Ухвала

від 06.11.2018 по справі 914/1656/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.11.2018 р. Справа № 914/1656/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

до Відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Західенерго , м. Львів;

про: розірвання договору оренди нерухомого майна від 05.11.2015р. №181 та стягнення заборгованості;

ціна позову: 32429,32грн.

Представники:

Позивача: Савко Н.В. - представник (довіреність від 02.01.2018р. №18-11-00016);

Відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

05.09.2018р. до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Західенерго про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 05.11.2015 №181 та стягнення заборгованості у сумі 32429,32грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невиконання Відповідачем обов'язків передбачених договором щодо сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 02.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2018р. суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 06.11.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Позивача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, подала клопотання (вх. №42379/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи службові записки про сплату Відповідачем заборгованості, стягнення якої є предметом позову у справі, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, просить суд прийняти відмову Позивача від позову та закрити провадження у справі у зв'язку із відмовою Позивача від позову.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась судом обов'язковою, вимог ухвал суду у даній справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивачем 02.10.2018р. подано до Господарського суду Львівської області заяву про відмову від позову у справі №914/1656/18 від 02.10.2018р. №14-11-06069 (вх.№2569/18) у якій Позивач зазначає, що заборгованість зазначена у позовній заяві від 04.09.2018р. №14-11-05535 по орендній платі з договором оренди від 05.11.2015р. №181 перед державним бюджетом, а відтак, просить прийняти відмову від позову закрити провадження у справі та враховуючи, що Позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок їх задоволення Відповідачем, просить стягнути з Відповідача понесені Позивачем витрати у зв'язку з розглядом справи. Факт погашення Відповідачем боргу, стягнення якого є предметом спору Позивач підтверджує долученими Клопотанням від 06.11.2018р. вх. №42379/18 копіями Службових записок №255 та №262.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження справі підлягає закриттю з огляду на наступні обставини.

05.11.2015р. між регіональним відділеням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Західенерго (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №181 (далі -Договір).

- відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (№№3,4 і частини №2 площею 137,0кв.м.) загальною площею 145кв.м.розміщених на першому поверсі котельні за адресою: м. Львів, вул. Кирила і Мефодія, 4, (реєстровий номер майна: 02070987.212.СТЮПВС081), що перебувають на балансі Львівського національного університету ім. Івана Франка (далі - Балансоутримувач);

- орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить, без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року 11743,91грн.; орендна плата за перший (повний) місяць оренди -жовтень 2015р. визначається шляхом коригування орендної плти за базовий місяць оренди вересень2015р на індекси інфляції за жовтень 2015р. (пункт 3.1. Договору);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду держвного майна України (пункт 3.3. Договору).

- відповідно до пунту 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу, що місяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 50% до Державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів Держбюджет м.Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294 банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300);

- 50% на рахунок Балансоутримувача;

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягується до Державного бюджету та Балансоутримувача у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з у рахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати (пункт 3.7. Договору);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці , Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.8 Договору);

- згідно пункту 10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 05 листопада 2015р. по 04 жовтня 2018р. включно;

- Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди; у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України про оренду державного та комунального майна ), Договір вважається продовженим на той самй строк і на тих самих умовах, які біли передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором , який є невід'ємною частиною Договору (пункт 10.4. Договору).

Також судом встановлено, що відповідно до Акт приймання-передавння нерухомого державного майна від 05.11.2015р. №181 приміщеня було належним чино передано Відповідачу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликався на неналежне виконання Відповідачем умов укладеного між Сторонами Договору, внаслідок чого утворився борг в розмірі 28609,23грн. Окрім того, за порушення порядку і строку сплати орендної плати за Договором Позивачем Відповідачу нараховано 959,23грн. пені та 2860,92грн. штрафу.

З підстав наведеного Позивач просив суд розірвати укладений між Сторонами Договір та стягнути з Відповідача на користь Позивача 28609,23грн. суми основного боргу, 959,23грн. пені та 2860,92грн. штрафу

02.10.2018р. Позивачем подано заяву від 02.10.2018р. №14-11-06069 про відмову від позову (вх. №2569/18) у якій просить суд прийняти відмову Позивача від позову у з'язку з відсутністю заборгованості по орендній платі перед державним бюджетом та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму понесених судових витрат, оскільки спір виник внаслідок порушення Відповідачем умов укладеного Договору, а відмова Позивача від позовних вимог зумовлена їх задоволенням Відповідачем, здійсненим після відкриття провадження у справі.

06.11.2018р. Позивачем подано до суду клопотання (вх. №42379/18),у якому просить суд долучити до матеріалів справи копії Службових записок №255 та №262, якими підтверджується зарахування до Державного бюджету заборгованості Відповідача зі сплати орендної плати, пені та штрафу, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.1 ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.1 ч.2 вказаної статті крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Приписами п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Окрім того, суд роз'яснив, що згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подані належні, достатні та допустимі докази того, що відмова Позивача від позову порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, в тому числі держави, а відтак, відмову Позивача від позову слід прийняти, а провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача від позову.

Щодо судових витрат суд зазначає.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 22.08.2018р. №491 на суму 3524грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3524грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до ч 3. ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 3524грн. слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3524грн судового збору, оскільки відмова Позивача від позовних вимог зумовлена їх задоволенням Відповідачем після відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 41, 42, 43, 45, 46, 120, 121, 183, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України Про судовий збір , суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від позову.

2. Закрити провадження у справі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Західенерго (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.186А; ідентифікаційний код 39049200) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідентифікаційний код 20823070) 3524грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили

5. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст ухвали складено 08.11.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.