в момент передачі постачальником та/або експедитором та приймання дистриб"ютором товару на рампі складу дистриб"ютора (п. 4.11, 4.12 договору).

На виконання своїх зобов"язань з поставки товару позивачем здійснено поставку спецій та супутніх продуктів харчування.

Поставку товару здійснено на загальну суму 19083,01 грн, що підтверджується видатковою накладною № 838 від 17.05.2018.

Відповідно до п. 6.5 договору, дистриб"ютор зобов"язаний здійснити оплату за поставлений йому товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

Отже, строк виконання грошових зобов"язань настав 08.06.2018.

Згідно п. 13.3 договору, у випадку прострочення дистриб"ютором оплати за поставлений товар більш ніж на двадцять календарних днів, ніж це передбачено п. 6.5. договору, дистриб"ютор зобов"язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 5 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 13.5 договору визначено, що у випадку прострочення дистрибютором оплати за поставлений товар в термін передбачений п. 6.5 договору, дистриб"ютор зобов"язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, заякий сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати.

Позивачем нарахованопеню в розмірі 1986,72 грн, 3% річних в сумі 170,96 грн, штраф в розмірі 5% в сумі 954,15 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 22194,84 грн, з яких: 19083,01 грн - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн, 3% річних - 170,96 грн, штраф - 954,15 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, що кореспондується із ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма Цивільного Кодексу кореспондується із ст. 193 ГК України, відповідно до ч. 1 якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Поряд з цим, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 692 ЦК України продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, у разі прострочення оплати товару.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в розмірі 22194,84 грн, з яких: 19083,01 грн - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн, 3% річних - 170,96 грн, штраф - 954,15 грн, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, які заявлені позивачем, суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Дяденчук А.І. серії РН № 1126 від 11.09.2014 та ордер № 649 від 24.09.2018.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивачем, при звернені до суду, не надано орієнтовного розрахунку судових витрат по справі, договору укладеного між позивачем та адвокатом, акту виконаних робіт, платіжного доручення, переліку виконаних робіт, не зазначено розміру понесених витрат, тобто жодним доказом не підтверджується надання правової допомоги, тому в частині стягнення витрат на правову правничу допомогу слід відмовити.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст.ст. 86, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Малого приватного підприємства-фірма "Ямуна" до приватного підприємства "Аквавіта ІФ" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 22194,84 грн, з яких: 19083,01 грн - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн, 3% річних - 170,96 грн, штраф - 954,15 грн., задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "АквавітаІФ" (код ЄДРПОУ 37410053, 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. І.Левинського, 3А) на користь малого приватного підприємства-фірми "Ямуна" (код ЄДРПОУ 30352116, 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 182) заборгованість за договором поставки в розмірі 22194,84 грн (двадцять дві тисячі сто дев"яносто чотири грн. вісімдесят чотири к.), з яких: 19083,01 грн (дев"ятнадцять тисяч вісімдесят три грн одна к.) - основна заборгованість , пеня - 1986,72 грн (тисячу дев"ятсот вісімдесят шість грн сімдесят дві к.), 3% річних - 170,96 грн (сто сімдесят грн дев"яносто шість к.), штраф - 954,15 грн (дев"ятсот п"ятдесят чотири грн п"ятнадцять к) та 1762 грн (тисячу сімсот шістдесят дві грн) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2018

Суддя Шкіндер П.А.