Рішення

від 30.10.2018 по справі 914/1482/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 Справа №914/1482/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши позовні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК", м. Кременчук

до відповідача: Приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво", м. Львів

про: стягнення суми боргу за договором

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: Білобров І.О., довіреність № б/н від 24.07.18 року.

від відповідача: не зявився.

Суд встановив: 07.08.2018 року за вх. № 1565 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК до Приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво" про стягнення суми боргу за договором.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 27.08.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 року, підготовче засідання відкладено на 05.09.2018 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2018 року, підготовче засідання відкладено на 01.10.2018 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 09.10.2018 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 30.10.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.08.2018 року, від 05.09.2018 року, від 01.10.2018 року, від 09.10.2018 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.09.2018 р. за вх. № 32579/18 представник позивача подав клопотання, в якому просить провести підготовче судове засідання у режимі відеоконференції. У заяві представник позивача просить доручити проведення засідання в режимі відео- конференції Господарському суду Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1).

21.09.2018 р. за вх. № 35278/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

17.10.2018 р. за вх. № 30107/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 27.08.2018 року, від 05.09.2018 року, від 01.10.2018 року, від 09.10.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.10.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 07.06.2018 р. між ТОВ Термінал-МК (далі-позивач) та ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" (далі - відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 165-07/06/18 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору відповідач зобов'язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти, відповідно до умов додаткових угод до нього.

Згідно п. 5.1. Договору, відповідач (покупець) зобов'язаний сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на умовах, визначених у додатковій угоді до Договору.

Позивач зазначає, що 08.06.2018 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній в'язкий марки 70/100: у кількості 23,42 тон за ціною 12 500,00 грн., без ПДВ, на загальну суму 292 750,00 грн., без ПДВ.

08.06.2018 р. позивачем було оформлено, а відповідачем підписано видаткову накладну за № 588 про відвантаження БНД 70/100 у кількості 23,42 тон за ціною 12 500,00 грн., без ПДВ, на загальну суму 351 300,00 грн., з ПДВ, та рахунок № 505 від 08.06.2018 р.

Позивач наголошує, що на зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну № 588 від 08.06.2018 р. із зазначенням авто підприємства ТОВ "Стандартоіл-1", послугами якого скористався відповідач для отримання БНД від позивача.

Згідно ТТН від 01.06.2017 р. вантаж, а саме 23,42 тон БНД 70/100 був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на ТТН.

Отримання товару відповідачем також підтверджується дорученням на отримання ТМЦ за № 1 від 08.06.2018 р.

Пунктом 1.6. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що відповідач (покупець) оплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Тобто, додатковою угодою сторони визначили умови розрахунків за товар.

Таким чином, кінцевий термін розрахунків за поставкою настав - 22.06.2018 р.

Відповідач за отриманий товар розрахунку не провів. Таким чином, основний борг відповідача за отриманий товар становить 351 300,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного Договору постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити наступний товар: нафтопродукти, відповідно до додаткових угод (надалі - товар).

Згідно п. 1.2. Договору, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару зазначається у додаткових угодах, що складаються та підписуються сторнами. Кожна додаткова угода є невід'ємною частиною даного договору.

08 червня 2018 року між сторонами було укладено Додаткову угоду за № 1 до Договору поставки, умовами яких сторони визначили кількість, асортимент та ціну товару, який повинен поставити позивач.

Позивач свої зобов'язання за договором та додатковою угодою виконав повністю та поставив відповідачу бітум нафтовий дорожній в'язкий марки 70/100 на загальну суму 351 300 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткової накладної.

Згідно п.5.1. Договору та п. 1.6 Додаткової угоди до Договору № 1, відповідач (покупець) зобов'язаний сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на умовах відстрочки розрахунків.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначається в п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (п. 4.11.2 Договору).

Пунктом 6.8. Договору обов'язок з поставки товару є виконаним в момент передачі товару на підставі товаросупровідних документів.

П. 1.6. Додаткової угоди сторонами було визначено строк та умови розрахунків за поставлений товар та надані транспортні послуги, а саме: що перерахування грошових коштів здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Крім того, позивач вважає за необхідне вказати, що згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 ЦК України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не відмовився від договору та не повернув товар, то з урахуванням вимог ст. 692 ЦК України і умов додаткових угод, покупець повинен оплатити прийнятий товар.

Таким чином, на думку позивача, з урахуванням умов п. 1.6. Додаткової угоди, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар за поставкою до 22.06.18р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем по Ддоговору поставки № 165-07/06/18 від 07 червня 2018 року та укладеної до нього додаткової угоди.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 351 300 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.

Позивач вважає свої вимоги про сплату відповідачем суми боргу за отриманий товар законними та обґрунтованими.

Крім цього, відповідно до п. 7.4. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати, відповідач оплачує позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день порушення таких термінів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, наведені норми Цивільного кодексу України дають право вимагати від відповідача виконання прийнятих на себе у відповідності з Договором грошових зобов'язань, а саме - сплати заборгованості за товар за вказаним Договором у сумі 351 300,00 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча триста гривень 00 копійок), пені у сумі 12 945,15 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 15 копійок) та 3% річних у сумі 1 126,08 грн. (одна тисяча сто двадцять шість гривень 08 копійки).

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено в ході судового розгляду справи 07.06.2018 р. між ТОВ Термінал-МК (далі-позивач) та ПП "Бетонне та асфальтне виробництво" (далі - відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 165-07/06/18 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору відповідач зобов'язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти відповідно до умов Додаткових угод до нього.

Згідно п. 5.1. Договору, відповідач (покупець) зобов'язаний сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на умовах, визначених у Додатковій угоді до Договору.

Відповідно до п. 1.1, вищевказаного Договору, постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити наступний товар: нафтопродукти, відповідно до додаткових угод (надалі - товар).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 1.2. Договору, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару зазначається у Додаткових угодах, що складаються та підписуються сторнами. Кожна додаткова угода є невід'ємною частиною даного Договору.

08.06.2018 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу наступні нафтопродукти - бітум нафтовий дорожній в'язкий марки 70/100: у кількості 23,42 тон за ціною 12 500,00 грн. без ПДВ на загальну суму 292 750,00 грн. без ПДВ (копія додається).

08.06.2018 р. позивачем було оформлено, а відповідачем підписано видаткову накладну за № 588 про відвантаження БНД 70/100 у кількості 23,42 тон за ціною 12 500,00 грн., без ПДВ, на загальну суму 351 300,00 грн., з ПДВ, та рахунок № 505 від 08.06.2018 р.

На зазначений вантаж також було складено товарно-транспортну накладну № 588 від 08.06.2018 р. із зазначенням авто підприємства ТОВ "Стандартоіл-1", послугами якого скористався відповідач для отримання БНД від позивача.

Згідно ТТН від 08.06.2017 р., вантаж, а саме 23,42 тон БНД 70/100, був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на ТТН. Отримання товару відповідачем також підтверджується дорученням на отримання ТМЦ за № 1 від 08.06.2018 р.

Пунктом 1.6. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди, що відповідач (покупець) оплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Тобто, додатковою угодою сторони визначили умови розрахунків за товар.

Таким чином, кінцевий термін розрахунків за поставкою настав - 22.06.2018 р.

Відповідач за отриманий товар розрахунку не провів. Таким чином, основний борг відповідача за отриманий товар становить 351 300,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за Договором та Додатковою угодою виконав повністю та поставив відповідачу бітум нафтовий дорожній в'язкий марки 70/100 на загальну суму 351 300 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткової накладної.

Згідно п. 5.1. Договору та п. 1.6 Додаткової угоди до Договору № 1, відповідач (покупець) зобов'язаний сплатити вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на умовах відстрочки розрахунків.

Як зазначається в п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (п. 4.11.2 Договору).

Згідно з п. 6.8. Договору, обов'язок з поставки товару є виконаним в момент передачі товару на підставі товаросупровідних документів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 351 300 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар.

Крім цього, відповідно до п. 7.4. Договору, в разі неоплати або не своєчасно оплати відповідач оплачує позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день порушення таких термінів.

Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми Цивільного кодексу України дають право вимагати від відповідача виконання прийнятих на себе, у відповідності з Договором, грошових зобов'язань, а саме - сплати заборгованості за товар за вказаним Договором у сумі 351 300,00 грн. (триста п'ятдесят одна тисяча триста гривень 00 копійок), пені у сумі 12 945,15 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень 15 копійок) та 3% річних у сумі 1 126,08 грн. (одна тисяча сто двадцять шість гривень 08 копійки).

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем по Договору поставки № 165-07/06/18 від 07 червня 2018 року та укладеної до нього Додаткової угоди.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК до Приватного підприємства "Бетонне та асфальтне виробництво" про стягнення суми боргу за Договором є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 6943 від 31.07.2018 року на суму 5480,58 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Бетонне та асфальтне виробництво (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 16, р/р 2600101009411 в ПАТ ОКСІ БАНК , м. Львів, МФО 325990, код ЄДРПОУ 38965935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал-МК (39605, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд. 10, оф.1, р/р 26008719361 у КВ ПАТ Марфінбанк , МФО 328165, код ЄДРПОУ 37748433) борг в розмірі 351300 (триста п'ятдесят одну тисячу триста) грн. 00 коп., 12945 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 15 коп. - пені, 1126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн. 08 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства Бетонне та асфальтне виробництво (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 16, р/р 2600101009411 в ПАТ ОКСІ БАНК , м. Львів, МФО 325990, код ЄДРПОУ 38965935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал-МК (39605, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, буд. 10, оф.1, р/р 26008719361 у КВ ПАТ Марфінбанк , МФО 328165, код ЄДРПОУ 37748433) суму судових витрат в розмірі 10961 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 16 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.11.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.