Рішення

від 06.11.2018 по справі 509/1261/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Козирськго Є.С.,

при секретарі - Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, до ОСОБА_2 яка проживає за адресою: 67801,АДРЕСА_1, про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 600 (десять тисяч шістсот) гривень, та судові витрати по справі покласти на відповідача ОСОБА_2 В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що в кінці 2010 року ОСОБА_3 позичив у нього в борг грошові кошти в сумі 10600грн., які зобов'язався повернути по першій його вимозі, про що надав йому відповідну розписку. Випадково йому стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Борг за життя він не повернув. Донька ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (відповідачка) є спадкоємцем померлого. ІНФОРМАЦІЯ_1. він звернувся до відповідачки з письмовою. Вимогою повернути йому борг, однак станом на 12 квітня 2018 року відповіді від неї не отримав та в усному порядку вона повідомила йому, що ніяких грошей віддавати не буде, тому він змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив суд слухати справу за його відсутності, позові вимоги підтримує в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просив суд слухати справу за його відсутності. Також надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що їй невідомо про те, що її батько ОСОБА_5, позичав гроші у ОСОБА_1 в сумі 10600грн. Також вказала, що її батько ОСОБА_3 був хворий на рак гортані та з 2004 року проходив лікування в Одеському обласному онкологічному диспансері. В 2010 році її батько вже не міг розмовляти і з трудом пересувався. В 2017 році при складанні заповіту ОСОБА_3 вже не міг писати і заповіт за його дорученням був підписаний свідками. (а.с.24). Також зазначила, що позивач на протязі 13 років отримував орендну плату за земельну ділянку, що належала на праві власності її батьку ОСОБА_3 в загальній сумі 30010,23грн. Таким чином, якщо борг складав 10600грн., а орендної плати за земельну ділянку батька , ОСОБА_1 отримав в сумі 30010,23 грн., тобто є переплата, тому вона нічого сплачувати за борг батька, як спадкоємець не повинна. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав суду заперечення на відзив ОСОБА_2, в якому вказав, що він в позовній заяві помилково зазначив дату отримання коштів ОСОБА_3 в борг. Ця подія дійсно сталася в 2004 році, так як після отримання грошей ОСОБА_3 оформив на нього заповіт на земельну ділянку АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Куркан Н.Ф. 29.07.2004 року. Заповіт Оформили тому, що договір застави земельної ділянки на той час вже не можна було зробити. Так як ОСОБА_3 міг віддавати борг частинами і лише з орендної плати за земельну ділянку, то вони ще оформили і довіреність на його ім'я, щоб він міг отримувати орендну плату в рахунок погашення боргу. Орендна плата в 2004-2008 роки становила невелику суму, тому повернення боргу ОСОБА_3 затягнулось. Також зазначив, що він надав гроші в доларах сума становила 2000 доларів по курсу в 2004 році, а орендну плату отримував в гривнях. Також він має право на повернення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Однак в позовній заяві він не заявив вимогу щодо оплати суми боргу з урахуванням інфляції та 3% річних, так як хотів щоб йому відділи хоча б суму боргу. Тому він категорично не згоден з позицією відповідачки, що борг йому віддано в повному обсязі і просить суд задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2004 році ОСОБА_3 позичив у позивача в борг грошові кошти в сумі 10600 грн. та зобов'язався повернути по першій вимозі позивача, про що надав відповідну розписку.

Однак, ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань не виконав та до цього часу борг не повернув.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.ст. 1046, 1047 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане 30.06.2017 року Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області

Відповідачка є донькою померлого та спадкоємцем. 30.11.2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою повернути йому борг.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 на протязі 13 років отримував орендну плату за земельну ділянку, що належала на праві власності батьку відповідачки - ОСОБА_3 в загальній сумі 30010,23 грн., що підтверджується відповіддю ТОВ Україна-2010 від 05.09.2018р. на ухвалу суду про витребування доказів. (а.с.62).

Крім того, ОСОБА_3 оформив на позивача заповіт на земельну ділянку АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом Куркан Н.Ф. 29.07.2004 року. Заповіт оформили тому, що договір застави земельної ділянки на той час вже не можна було зробити. Так як ОСОБА_3 міг віддавати борг частинами і лише з орендної плати за земельну ділянку, то вони ще оформили і довіреність на ім'я позивача, щоб він міг отримувати орендну плату в рахунок погашення боргу.

В запереченнях, наданих позивачем, він підтверджує, що в якості погашення боргу отримував орендну плату в ТОВ Україна-2010 за земельну ділянку, власником якої був ОСОБА_7 Позивач з ОСОБА_3 домовились про сплату боргу частинами, бо позивач отримав довіреність від ОСОБА_3 на отримання орендної плати за земельну ділянку. А в якості забезпечення повернення боргу ОСОБА_3 оформив заповіт на позивача.

Твердження позивача про надання грошей ОСОБА_3 в доларах не підтверджені жодним доказом. В розписці, яку позивач додав до свого позову, сума коштів зазначена в гривнях.

ОСОБА_1 на протязі 13 років отримував орендну плату за земельну ділянку.

Враховуючи, що сума отриманої орендної плати позивачем становила за весь час 30010,23 грн., а сума боргу всього 10600грн., з цього виходить, що борг був погашений ще за життя ОСОБА_3, тому відповідачка не повинна сплачувати неіснуючий борг.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів наявності боргу ОСОБА_3 в сумі 10600грн., тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527,530, 533, 536, 612, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський