Постанова

від 06.11.2018 по справі 367/7685/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 367/7685/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Карабаза Н.Ф.

ПОСТАНОВА

Імнем України

06 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ірпіньського міського суду Київської області від 17 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ірпінської міської ради Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26-а для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В подальшому 15.08.2018 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018.

Ухвалою Ірпіньського міського суду Київської області від 17 серпня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно пунктів 1, 2 частини другої статті 150 КАС забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, законодавець передбачив вичерпний перелік заходів, шляхом яких може бути забезпечено адміністративний позов.

З сукупного аналізу наведених правових норм колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача та інших осіб, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач, окрім іншого, посилався на те, що рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 є очевидно протиправним.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29.09.2016 № 14 зазначив, що рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

На переконання апеляційного суду, вказані позивачем обставини, не свідчать про наявність ознак очевидної протиправності вказаного рішення. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що доводи позивача свідчать про істотне порушення вимог чинного законодавства при прийнятті цього рішення. На переконання колегії суддів, без вивчення та оцінки у ході судового розгляду по суті спору вказаних позивачем обставин, дійти висновку про протиправність зазначеного рішення неможливо.

Таким чином, посилання на очевидну протиправність рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 як підставу для забезпечення позову є необґрунтованим.

Також позивач стверджує, що дія рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 в подальшому може унеможливити виконання рішення у даній справі.

Як зазначалося, позивач звернулася до суду за захистом свого права, порушеного на її думку відповідачем, щодо відведення у її власність земельної ділянки в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26-а.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 було надано дозвіл КП Муніципальна варта Ірпінської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування вказаної земельної ділянки.

На переконання колегії суддів, як дія рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 так і його виконання - розроблення КП Муніципальна варта Ірпінської міської ради відповідного проекту землеустрою щодо користування земельною ділянкою, жодним чином не може вплинути на виконання рішення у даній справі, у якій позивачем фактично оскаржується бездіяльність щодо незатвердження проекту землеустрою та щодо непередачі їй у власність цієї земельної ділянки.

Колегія суддів наголошує, що надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою не свідчить про перехід до цієї особи будь-яких прав на цю ділянку чи вчинення дій щодо розпорядження нею відповідачем.

Окрім того, у заяві позивач зазначає, що має намір оскаржити рішення Ірпінської міської ради Київської області № 3985-54-VII від 26.07.2018 шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог. Тобто станом на час подання заяви вказане рішення не було предметом розгляду у даній справі. Відокремлені матеріали справи, що надійшли до суду апеляційної інстанції, також не містять доказів того, що позивачем було подано таку заяву про збільшення позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позову.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції, на думку позивача, норм процесуального права, то колегія суддів зазначає, що вказані порушення не є обов'язковими підставами для скасування оскаржуваної ухвали відповідно до частини третьої статті 317 КАС, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпіньського міського суду Київської області від 17 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 08.11.2018.