Рішення

від 30.10.2018 по справі 807/467/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/467/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: ОСОБА_1,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 09 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення №125 двадцятої сесії сьомого скликання Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 06 лютого 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки та збір документації для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в розмірі 0,10 га, за адресою АДРЕСА_2, зобов'язавши Нижньокоропецьку сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 площею 0,52 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в приватній власності позивача знаходиться житловий будинок, який розміщений в АДРЕСА_2. Під час придбання вказаного будинку з надвірними спорудами позивачем враховувалося те, що вони розміщені на земельній ділянці загальною площею 0,77 га, яку в подальшому останній мав намір використовувати для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 0,25 га, по вищевказаній адресі призначена для обслуговування житлового будинку належить позивачу на праві власності. Після придбання будинку влітку 2017 року позивачем було очищено земельну ділянку від чагарників, дерев з допомогою техніки оброблено землю та приведено її в належний стан. Ці всі роботи були виконані з метою використання земельної ділянки в кількості 0,52 га, для ведення особистого селянського господарства, так як згідно до господарської книги вказана земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, її цільове призначення - для особистого селянського господарства. Отже, позивач переконаний, що він не тільки має право використовувати її за призначенням, а й несе відповідальність за її належне утримання згідно із земельним законодавством.

15 грудня 2017 року з метою оформлення прав власності та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,52 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 позивач звернувся з письмовою заявою до Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району.

05 березня 2018 року ним отримано рішення №125 від 06 лютого 2018 року Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району в якому йдеться про те, що ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 площею 0,10 га, замість 0,52 га.

Позивач вважає, що в рішенні сільської ради жодним чином не обґрунтовано причини та підстави надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку тільки в кількості 0,10 га, замість 0,52 га., вважає його протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, що регулює порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не подавав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Суд зауважує, що жодних заперечень проти позову або відзиву представником відповідача до суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок, який розміщений в АДРЕСА_2 загальною площею 85,4 кв.м належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.10). Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 площею 0,25 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), знаходиться в приватній власності ОСОБА_1 (а.с.11).

15 грудня 2017 року з метою оформлення права власності та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,52 га, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 позивач звернувся з письмовою заявою до Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району (а.с.12).

05 березня 2018 року позивачем отримано рішення №125 від 06 лютого 2018 року Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району відповідно до якого позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 площею 0,10 га (а.с.13).

12 березня 2018 року адвокатом позивача до сільської ради було направлено адвокатський запит з метою отримання витягу з протоколу засідання сесії сільської ради з розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

15 березня 2018 року позивачем отримано витяг з протоколу №20 засідання двадцятої сесії сьомого скликання Нижньокоропецької сільської ради від 06 лютого 2018 року відповідно до якого вбачається, що позивачу було відмовлено в наданні дозволу через те, що неподалік земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, яка перебуває в користуванні позивача знаходиться водозабір, який буде використано при проведенні водопроводу в населеному пункті, для чого також необхідно буде провести трубопровід та зробити під'їзд до даного водозабору (а.с.15).

Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень про часткове задоволення заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправними та такими, що прийняте в супереч норм Земельного кодексу України ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, п. в ч. 3 ст.116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами ЗК України визначено, що питання відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою у місячний строк розглядаються органом, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Нижньокоропецької сільської ради.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з витягу з протоколу №20 засідання 20 сесії VII скликання Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 06 лютого 2018 року, підставою для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства стало те, що інші 0,42 га потрібно залишити для суспільних потреб села - для обслуговування водозабору, який знаходиться поряд, а також те, що в майбутньому, під час проведення водопроводу в населеному пункті необхідно буде провести трубопровід та зробити під'їзд до даного водозабору (а.с. 15).

Надаючи оцінку правомірності оскарженому рішенню відповідача з цих мотивів суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 ЗК України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Тому приймаючи рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суб'єкт владних повноважень повинен керуватися цією нормою ЗК України.

Причини, що стали підставою для часткового задоволення заяви про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, не відповідають нормам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення, діяв в супереч вимог чинного законодавства.

В рішенні сільської ради та протоколі засідання депутатів Нижньокоропецької сільської ради від 06.02.2018 року відсутні будь-які підтвердження того, що неподалік від земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність знаходиться водозабір, не вказано відстань від земельної ділянки до водозабору, яка б згідно законодавства не давала можливості використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням через незначну відстань до водозабору.

Протокол та рішення сільської ради не вмотивовані, містять припущення і суб'єктивні міркування, які стверджують, що для прокладення труби водопроводу необхідна земельна ділянка в кількості 0,42 га, а також під'їзна дорога.

Натомість, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, під'їзна ґрунтова дорога в кінці земельної ділянки і інших земельних ділянок, які розташовані в даній місцевості є в наявності.

Встановлено, що в рішенні та протоколі не має жодного посилання на будь-яку проектну документацію стосовно того, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 буде використана для будівництва водозабору, прокладення труб і взагалі забезпечення мешканців села централізованим водопостачанням.

Натомість, відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді на запит адвоката ОСОБА_3 від 10.04.2018 року №355 ММКП Мукачівводоканал повідомило, що в с. Н.Коропець по вул. Миру Мукачівського району водозабір не обліковується за вказаним підприємством і проект для відведення земельної ділянки не розроблявся (а.с.20).

Згідно облікової картки об'єкта по господарського обліку 2016-2020 роки, за адресою АДРЕСА_2 площа земельних ділянок складає: 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,52 га, для ведення особистого селянського господарства. Вказані земельні ділянки перебувають у користуванні позивача. Окрім цього вказані земельні ділянки також перебували в користуванні попереднього власника, що підтверджується обліковою карткою по господарського обліку на 2011-2015 року виданою сільською радою (а.с.17-19).

Що стосується факту наведеного у витязі з протоколу засідання сесії сільської ради про те, що позивачу відмовили в зв'язку з необхідністю облаштування в майбутньому під'їзної дороги до водозабору, суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15, вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчену копію рішення Нижньокоропецької сільської ради №152 від 05 липня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3, а також витяг з протоколу засідання сесії з розгляду заяви ОСОБА_4 про надання такого дозволу та належним чином засвідчені копії рішень Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_4, а також проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та протоколи засідання сесії сільської ради з розгляду зазначених питань.

На вимогу ухвали суду відповідачем надіслано на адресу суду витребовувані докази, відповідно до яких вбачається, що Нижньокоропецькою сільською радою 05 липня 2018 року було прийнято рішення №152 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 0,8556 га для ведення особистого селянського господарства та 17 серпня 2018 року рішення №96, яким передано у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 0,57 га.

Отже, як вбачається, Нижньокоропецька сільська рада надала дозвіл на розробку проектів землеустрою на відведення земельних ділянок, які є сусідніми з ділянкою позивача.

Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання рішення 20 сесії VII скликання Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №125 та зобов'язання Нижньокоропецьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 122 ЗК України сільським, селищним, міським радам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії , в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В даному випадку питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою віднесено до компетенції відповідача, Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Нижньокоропецьку сільську раду Мукачівського району Закарпатської області надати ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою задоволенню не належить.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Нижньокоропецькою сільською радою Мукачівського району Закарпатської області не доведено правомірності часткового задоволення позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вимога позивача щодо визнання такого рішення відповідача протиправним відповідає вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджене належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку із частковим задоволенням позову, необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №125 двадцятої сесії сьомого скликання Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 06 лютого 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки та збір документації для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в розмірі 0,10 га, за адресою АДРЕСА_2.

3. Зобов'язати Нижньокоропецьку сільську раду Мукачівського району Закарпатської області (89670, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нижній Коропець, вул. Вербицького, 2, код ЄДРПОУ 04350582) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,52 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 на території Нижньокоропецької сільської ради у порядку, встановленому законом.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нижньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (89670, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нижній Коропець, вул. Вербицького, 2, код ЄДРПОУ 04350582) на користь ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич