Постанова

від 06.11.2018 по справі 910/3514/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Справа№ 910/3514/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Суліма В.В

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко І.І. довіреність № 225-КМГ-2895 від 08.08.18

від відповідача: Денисенко О.М., адвокат, представник згідно ордеру серії КВ №374289 від 23.10.18

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Колодяжна А.В., посвідчення № 036177 від 04.11.2015

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року (дата складення повного тексту 17.11.2018 р.)

у справі № 910/3514/17 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Київської місцевої прокуратури №2

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі № 910/3514/17 в позові відмовлено (т.ІІ, а.с.26-30).

24 листопада 2017 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі № 910/3514/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т.ІІ, а.с.36-40).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

10 вересня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/3514/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному протоколом від 10.09.2018 р. складі. Розгляд справи №910/3514/17 призначено на 17.10.2018.

25 червня 2018 року, на виконання Указу Президента "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року, згідно з яким були ліквідовані апеляційні господарські суди та утворені нові суди в апеляційних округах, утворено Північний апеляційний господарський суд.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

03 жовтня 2018 року в офіційному виданні Верховної Ради України "Голос України" № 185 (6940) розміщено повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду , згідно якого, днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду визначено 03 жовтня 2018 року.

Актом приймання-передачі судових справ від 02 жовтня 2018 року, справу №910/3514/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2018 року, апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва у справі № 910/3514/17 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Сулім В.В.

11 жовтня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3514/17 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Сулім В.В.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3514/17, розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 р. у справі №910/3514/17 призначено на 23.10.2018 р.

23 жовтня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2018 р.

01 листопада 2018 року від Київської міської державної адміністрації надійшли пояснення на апеляційну скаргу разом з копією рішення КМР від 17.09.2009 р. №272/2341 та додатку до нього, наявних у позивача.

У судовому засіданні 06 листопада 2018 року представники прокуратури та КМР надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Також представником КМР надано на огляд та дослідження колегії суддів оригінал рішення КМР від 17.09.2009 р. №272/2341 додатку до нього та технічної документації зі справи №П-4651, зазначеної у графі 4 п. 12 додатку до рішення щодо відведення земельної ділянки Благій і Благому.

Представник Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" у судовому засіданні 06 листопада 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_4 у судове засідання 06 листопада 2018 року не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлялась належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411625284813.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

04 серпня 2014 року між ОСОБА_4, як продавцем та ОСОБА_5, як покупцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки , відповідно до умов якого продавець продала та передала, а продавець купила та прийняла у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_2, яка належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_2, індексний номер 20658910, виданого Чайко С.В., державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 17.04.2014 р. Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2014 р., номер запису про право власності 5394630, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 342370980000, що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія НОМЕР_3. Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 718 (т.І, а.с. 33-36).

15 вересня 2016 року між ОСОБА_5, як продавцем та Громадською організацією "Спортивний клуб веслування м. Києва", як покупцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки , відповідно до умов якого продавець продала та передала, а продавець купив та прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану у АДРЕСА_2, яка належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідчено приватним нотаріусом 04.08.2014 р. та зареєстрованого у реєстрі за №718. Вказаний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №906 (т.І, а.с. 78-79).

Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №2 звернувся до Київської міської ради з листом №52/123 від 23.01.2017 р., у якому просив надати інформацію щодо надання ОСОБА_4 у власність спірну земельну ділянку, а також належним чином завірені копії рішень Київської міської ради від 23.04.2009 р. №44/1500 та віл 17.09.2009 №272/2341 з додатками (т.І, а.с. 21).

Київська міська рада листом від 25.01.2017 р. повідомила прокуратуру про те, що на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішень щодо виділення в т.ч. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої у АДРЕСА_2 (т.І, а.с. 37-38).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.02.2017 р. №057022-1913 повідомив прокуратуру, про те, що "за поданням департаменту земельних ресурсів , рішень про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам за адресами вказаними у зверненні Київська міська рада не приймала . Документ, що посвідчують право власності, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані ", а також надано копії запитуваних документів (т.І, а.с. 22).

17 вересня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення №272/2341 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва", яким передано громадянам у приватну власність земельні ділянки (згідно з додатком), а також серед іншого попереджено власників земельних ділянок, що площі земельних ділянок будуть уточнені після встановлення їх меж у натурі (на місцевості) (т.І, а.с. 23-24).

У наданому на запит прокуратури Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Додатку відсутня інформація щодо виділення ОСОБА_4 спірної земельної ділянки (т.І, а.с. 25-27).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірну земельну ділянку відчужено протиправно, за відсутності волевиявлення територіальної громади міста Києва. Прокурор посилається на те, що у матеріалах реєстраційної справи об'єкту нерухомості - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, наявна копія рішення, відповідно до якого зазначену ділянку передано ОСОБА_4 у власність. Вказана копія рішення органу місцевого самоврядування стала підставою для реєстрації за ОСОБА_4 права власності на вище зазначену земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали страви не містять доказів визнання незаконною та скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, а тому, підстави для витребування земельної ділянки від відповідача відсутні.

У апеляційній скарзі прокурор, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 116 Земельного кодексу України, ст. ст. 236, 317, 319, 330, 388 ЦК України та процесуального права щодо необхідності повного та всебічного встановлення обставин справи. Прокурор зазначає, що уповноваженим на розпорядження земельними ділянками органом не приймалось рішень щодо надання у приватну власність фізичним чи юридичним особам спірної земельної ділянки, з огляду на що ОСОБА_4 не набула права власності на земельну ділянку та не мала відповідних прав на відчуження її іншим особам. Прокурор, з посиланням на позицію Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15 та від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, відповідно до якої задоволенню вимог дійсного власника майна не перешкоджає наявність правочинів, в яких власник не був стороною, зазначив, що суд першої інстанції невірно застосував ст. 388 ЦК України та не врахував, що реєстрація права власності на земельну ділянку проведена без участі та поза волею дійсного власника, а тому не перешкоджає витребуванню спірної земельної ділянки у добросовісного набувача.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, у відзиві на неї, відповідач зазначає, що прокурором належними доказами не доведено наявності підстав неправомірного вибуття спірної земельної ділянки від власника. При цьому, за доводами відповідача, реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку та свідоцтво про право власності (індексний номер 20658910), зареєстрованого 17.04.2014 р. в судовому порядку не скасовано, а відтак, враховуючи межі заявлених позовних вимог та відсутність вироку у кримінальній справі щодо підроблення рішення органу місцевого самоврядування, позивачем не доведено заявлені позовні вимоги. На спростування доводів прокурора про незастосування судом першої інстанції висновків, що викладені у постановах Верховного Суду України у справах №6-1203цс15 та №6-1цс15, відповідач зазначає, що обставини зазначених справ відрізняються від обставин справи №910/3514/17.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Про необхідність встановлення факту наявності чи відсутності волі власника на вибуття майна з його володіння вказано також у постанові Верховного Суду від 09.07.2018 р. у справі аналогічній справі №910/3513/17.

Згідно ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

У відповідності до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції від 16.04.2014р., свідоцтво про право власності на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право власності (індексний номер 20658910), зареєстрованого 17.04.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чайко С.В.., ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності до статті 328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до статті 345 ЦК, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, у випадку вирішення спорів зазначеної категорії необхідним є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для набуття права власності на спірну земельну ділянку у першого власника з урахуванням процедури в порядку якої, з урахуванням інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, таке право було ним набуто.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна за №80866085 від 21.02.2017, розділ щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, з реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна 342370980000 відкрито 11.04.2014 р. з наступних підстав "витяг з ДЗК, серія та номер: НВ-8000070812013, виданий 27.12.2013 , видавник: Головне Управління земельних ресурсів Виконавчий орган КМР (КМДА); рішення, серія та номер: 272/2341 , виданий 17.09.2009 , видавник: Київська міська Рада; нотаріально завірена копія свідоцтва про право на власність,, серія та номер:1059, ви даний 25.11.2013, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М." (т.І, а.с. 16-20).

17 вересня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення №272/2341 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва", яким передано громадянам у приватну власність земельні ділянки (згідно з додатком), а також серед іншого попереджено власників земельних ділянок, що площі земельних ділянок будуть уточнені після встановлення їх меж у натурі (на місцевості) (т.І, а.с. 23-24).

Відповідно до п. б ст. 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в т.ч., передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян ;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом .

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом .

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель .

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на вказані норми закону та зміст рішення Київської міської ради від 17.09.2009 р. №272/2341 "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва", його прийняттю мала передувати визначена ст. 188 ЗК України процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд, що розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, такий проект землеустрою розробляється за замовленням особи суб'єктами господарювання і подається відповідній раді на затвердження та надання земельної ділянки у власність.

Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б свідчили про дотримання ОСОБА_4 процедури одержання безоплатно у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному чинним на час прийняття відповідного рішення земельним законодавством.

Прокурором до матеріалів справи надано два відмінні за змістом Додатки до рішення Київської міської ради від "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" від 17.09.2009 р. №272/2341.

У наданому прокурором Додатку до рішення Київської міської ради "Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі міста Києва" від 17.09.2009 р. №272/2341, копія якого за доводами прокурора містилась у реєстраційній справі, під номером 12 міститься інформація щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 (т.І, а.с. 30-32).

Натомість у наданому на запит прокуратури Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Додатку Київської міської ради від 17.09.2009 р. №272/2341 - під номером 12 відсутня інформація щодо виділення ОСОБА_4 спірної земельної ділянки , а міститься інформація щодо відведення іншої земельної ділянки у спільну власність іншим особам (ОСОБА_8 та ОСОБА_9.) (т.І, а.с. 25-27). Копію аналогічного за змістом рішення разом з аналогічним за змістом додатком (у якому відсутня інформація щодо виділення ОСОБА_4 спірної земельної ділянки ) надано Київською міською радою. Також примірник рішення розміщено у відкритому доступі на офіційній сторінці Київської міської ради у мережі Інтернет за посиланням: http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/3D9A83E4A5680AA6C225767F006E2168?OpenDocument.

Крім того, за результатами дослідження у судовому засіданні 06.11.2018 р. наданого для огляду оригіналу рішення КМР від 17.09.2009 р. №272/2341 та додатку до нього встановлено його ідентичність до наявного у матеріалах справи (т.І, а.с. 25-27), та те, що у п. 12 Додатку міститься інформація щодо виділення земельної ділянки 90911026 за матеріалами інвентаризаційної справи П-4951 ОСОБА_8 1/2 від 0,10 та ОСОБА_8 1/2 від 0,10 на вул. Малоземельна, 2-а, а не 902830111 за матеріалами інвентаризаційної справи П-4951 площею 0,10 на 4-тому провулку Лєрмонтова, 36 ОСОБА_4

Також колегією суддів, за результатами огляду оригіналу інвентаризаційної справи П-4951 встановлено, що вона стосується земельної ділянки на вул. Малоземельна, 2-а, а не на 4-тому провулку Лєрмонтова, 36.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана земельна ділянка Київською міською радою ОСОБА_4 не передавалась та відповідно про вибуття спірної земельної ділянки зі власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради поза її волею та незаконним шляхом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії . У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості , що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Враховуючи викладене з урахуванням того, що документ (рішення КМДА від 17.09.2009 р. №272/2341) на підставі в т.ч. якого проведено реєстраційні дії не містить інформації щодо передачі ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, пріоритет мають відомості, викладені у рішенні Київської міської ради від 17.09.2009 р. №272/2341 (та додатку до нього), наданого київською міською радою та наявного у відкритому доступі у мережі Інтернет, які не містять даних про передачу ОСОБА_4 спірної земельної ділянки.

Тому територіальна громади міста Києва в особі Київської міської ради має право у визначеному ст. 388 ЦК України порядку, витребувати це майно від добросовісного набувача, яким у даному випадку є відповідач.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах "Рисовський проти України" (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" (рішення від 16 лютого 2017 року, заява №43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі №910/3514/17 підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі №910/3514/17 підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено повністю, у відповідності до ч. 2 ст. 129 ГПК України Прокуратурі міста Києва належить відшкодувати за рахунок Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" 12893,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі №910/3514/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі №910/3514/17 скасувати та прийняти нове рішення:

" 1. Позов Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Витребувати в Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (02099, м. Київ, вул. Російська, 74, кв. 2; код ЄДРПОУ 40808434), земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141).

3. Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (02099, м. Київ, вул. Російська, 74, кв. 2; код ЄДРПОУ 40808434) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 11721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 32 коп.".

3. Стягнути з Громадської організації "Спортивний клуб веслування м. Києва" (02099, м. Київ, вул. Російська, 74, кв. 2; код ЄДРПОУ 40808434) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 12893 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 46 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу №910/3514/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.В. Сулім

Дата складення повного тексту - 08.11.2018 р.