Рішення

від 29.10.2018 по справі 0540/5925/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 р. Справа№0540/5925/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі

Головуючої судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

представника позивача не з'явився;

представника відповідача Ярової С.Е.

розглянувши у відкритому судового засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського міського споживчого товариства до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо підготування висновку про повернення надміру сплачених коштів в сумі 165914,78 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

19 липня 2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Маріупольського міського споживчого товариства до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області щодо не підготовки висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 84119,68 грн. та по сплаті за земельні ділянки у сумі 81795,10 грн. згідно подано заяви ММСТ від 28 грудня 2017 року та по не направленню такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

- зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670) підготувати висновок про повернення Маріупольському міському споживчому товариству (код ЄДРПОУ 01747787) надміру сплачених і зарахованих до бюджету грошових коштів по оплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 84119,68 грн. та по оплаті за земельні ділянки у сумі 81795,10 грн. всього у сумі 165914,78 грн. згідно, поданої заяви ММСТ від 28 грудня 2017 року та направити його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно додатку, в розділі "Донецька область" пункт "Міста обласного значення" під номером 1, зазначено, зокрема м. Маріуполь. Таким чином, на думку позивача, він користується правом, що закріплене у п. 38.6 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України (надалі - ПК України), щодо звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та щодо повернення сплачених сум плати за землю.

Крім того, позивач посилається на наказ МФУ від 03.09.2013 № 787, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 за номером 1650/24182, яким затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (надалі Порядок № 787) та зазначає, що ним було подано заяви про повернення надміру сплачених до місцевого бюджету коштів до Іллічівського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

В свою чергу Іллічівське відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відмовило ММСТ у поверненні надміру сплачених коштів.

Крім того, позивач зазначає, що ним не було пропущено строк звернення до суду, оскільки правовою підставою для звернення є Закон України від 21.12.2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", а відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України (надалі ПК України) встановлено 3 річний термін для подання заяв про повернення надміру сплачених коштів.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача у судове засідання прибув, 24.09.2018 до суду надано відзив на позовну заяву за змістом якого просить відмовити у задоволені позовних у повному обсязі та зазначає, що контролюючий орган діяв у межах та у спосіб передбачений діючим законодавством України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач, Маріупольське міське споживче товариство, зареєстроване в якості юридичної особи, дата державної реєстрації 30.06.1994, місцезнаходження: 87592, Донецька обл., м. Маріуполь, смт. Сартана, пров. Парковий, буд. 7, що доведено даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за 2014-2015 роки нараховано та сплачено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, які знаходяться в оренді, та розташовані у смт. Сартана та смт. Талаківка на загальну суму 81795,10 грн., зазначене підтверджується

За 2016 рік ММСТ нарахувало та сплатило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 84119,68 грн., зазначене підтверджується платіжними дорученнями.

28.12.2017 позивач звернувся до Іллічівського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань за період з 2014-2016 роки.

11.01.2018 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області надано відповідь № 222/10/05-82-07-013, згідно якою, позивачу відмовлено в поверненні надміру сплачених коштів через те, норми Закону України Про внесення змін до Податкового України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України кореспондують, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового збору) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Маріупольське міське споживче товариство не погоджуючись із відмовою повернути надміру сплачені кошти, звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій податкового органу щодо неповернення позивачу надміру сплачених коштів зарахованих до місцевого бюджету.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

Надані сторонами справи письмові докази перелічені вище, досліджені судом у порядку ст. 217 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 ПК України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII було встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України видно, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

З огляду на викладене, оскільки земельна ділянка відносно якої нарахована спірна сума зобов'язання з орендної плати та пеня знаходиться, на території якого здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, а тому пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, тощо) для звільнення від сплати від орендної плати.

Надалі 21.12.2016 р. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797 підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено п. 38.7 наступного змісту: "Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

В подальшому 23.03.2017р. згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1989-VIII пп. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладенно в чинній на даний час редакції: "Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

У примітках до п. 38 зазначено, що підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017 - застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.

З викладеного вбачається висновок, що до податкових періодів з 01.01.2017р. мають застосовуватись правила оподаткування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017.

Як вказувалось вище зобов'язання з орендної плати за землю, та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені позивачем за податковий період з 14 квітня 2014 року по 2016 рік.

Відповідно до п. 288.7 п. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п.285.1 ст. 285 ПК України)

Відповідно п. 286.2 ст. 286 ПК України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. (п. 286.3 ст. 286 ПК України)

На підставі викладеного суд вважає правомірною позицію позивача щодо застосування відносно останнього п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016р.

Відповідно до п. п. 43.1, 43.3 43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Судом встановлено, що позивач звертався із заявою до контролюючого органу про повернення помилково/надміру сплачених коштів, на загальну суму 165914,78 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідь податкового органу від11.01.2018 року № 222/10/05-82-07-013 та вказаний факт відповідачем не заперечується.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно п.102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто вказаний нормативний припис передбачає, що підставою для повернення надміру сплачених сум грошових коштів або їх відшкодування є подання платником податків відповідної заяви, яка в свою чергу може бути подана або з дня, що настає за днем такої переплати, або з моменту отримання права на таке відшкодування.

В даному випадку, суд вважає, що правовою підставою для повернення надміру сплачених грошових коштів є зміни, що внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016р. № 1797-VIII, а тому відлік строку, встановлений ст. 102 ПК України, має починатися з дати набрання чинності вказаними змінами.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" (протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у пп. 50-51 рішення "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ констатує: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ "Нефтяная компания ЮКОС" проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що грошові кошти, сплачені ММСТ за спірний період у загальному розмірі 164914,78 грн., є по-перше власністю позивача, по-друге, такими, що сплачені надміру, то відповідач не має права створювати перешкоди у володінні позивачем своєю власністю, а зобов'язаний повернути їх власнику, оскільки законні підстави для позбавлення товариства таких коштів за національним законодавством - відсутні.

Враховуючи викладене суд вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо зобов'язання Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області підготувати висновок про повернення Маріупольському міському споживчому товариству надміру сплачених і зарахованих до бюджету грошових коштів по оплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 84119,68 грн. та по оплаті за земельні ділянки у сумі 81795,10 грн. згідно поданої заяви ММСТ від 28 грудня 2017 року та направити його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з приводу не підготовки висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік 84119,68 грн. та по сплаті за земельні ділянки у сумі 81795,10 грн., згідно поданої заяви ММСТ від 28 грудня 2017 року та по не направленню такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд дійшов наступних висновків.

У ході розгляду справи, як вже вказувалось вище позивач звертався до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених коштів.

На вказану заяву відповідачем 11.01.2018 року було надано відповідь № 222/10/05-82-07-013 щодо неможливості повернення суми у розмірі 165914,78 грн.

·Відповідно п. 15 "Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015р. №1146 (надалі - Порядок) у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

За змістом п. 8 Порядку передбачено механізм та строки надання відмови органом ДФС платнику податків у здійсненні повернення коштів та висловлює пропозиції щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

На підставі викладеного суд зазначає, що дії Маріупольської ОДПІ на предмет відповідності вказаним вище приписам законодавства позивачем не оскаржуються, а для встановлення факту бездіяльності у суду немає обґрунтованих підстав, оскільки бездіяльністю є не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити.

Натомість у даному випадку дії суб'єктом владних повноважень вчиненні були.

Щодо їх оцінки, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що належним способом для ефективного захисту порушеного права позивача є зобов'язання підготувати висновок про повернення ММСТ надміру сплачених до місцевого бюджету грошових коштів у розмірі 165914,78 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, то відповідно виходити за межі позовних вимог в частині визнання дій податкового органу протиправними не має підстав, оскільки дієвого захисту прав позивача встановлення даного факту не створює.

Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Крім того виходячи із обставин даної справи, та враховуючи, що відповідачем за обставин, які були предметом дослідження у даній справі, вже двічі було відмовлено у здійсненні повернення надміру сплачених до місцевого бюджету коштів, судом же натомість встановлено достатність правових підстав для повернення такої суми, ґрунтуючись на практиці ЄСПЛ в частині застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", суд вважає за можливе застосувати ч. 4 ст. 245 КАС України за змістом якої суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд не вбачає в даному випадку втручання у дискреційні повноваження податкового органу, адже за встановлених обставин законодавчі норми досліджені судом вище, не передбачають альтернативність дій податкового органу.

Відповідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32 139, 243, 246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Маріупольського міського споживчого товариства до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо підготування висновку про повернення надміру сплачених коштів в сумі 165914,78 грн. - задовольнити частково.

Зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670) підготувати висновок про повернення Маріупольському міському споживчому товариству (код ЄДРПОУ 01747787) надміру сплачених і зарахованих до бюджету грошових коштів по оплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 84119,68 грн. та по оплаті за земельні ділянки у сумі 81795,10 грн. всього у сумі 165914,78 грн. згідно, поданої заяви ММСТ від 28 грудня 2017 року та направити його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В задоволені решти позовних відмовити.

Стягнути на користь Маріупольського міського споживчого товариства, судові витрати у розмірі 1244,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області .

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 29 жовтня 2018 року, повний текст рішення виготовлено 08 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Галатіна О.О.