Постанова від 06.11.2018 по справі 318/686/18

Дата документу 06.11.2018 Справа № 318/686/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №318/686/18

Провадження №22-ц/807/97/18

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Бєлки В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа без самостійних вимог - Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року в складі судді Васильченка В.В. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01.11.1997 року він уклав з ОСОБА_2 шлюб, який був зареєстрований Дніпровською сільською радою, актовий запис № 21. Під час шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спільне життя між подружжям не склалося, тому рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 31.07.2006 року шлюб було розірвано. Діти залишилися мешкати з матір'ю, а з нього рішенням суду було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

16 серпня 2006 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів з нього на утримання дітей.

23 лютого 2007 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2., під час якого у них народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, рішенням Кам'янсько-Дніпровського суду Запорізької області від 01 вересня 2011 року, за яким 14.09.2011 року було відкрито виконавче провадження.

26 березня 2012 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано за рішенням суду.

ІНФОРМАЦІЯ_10 у них народилася спільна із ОСОБА_7 донька - ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася донька - ОСОБА_8.

19 вересня 2014 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_7.

Вважає, що в нього змінились обставини щодо сплати аліментів і тому просив суд при визначенні розміру аліментів, врахувати зазначені обставини: - стосовно зміни його сімейного стану та наявності окрім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ще двох дітей на його утриманні - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, права та інтереси яких не повинні бути обмежені, та дружини, яка на теперішній час не працює, відсутність власного житла; його нестабільний дохід, так як він є фізичною особою - підприємцем.

Просив змінити спосіб та розмір аліментів, визначений рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 01.09.2011 року щодо стягнення з нього - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, аліментів на утримання доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, установивши його в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; змінити спосіб та розмір аліментів, визначений рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 31 липня 2006 року, щодо стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, установивши його в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не наведено мотивів, з яких відхилено позовні вимоги щодо зміни способу присудження аліментів, не враховано, що позивач є фізичною особою - підприємцем з мінливим та нестабільним доходом, що у позивача, на відміну від відповідачів, відсутнє власне житло.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що наявність заборгованості зі сплати аліментів виникла саме через неможливість сплати аліментів у такому розмірі.

Крім того, зазначає, що оскаржуване рішення порушує права інших його малолітніх дітей щодо забезпечення фінансових можливостей та умов життя.

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що обставини, які навів апелянт в обґрунтування заявлених вимог, не є істотними, оскільки факт наявності у позивача двох дітей та непрацюючої дружини не може слугувати самостійною підставою для зменшення аліментів на інших дітей, позивачем не надано належних та допустимих доказів значного погіршення матеріального становища. Вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ( а.с.104-108).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Запорізької області від 02.07.2018 року справу передано у провадження судді Воробйової І.А..

Ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 03 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду з урахуванням вимог абз. 3 п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , де передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах; відповідно до положення п. 8 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, згідно якого до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область, з місцезнаходженням у місті Запоріжжя.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів зазначену цивільну справу було передано до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Запорізького апеляційного суду від 10.10.2018 року справу передано у провадження судді-доповідача Кримської О.М. та визначено склад колегії: головуючий суддя - Кримська О.М., судді: Бєлка В.Ю., Дашковська А.В..

Учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки (а.с.135-141).

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.146).

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10 надіслала заяву про відкладення розгляду справи, яку обґрунтовано хворобою, докази якої буде надано у наступному судовому засіданні (а.с.147).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Згідно ст.. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Апеляційне провадження у даній справі відкрито 03липня 2018 року.

Апеляційний суд вважає за необхідне відхилити клопотання адвоката ОСОБА_10, яка представляє інтереси ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3, будучи повідомлена у встановленому законом порядку про місце та час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явилась, безпосередньо від неї клопотань про відкладення слухання справи з причин неможливості прибути до судового засідання представника не надходило.

Окрім того, розгляд справи призначався неодноразово та від учасників справи не надходило клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до ст. 371, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області суду від 31.07.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісяця до досягнення старшої доньки повноліття, почавши стягнення з 11.07.2006 р..

16.08.2006 року було відкрито виконавче провадження № 2300824 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей (а.с.7, 15).

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 01.09.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини від прибутку відповідача, але не менше встановленого мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14.06.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26.03.2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.9).

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.07.2012 року ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_11 народилась ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_9. народилась ОСОБА_8, батьками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.13,14).

19.09.2014 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис відділу ДРАЦС реєстраційної служби Енергодарського МУЮ у Запорізькій області № 391 (а.с.16).

Як вбачається з копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності підстав для зменшення розміру аліментів.

Розмір стягуваних аліментів є справедливим і таким, що забезпечує необхідну участь батька в утримання дітей, які проживають разом із позивачем та відповідачем і є достатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства та відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі з таких мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сторони в рівних частках повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне їх утримання.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання апеляційної скарги як на підставу для зміни розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, установивши його в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на те, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан, а саме - народилось ще двоє дітей від останнього шлюбу та непрацездатність дружини ОСОБА_7, відсутність власного житла та нестабільний дохід, є неприйнятними.

Позивачем не надано достатніх доказів скрутного матеріального становища. Той факт, що він є фізичною особою - підприємцем, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов'язку утримувати всіх своїх дітей до досягнення ними повноліття, батьком котрих він є.

Обґрунтування позивачем скрутного матеріального становища з посиланням на непрацездатність дружини , є безпідставним, так як його дружина, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно трудової книжки звільнилась з роботи за власним бажанням, доказів проте, що вона не працює з поважних причин, позивачем не надано.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки зазначені позивачем докази не свідчать про погіршення його матеріального стану.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

В.Ю. Бєлка