Постанова

від 08.11.2018 по справі 810/4542/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4542/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Виноградова О.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТОКШИНА до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю СТОКШИНА (далі - позивач, ТОВ СТОКШИНА ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 жовтня 2017 р. №№ 8032615141, 8042615141, 8052615141.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю НОРД-ЛЮКС (далі - ТОВ НОРД-ЛЮКС ), товариством з обмеженою відповідальністю ПЕРІТУС АЛЬЯНС (далі - ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС ), товариством з обмеженою відповідальністю ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД (далі - ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД ), товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМ-ЛОГІСТИКА (далі - ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА ), товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСПРОСЕРВІС (далі - ТОВ ЛЮКСПРОСЕРВІС ), товариством з обмеженою відповідальністю Профісітістрой (далі - ТОВ Профісітістрой ), товариством з обмеженою відповідальністю ФРУТІК (далі - ТОВ ФРУТІК ) та товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕХНО (далі - ТОВ ІНТЕХНО ).

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 6 жовтня 2017 р. № 8042615141.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 6 жовтня 2017 р. № 8032615141 в частині нарахування 1 682 063 грн 00 коп., з яких: 1 487 842грн 00 коп. - за основним платежем; 194 221 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що у період з 29 серпня по 13 вересня 2017 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавств та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2016 р., за результатами якої 20 вересня 2017 р. було складено акт перевірки № 388/26-15-14-01-03/30554143 (далі - акт перевірки).

У розділі Висновок названого акта перевірки зазначено, що позивачем, зокрема, порушено:

- п. 135.5.4 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 581 581 грн. 00 коп., в тому числі: за 2014 р. - 850 111 грн. 00 коп., 2015 р. - 710 957 грн. 00 коп., 2016 р. - 20 513 грн. 00 коп.;

- п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 1 157 246 грн. 00 коп., в тому числі: за серпень 2014 р. - 72 846 грн. 00 коп., листопад 2014 р. - 13 701 грн. 00 коп., грудень 2014 р. - 266 065 грн. 00 коп., січень 2015 р. - 23 183 грн. 00 коп., квітень 2015 р. - 113 754 грн. 00 коп., травень 2015 р. - 27 423 грн. 00 коп., червень 2015 р. - 79 409 грн. 00 коп., серпень 2015 р. - 36 245 грн. 00 коп., вересень 2015 р. - 231 452 грн. 00 коп. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 р. у сумі 18 993 грн. 00 коп.

6 жовтня 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 8032615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 799 237 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 1 581 581 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217 656 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 8032615141);

- № 8042615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 355 500 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 1 084 400 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 271 100 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 8042615141);

- № 8052615141, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 18 993 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 8052615141);

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 p. № 290 (далі - Положення № 200).

Згідно з вимогами п.п. 135.5.4 п. 15.5 ст. 135 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Як убачається з п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції до 1 січня 2015 р.) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Як убачається з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Щодо правового обґрунтування винесених податкових повідомлень рішень відповідача у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з контрагентами позивача у період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2016 р.

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996-ХIV.

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Таким чином, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Отже, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та названими вище контрагентами. Крім того, підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ НОРД-ЛЮКС , колегія суддів зазначає наступне.

1 лютого 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ НОРД-ЛЮКС (постачальник) було укладено договір поставки № 01/02 (далі - договір № 01/02).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01/02 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, передбачалося здійснення оплати товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, по передоплаті або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01/02, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 17 лютого 2014 р. № 75 на загальну суму 26 761 грн. 54 коп., з яких ПДВ - 4460 грн. 26 коп., 3 лютого 2014 р. № 13 на загальну суму 37 007 грн. 18 коп., з яких ПДВ - 6167 грн. 86 коп., від 10 лютого 2014 р. № 49 на загальну суму 14 529 грн. 94 коп., з яких ПДВ - 2421 грн. 66 коп.;

- актів звірки від 28 лютого 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом станом на 28 лютого 2014 р. складала 78 298 грн. 66 коп.

На підставі викладено колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договору № 01/02 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ НОРД-ЛЮКС № 01/02.

Колегія суддів не приймає до уваги висновок відповідача, який міститься в акті перевірки щодо не включення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредитної заборгованості в сумі 78 298 грн. 66 коп. за лютий 2011 р., оскільки на дату перевірки закінчився передбачений ПК України строк застосування штрафних санкцій.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА , колегія суддів зазначає наступне.

1 березня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА (постачальник) було укладено договір поставки № 01-03 (далі - договір № 01-03).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01-03, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар ;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 3 березня 2014 р. № 14 на загальну суму 43 436 грн. 47 коп., з яких ПДВ - 7239 грн. 41 коп., 17 березня 2014 р. № 162 на загальну суму 153 887 грн. 18 коп., з яких ПДВ - 25 647 грн. 86 коп., 1 квітня 2014 р. № 2 на загальну суму 75 787 грн. 10 коп., з яких ПДВ - 12 631 грн. 18 коп., 10 березня 2014 р. № 105 на загальну суму 100 735 грн. 39 коп., з яких ПДВ - 16 789 грн. 23 коп., 24 березня 2014 р. № 257 на загальну суму 242 327 грн. 90 коп., з яких ПДВ - 40 387 грн. 90 коп., 7 квітня 2014 р. № 113 на загальну суму 95 464 грн. 27 коп., з яких ПДВ - 15 910 грн. 71 коп., 21 квітня 2014 р. № 516 на загальну суму 55 417 грн. 46 коп., з яких ПДВ - 9 236 грн. 24 коп., 28 квітня 2014 р. № 653 на загальну суму 24 391 грн. 56 коп., з яких ПДВ - 4065 грн. 26 коп., 14 квітня 2014 р. № 310 на загальну суму 87 345 грн. 70 коп., з яких ПДВ - 14 557 грн. 62 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом відсутня;

- банківськими виписками, згідно з якими позивачем було оплачено поставлений товар.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА № 01-03.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача щодо ненадання позивачем частини первинних документів (сертифікаті, документів на підтвердження транспортування та зберігання товару, оскільки воно спростовується поданими позивачем до суду копіями цих документів.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ , колегія суддів зазначає наступне.

1 червня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ (постачальник) було укладено договір поставки № 06-15 (далі - договір № 06-15).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 06-15 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури .

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 06-15, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 15 червня 2015 р. № 228 на загальну суму 71 297 грн. 88 коп., з яких ПДВ - 11 882 грн. 98 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2015 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 108 795 грн. 71коп.;

- виписки по рахунку, згідно з якою було здійснено оплату товару.

На підставі викладено колегія суддів приходит до висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ № 06-15.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів (видаткових накладніх, податкових накладних, товаротранспортних накладних), які містили певні неточності), оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ФРУТІК , колегія суддів зазначає наступне.

1 червня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ФРУТІК (постачальник) було укладено договір поставки № 0106 (далі - договір № 0106).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 0106 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 0106, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 2 червня 2015 р. № 2 на загальну суму 90 170 грн. 82 коп., з яких ПДВ - 15 028 грн. 47 коп., 2 червня 2015 р. № 2 на загальну суму 90 170 грн. 82 коп., з яких ПДВ - 15 028 грн. 47 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2015 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 187 447 грн. 09 коп.;

- виписок по рахунку, згідно з якими позивачем було здійснено оплату поставленого товару.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ФРУТІК .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ФРУТІК № 0106.

Окрім зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, товаротранспортних накладних), які містили певні неточності, оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС , колегія суддів зазначає наступне.

1 липня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС (постачальник) було укладено договір поставки № 25 (далі - договір № 25).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 25 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 25, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми ПДВ;

- актів звірки, згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 10 136 грн 63 коп.;

- банківською випискою від 8 липня 2014 р., згідно з якою було сплачено за поставлений товар.

На підставі викладено колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС № 25.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів, в яких не було визначено умови поставки, обставин фактичного отримання та зберігання матеріальних цінностей, оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Інтехно , колегія суддів зазначає наступне.

23 червня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ Інтехно (постачальник) було укладено договір поставки № 23/06-14 (далі - договір № 23/06-14).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 23/06-14 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку - фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 23/06-14, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми ПДВ

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом відсутня;

- виписок по рахунку, згідно з якими було оплачено за поставлений товар.

На підставі викладено колегія суддів приходить висновку, що укладення та виконання позивачем договорів дійсно мало місце та вони були вчинені з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названих договорів призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання позивачем договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ІНТЕХНО .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ІНТЕХНО № 23/06-14.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача щодо надання позивачем до перевірки первинних документів, в яких не було визначено умови поставки, обставин фактичного отримання та зберігання матеріальних цінностей, оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД , колегія суддів зазначає наступне.

5 травня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД (постачальник) було укладено договір поставки № 0505-14 (далі - договір № 0505-14).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 0505-14 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 0505-14, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 2 червня 2014 р. № 43 на загальну суму 53 132 грн. 23 коп., з яких ПДВ - 8855 грн. 37 коп., 19 травня 2014 р. № 328 на загальну суму 128933 грн. 74 коп., з яких ПДВ - 21 488 грн. 96 коп., 5 травня 2014 р. № 88 на загальну суму 91 700 грн. 83 коп., з яких ПДВ - 15 283 грн. 47 коп., 12 травня 2014 р. № 213 на загальну суму 106 528 грн. 16 коп., з яких ПДВ - 17 754 грн. 69 коп., 16 червня 2014 р. № 355 на загальну суму 88 255 грн. 54 коп., з яких ПДВ - 14 709 грн. 26 коп., 26 травня 2014 р. № 481 на загальну суму 84 712 грн. 81 коп., з яких ПДВ - 14 118 грн. 80 коп., 9 червня 2014 р. № 225 на загальну суму 71 664 грн. 14 коп., з яких ПДВ - 11 944 грн. 02 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 127 182 грн 53 коп.;

- виписок по рахунку, згідно з яким позивачем було сплачено за поставлений товар;

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД був ОСОБА_2

Водночас, вироком Приморського районного суду м. Одеси у кримінальній справі № 522/14976/15-к, який набрав законної сили 16 вересня 2015 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

Як убачається з тексту названого вироку, 19 лютого 2013 р. відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, внесено зміни до реєстраційних даних ТОВ Геркулес-Трейд за реєстраційним номером запису №10701070002047844, згідно яких, єдиним учасником підприємства є ОСОБА_2 Продовжуючи свій злочинний намір, 29 квітня 2014 р., ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні ПАТ Банк Восток , розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 60, подав заяву про відкриття поточного рахунку підприємства, при цьому до заяви додав картку із зразками підпису і відбитком печатки, яка була підписана ним цього ж дня в присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаних документів, зазначеним банком був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 у рублях РФ, євро, доларах США, гривнях України. Крім того, 22 травня 2014 року, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні Філії Одеське РУ АТ Банк Фінанси та Кредит , розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка, 14, подав заяву про відкриття поточного рахунку підприємства, при цьому до заяви додав картку із зразками підпису і відбитком печатки, яка була підписана ним цього ж дня в присутності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2. На підставі вказаних документів зазначеним банком був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1. В подальшому, відкриті ОСОБА_2 банківські рахунки невстановлені особи використовували для переведення безготівкових грошових коштів у готівку. Згідно висновку експерта Наукового-дослідного експертно- криміналістичного центру Серова В.В. №186 від 9 червня 2015 р. підписи від імені ОСОБА_2 у картках із зразками підписів і відбитку печатки та заявах про відкриття поточного рахунку, наданих до вищезазначених банківських установ - виконані самим ОСОБА_2 Крім того, вищевказаним висновком, визначено, що підпис від імені ОСОБА_2 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Геркулес Трейд від імені ОСОБА_2 виконана самим ОСОБА_2 Крім того, проведеною документальною позаплановою перевіркою ТОВ Геркулес Трейд (ЄДРПОУ 38448947) щодо фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р., проведеною державною податковою інспекцією, що в діяльності вказаного підприємства вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Оскільки, реальність вчинення господарських операцій ТОВ Геркулес Трейд відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Геркулес Трейд не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

За результатами перевірки ТОВ Геркулес Трейд не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р., а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з лютого 2014 р. по грудень 2014 р.

Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб - представників реального сектору економіки.

Таким чином, під час досудового розслідування, здобуто достатніх доказів підтверджуючих, що ОСОБА_2 в період часу з 19 лютого 2014 р. по 11 вересня 2014 р. значився єдиною службовою особою ТОВ Геркулес Трейд , підприємством він ніколи не керував, доступу до відкритих банківських рахунків ТОВ Геркулес Трейд не мав, грошовими коштами підприємства не розпоряджався, а реєстраційні документи та печатку підприємства одразу передав невстановленій особі для подальшого використання у незаконній діяльності.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та ТОВ Геркулес Трейд не мали реального характеру. Фактично мали місце безтоварні операції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що включення позивачем протиправно було включено до складу податку на прибуток 93 739 грн. 00 коп. по господарським операціям з названим контрагентом.

Отже, позовні вимоги в цій частині є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ САВАНТ-А , колегія суддів зазначає наступне.

1 березня 2015 р. між позивачем (покупець) та ТОВ САВАНТА-А (постачальник) було укладено договір поставки № 01-03 (далі - договір № 01-03).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 01-03, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар;

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 9 березня 2015 р. № 9 на загальну суму 125 609 грн. 72 коп., з яких ПДВ - 20 934 грн. 95 коп., 16 березня р. № 23 на загальну суму 262 074 грн. 50 коп., з яких ПДВ -43 679 грн. 08 коп., 2 березня 2015 р. № 1 на загальну суму 33 814 грн. 22 коп., з яких ПДВ - 5635 грн. 70 коп., 23 березня 2015 р. № 42 на загальну суму 240 999 грн. 79 коп., з яких ПДВ - 40 166 грн. 63 коп., 30 березня 2015 р. № 64 на загальну суму 185 660 грн. 09 коп., з яких ПДВ - 30 943 грн. 35коп., 6 квітня 2015 р. № 8 на загальну суму 242 605 грн. 42 коп., з яких ПДВ - 40 434 грн. 24 коп., 13 квітня 2015 р. № 20 на загальну суму 91 776 грн. 40 коп., з яких ПДВ - 15 296 грн. 07 коп., 20 квітня 2015 р. № 38 на загальну суму 224 866 грн. 39 коп., з яких ПДВ - 37 477 грн. 73 коп., 27 квітня 2015 р. № 60 на загальну суму 110 178 грн. 64 коп., з яких ПДВ - 18 363 грн. 11 коп., 4 травня 2015 р. № 2 на загальну суму 58 944 грн. 17 коп., з яких ПДВ - 9824 грн. 03 коп., 18 травня 2015 р. № 36 на загальну суму 94 613 грн. 30 коп., з яких ПДВ - 15 768 грн. 88 коп., 25 травня 2015 р. № 56 на загальну суму 81 099 грн. 71 коп., з яких ПДВ - 13 516 грн. 62 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 1 273 964 грн. 46 коп.;

- виписками по рахунку, які підтверджують оплату позивачем поставленого товару.

На підставі викладено колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договору № 01-03 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану; на дату укладення та виконання договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ САВАНТ-А .

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ САВАНТ-А № 01-03 .

Окрім зазначеного вище, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що надані позивачем до перевірки первинні документи (видаткові, податкові та товаротранспортні накладні) містили неточності, оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів свідчать, що вони дозволяють ідентифікувати певну господарську операцію та її учасників.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС , колегія суддів зазначає наступне.

1 липня 2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС (постачальник) було укладено усний договір поставки № 07/13, згідно з яким названим контрагентом було здійснено поставку автошин позивачу (далі - договір №07/13).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити шини та диски.

Відповідно до вимог п. 1.2 та 2.2 договору № 01-03 постачальник гарантував, що товар новий, постачальник його власник, який нікому не проданий, в наймі (оренді), в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, вільний від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Як убачається з п. 2.1 названого договору, оплата товару за даним договором у розмірі 100 % вартості товару, визначеної у відповідному замовленні, здійснювалася по передоплаті, або по факту поставки товарів згідно встановленого рахунку-фактури.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 07/13, позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (автошини);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару;

- податкових накладних від 31 липня 2013 р. № 628 на загальну суму 36 785 грн. 38 коп., з яких ПДВ - 6130 грн. 90 коп., 22 липня 2013 р. № 415 на загальну суму 77 175 грн. 17 коп., з яких ПДВ - 12 862 грн. 53 коп.;

- актів звірки від 31 грудня 2014 р., згідно з яким заборгованість позивача перед контрагентом складала 127 182 грн 53 коп.

На підставі викладено колегія суддів приходить до висновку, що укладення та виконання позивачем договору № 07/13 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності; виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС № 07/13.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що позивачем було правомірно включено до складу податку на прибуток 20 513 грн. 00 коп. по господарських операціях з названим контрагентом.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів враховує, що позивачем не було включено до складу доходів та не було враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування суму безнадійної кредиторської заборгованості по названій господарській операції.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції враховано, що придбаний у контрагентів товар позивачем у подальшому було реалізовано роздрібним покупцям, що підтверджується копіями видаткових накладних.

Таким чином, перелічені вище договори були укладені з метою здійснення позивачем господарської діяльності, визначеної статутом останнього, а доказами зміни в активах позивача за результатами виконання вказаних договорів є платіжні доручення, звіти про рух грошових коштів та укладені позивачем у подальшому договори про реалізацію товару.

Крім того, при вирішенні справи враховано, що усі надані позивачем до перевірки та до суду первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та спів ставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, і за своїм змістом та суттю такі документи є видатковими накладними, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на наданий відповідачем розрахунок сум податкового зобов'язання та штрафних фінансових санкцій до податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у цьому розрахунку зазначено, що позивачем протиправно було включено до складу:

І. податку на прибуток: 14 094 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ НОРД ЛЮКС ; 20 513 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС ; 93 739 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД ; 131 819 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПРОМ-ЛОГІСТИКА ; 93 950 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕХНО ;523 570 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ САВАНТ-А ; 602 008 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС ; 64 470 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ФРУТІК ; 37 418 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ ;

ІІ. податку на додану вартість: 13 050 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ НОРД ЛЮКС ; 31 542 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕХНО ; 326 951 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ САВАНТ-А ; 658 897 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ЛЮКСПРОМСЕРВІС ; 34 143 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ФРУТІК ; 19 817 грн. 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПРОФІСІТІСТРОЙ ;

ІІІ. від'ємного значення з податку на додану вартість:18 993 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС .

Таким чином, колегія суддів вважає, що даний розрахунок (крім суми податку на прибуток приватних підприємств по господарських операціях з ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД та суми від'ємного значення по господарських операціях з ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС ) є помилковим, оскільки наведена в ньому інформація спростовується змістом наданих позивачем суду первинних документів.

За наведених обставин приходить висновку, що відповідачем:

- податкове повідомлення - рішення № 8042615141 винесено протиправно, оскільки позивачем на підставі первинних документів було правомірно сформовано податковий кредит;

- податкове повідомлення-рішення № 8032615141 винесено правомірно лише в частині нарахування 93 739 грн 00 коп. основного платежу та 23 434 грн 75 коп. штрафних санкцій по господарським правовідносинам з ТОВ ГЕРКУЛЕС ТРЕЙД .

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 8052615141, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням було зменшено позивачу від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 18 993 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС (не враховано до доходів кредиторську заборгованість, строк у 1095 днів по якій минув).

Колегія суддів звертає увагу на те, що протягом перевіряємого періоду позивач не здійснював розрахунки із ТОВ ПЕРІТУС АЛЬЯНС , станом 31 грудня 2016 р. по рахунку 631 обліковується кредиторська заборгованість у сумі 113 960 грн 55 коп.

Позивачем було враховано до складу податкового кредиту за липень 2013 р. суми ПДВ - 1 8 993 грн 43 коп. по господарським відносинам за названим товариством.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як убачається з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з вимогами п.п. а пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість, зокрема, - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування

податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. III Податкового кодексу України.

Як убачається з абз. 15 п. З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 р. N73, із змінами і доповненнями, зобов'язання заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до вимог п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N 20, зі змінами і доповненнями, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків (п 11 П(С)БО №11).

Згідно з вимогами п. 5 Положення № 290, зі змінами і доповненнями: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку сума заборгованості перед постачальниками включається до складу доходів та враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем на порушення п.п134.1.1 ті. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 p. N 290, зі змінами і доповненнями, ТОВ СТОКШИНА занижено дохід за 2016 рік на суму безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, у розмірі 113 961 грн. 00 коп., а отже, податкове повідомлення - рішення № 8052615141 відповідачем винесено правомірно.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, відповідно до правил ст. 139 КАС України, ст. ст. 4, 5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1 600, 00 грн. Ціна позову у даній справі становить 3 173 730, 00 грн.

Таким чином, загальна сума до сплати при подачі апеляційної скарги становить: 68 345, 17 грн.

На підставі зазначеного вище, загальна сума, що підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України, за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду, становить - 68 345, 17 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 345, 17 грн. (стягувач: Державна судова адміністрація України; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: ГУ КСУ у м. Києві; код банку отримавача: 899998; рахунок отримувача: 34312206081055; код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 09 листопада 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина