Рішення

від 30.10.2018 по справі 554/1282/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 30.10.2018 Справа № 554/1282/17

Провадження №2/554/481/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

за участю секретаря Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

представник позивача ОСОБА_1: ОСОБА_2,

представник відповідача ГС Останній Бастіон : ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської спілки Останній Бастіон про визнання недостовірною інформації, зобов'язання її спростувати та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2017 року звернувся до суду з позовом до громадської спілки Останній Бастіон про визнання недостовірною інформації, зобов'язання її спростувати та стягнення моральної шкоди, в якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує його гідність та ділову репутацію, поширену відповідачем 20.01.2017 року, інформацію про те, що Інтернет видання ГС Останній Бастіон отримав факти, викладені у публікації Набивання чорної каси Полтававодоканалу від ОСОБА_1, заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради та поширену відповідачем 04.02.2017 року інформацію про те, що Інтернет видання ГС Останній Бастіон отримав факти, які викладені в публікації Біленький заводить свою креатуру в Полтававодоканал , начхавши на депутатів облради від ОСОБА_1, заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради ; зобов'язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати опубліковану відповідачем 20.01.2017 року недостовірну інформацію у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом публікації в Інтернет виданні ГС Останній Бастіон офіційного вибачення перед позивачем керівника ГС Останній Бастіон : про те, що ними поширена недостовірна та така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради, депутата Полтавської районної ради ОСОБА_1 інформація, оприлюднена у публікації Набивання чорної каси Полтававодоканалу та розповсюджена 21.01.2017 року Інтернет виданням ГС Останній Бастіон та в такий же спосіб : інформація, що оприлюднена 04.02.2017 року у публікації Біленький заводить свою креатуру в Полтававодоканал , начхавши на депутатів облради та розповсюджена Інтернет виданням ГС Останній Бастіон . Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що у Інтернет виданні ГС Останній Бастіон 20.01.2017 року було опубліковано статтю Набивання чорної каси Полтававодоканалу , міститься посилання на дану статтю в Інтернет мережі за адресою: http://bastion.tv/news/nabivannya-chornoy i-kasi-poltavavodokanalu/ . У даній статті видання надає аналітичний матеріал ОСОБА_4 про роботу комісії Полтавської обласної ради щодо конкурсного відбору генерального директора КП Полтававодоканал , при цьому у даному матеріалі критично висвітлюються порядок відбору кандидатів та публікується, на їх думку, корупційна складова нинішнього керівництва Полтававодоканалу . У самому кінці даної статті міститься допис: Видання висловлює подяку за надані факти Валерієві ОСОБА_1, заступникові начальника управління майном Полтавської обласної ради . Проте, позивачу взагалі невідомі дані факти та він ніколи не спілкувався з представниками відповідача на цю тему.

Також, 04.02.2017 року відповідач опублікував статтю Біленький заводить свою креатуру в Полтававодоканал , начхавши на депутатів облради , міститься посилання на дану статтю в Інтернет мережі за адресою: http://bastion.tv/news/nabivannya-chornoyi-kasi-poltavavodokanalu/ . У даній статті видання зазначено: Голова Полтавської облради попри рішення депутатського корпусу дав доручення представити донеччанина ОСОБА_5 робочому колективові. Про це видання дізналося від ОСОБА_1, заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради . Позивач зазначає, що йому невідомі питання відбору генерального директора КП Полтававодоканал та він з цих питань ні з ким не спілкувався.

Дане посилання на позивача, як джерело інформації, є недостовірною інформацією, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та підлягає спростуванню. Позивач є головою фракції ВО Свобода , депутатом Полтавської районної ради, заступником начальника управління майном Полтавської обласної ради та голова Полтавської обласної ради є його прямим керівником. Відповідач же в завуальованій формі намагався вказати про неетичну поведінку позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування. Тому, для позивача такі недостовірні публікації є негативними, які порушують його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, як посадової особи, принижують соціальну оцінку громадської та професійної діяльності позивача. Така публікація відповідача про отримання інформації від позивача є фактичними даними, і тому, така публікація не може вважатися оціночним судженням.

Поширена інформація набула розголосу серед широкого кола осіб. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди повинно здійснюватись з огляду на дані обставини. Позивач оцінює розмір нанесеної відповідачем шкоди у сумі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 20.02.2017 року відкрито провадження у даній справі.

01.08.2017 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача (т.1 а.с.67-72), в яких відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 Відповідач вказав, що ОСОБА_1 подано позов до неналежного відповідача, оскільки згідно діючого законодавства належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації. Якщо автор невідомий, то належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал. Позивач не вказує та не наводить доказів того, хто саме є власником веб-сайту Інтернет-видання Останній Бастіон , на якому розміщено оспорюваний інформаційний матеріал, не прохає витребувати інформацію про власника веб-сайту, тоді як саме власник веб-сайту є належним відповідачем у даній категорії судових справ.

Також, відповідач зазначає, що відомості, які стали підставою для опублікування інформації, поширеної Інтернет-виданням Останній Бастіон , дійсно отримані від ОСОБА_1 - заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради при зустрічі з головою ГО Останній Бастіон ОСОБА_6 у присутності ряду свідків.

Відповідач вважає, що не можна вимагати притягнення до відповідальності фізичну особу, яка поширила інформацію, отриману з офіційних джерел, якщо вона зробила посилання на таке джерело. Така особа не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Крім того, позивач не вказує та не надає підтверджуючі докази понесених ним душевних страждань, а також не зазначає в чому саме полягало позбавлення можливості реалізації ОСОБА_1 своїх особистих немайнових прав, та внаслідок цього завдання шкоди його честі, гідності та діловій репутації.

Ухвалою суду 03.10.2018 року дану цивільну справу прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що позивач коментарів про призначення голови Полтававодоканал не надавав. Вказав, що йому невідомий власник веб-сайту ГС Останній Бастіон .

Представник відповідача ГС Останній Бастіон - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що відповідач є громадською організацією та не є засновником та власником веб-сайту, і не є автором зазначених статей. Зазначене є аналітичним матеріалом ОСОБА_4, про нього є дані, але позивач не зібрав про нього інформацію, тоді як ГС Останній Бастіон не є належним відповідачем по цій справі.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що у Інтернет виданні ГС Останній Бастіон за адресою: http://bastion.tv/news/nabivannya-chornoyi-kasi-poltavavodokanalu/ 20.01.2017 року було опубліковано статтю Набивання чорної каси Полтававодоканалу та 04.02.2017 року опубліковано статтю Біленький заводить свою креатуру в Полтававодоканал , начхавши на депутатів облради . В статтях є посилання на те, що видання дізналося про факти, викладені в статтях, від ОСОБА_1, заступника начальника управління майном Полтавської обласної ради.

Також, позивачем в підтвердження позовних вимог до суду надaно копії Print Scrin інтернет сторінок з даними статтями (а.с.5-10).

Позивач стверджує, що поширені відповідачем відомості є недостовірною інформацією, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію та підлягає спростуванню.

Сторона відповідача наголошує на тому, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача та вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає слушними доводи відповідача, а права позивача не є порушеними і не підлягають судовому захисту, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 277 ЦК України , ч. 4 ст. 32 Конституції України , ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова), під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У п. 19 Постанови роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України ).

Також, слід зазначити, що в п.12 постанови Пленуму ВС України № 1 від 27.02.2009 року роз'яснено, що належним відповідачем у разі поширення оскаржуваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб - сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місце розташування) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки він сам створив технологічну можливість та умови поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

В даному випадку представником відповідача наголошувалось в судовому засіданні щодо неналежного відповідача у справі, однак представником позивача не було доведено в судовому порядку, що ГС Останній Бастіон є належним відповідачем та не було заявлено клопотання про залучення в якості відповідача власника веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал та який створив технологічну можливість та умови поширення інформації. Позовна заява не містять даних, що відповідач ГС Останній Бастіон є власником веб-сайтів соціальних мереж або має публічну сторінку на веб-сайті соціальної мережі за інтернет - адресами, які вказує позивач, або є автором статей, на які вказує позивач, або працівником інтернет - видання, на яке вказує позивач.

Крім того, в п. 15 постанови Пленуму ВС України № 1 від 27.02.2009 року роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Однак, в судовому засіданні не було встановлена сукупність зазначених обставин, оскільки позивачем не доведено, що поширена інформація порушує його особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Отже, за змістом наведених норм не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч.4 ст. 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_7 Європи, зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відтак, позовні вимоги про визнання недостовірними відомостей, викладених в публікації, зобов'язання їх спростувати не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

В п. 26, п. 27 постанови Пленуму ВС України № 1 від 27.02.2009 року роз'яснено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5), згідно із якою в п. 11 зазначено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України , моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.

За змістом ч. 2 ст. 31 Закону України Про інформацію суб'єкт владних повноважень вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України , за якою це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивач, як суб'єкт владних повноважень, і в силу положень ч. 2 ст. 31 Закону України Про інформацію вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не має права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відтак, з цих підстав, а також за безпідставності вимог ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов'язання її спростувати та стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню за недоведеністю в межах їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати позивача в разі задоволення позовних вимог, однак в даному випадку позовні вимоги не підлягають до задоволення, тому і судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.23,277,297 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, проживаючого за адресою: 38751, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до громадської спілки Останній Бастіон , місцезнаходження: 36021, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ: 38610236, про визнання недостовірною інформації, зобов'язання її спростувати та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення складено 09.11.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова