Рішення

від 30.10.2018 по справі 910/8544/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018Справа № 910/8544/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпера Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мілк-Хаб

про стягнення 219296,05 грн .

Представники:

від позивача : не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпера Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк-Хаб" про стягнення 219296,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати повної вартості поставленого товару за договором поставки №77 від 22.12.2017 (видаткові накладні №76 від 25.12.2017, №82 від 29.12.2017, №10 від 01.01.2018), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 184001,98 грн., яку позивач просить стягнути. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 26797,69 грн. пені, 6052,74 грн. інфляційних втрат, 2443,64 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Трейд" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надання доказів які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

18.07.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.08.2018.

У підготовче засідання 21.08.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.09.2018.

У підготовче засідання 11.09.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.10.2018.

У судове засідання 05.10.2018 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 05.10.2018 оголошено перерву до 30.10.2018.

У судове засідання 30.10.2018 представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 30.10.2018, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.10.2018 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Імпера Трейд (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мілк-Хаб (покупець, відповідач) було укладено договір поставки молока №77 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров'яче молоко (незбиране) на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

Загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній, складеній за формою 1-ТН (МС) (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається сторонами у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС) (п. 4.7. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець проводить розрахунки з постачальником з відстрочкою платежу 5 календарних днів (п. 8.3. Договору).

Як передбачено п. 9.2. Договору, за прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Додатком №1 до Договору сторонами підписано протокол погодження договірної ціни.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 25.12.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 85778,83 грн., що підтверджується видатковою накладною №76 від 25.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 25.12.2017; 29.12.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 70034,49 грн., що підтверджується видатковою накладною №82 від 29.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 29.12.2017; 01.01.2018 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 66188,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 01.01.2018 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 01.01.2018. Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за формою 1-ТН (МС) підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судом встановлено, що відповідачем було частково сплачено вартість поставленої за Договором продукцію у розмірі 38000,00 грн., у підтвердження чого позивачем долучено до позову копії платіжних доручень №204 від 26.01.2018 на суму 28000,00 грн. та №216 від 02.03.2018 на суму 10000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем не виконано зобов'язання з оплати повної вартості поставленого товару за договором поставки №77 від 22.12.2017 (видаткові накладні №76 від 25.12.2017, №82 від 29.12.2017, №10 від 01.01.2018), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 184001,98 грн., яку позивач просить стягнути. Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 26797,69 грн. пені, 6052,74 грн. інфляційних втрат, 2443,64 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС) (п. 4.7. Договору).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору 25.12.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 85778,83 грн., що підтверджується видатковою накладною №76 від 25.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 25.12.2017; 29.12.2017 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 70034,49 грн., що підтверджується видатковою накладною №82 від 29.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 29.12.2017; 01.01.2018 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 66188,66 грн., що підтверджується видатковою накладною №10 від 01.01.2018 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 01.01.2018. Вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за формою 1-ТН (МС) підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 8.1. Договору, оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець проводить розрахунки з постачальником з відстрочкою платежу 5 календарних днів (п. 8.3. Договору).

За наведених обставин, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №76 від 25.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 25.12.2017 сплинув 02.01.2018 - останній день для оплати (оскільки 30.12.2017-01.01.2018 - вихідні дні); за видатковою накладною №82 від 29.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 29.12.2017 сплинув 03.01.2018 - останній день для оплати; за видатковою накладною №10 від 01.01.2018 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 01.01.2018 сплинув 09.01.2018 (останній день для оплати), оскільки 08.01.2018 - вихідний день.

Як встановлено судом, відповідачем було частково сплачено вартість поставленої за Договором продукцію у розмірі 38000,00 грн., у підтвердження чого позивачем долучено до позову копії платіжних доручень №204 від 26.01.2018 на суму 28000,00 грн. та №216 від 02.03.2018 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повної сплати вартості поставленого товару за Договором, в тому числі на суму 184001,98 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 184001,98 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 6052,74 грн. інфляційних втрат та 2443,64 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено урахуванням часткових оплат щодо видаткової накладної №76 від 25.12.2017 за період з 31.12.2017 по 14.06.2018, щодо видаткової накладної №82 від 29.12.2017 за період з 04.01.2018 по 14.06.2018, щодо видаткової накладної №10 від 01.01.2018 за період з 07.01.2018 по 14.06.2018.

В той же час, як встановлено судом, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №76 від 25.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 25.12.2017 настав 02.01.2018 (оскільки 30.12.2017-01.01.2018 - вихідні дні); за видатковою накладною №82 від 29.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 29.12.2017 настав 03.01.2018; за видатковою накладною №10 від 01.01.2018 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 01.01.2018 настав 09.01.2018, оскільки 08.01.2018 - вихідний день.

За наведених обставин, позивачем правильно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №82 від 29.12.2017, тоді-як 3% річних та інфляційні втрати внаслідок невиконання зобов'язання з оплати заборгованості за видатковими накладними №76 від 25.12.2017 та №10 від 01.01.2018 слід розраховувати, відповідно, з 03.01.2018 та з 10.01.2018 (перший день прострочення) по 14.06.2018 (кінцевий термін нарахування, заявлений позивачем).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за періоди, визначені судом, суд зазначає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2420,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6037,63 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаних сумах.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26797,69 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 9.2. Договору, за прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що його здійснено з урахуванням часткових оплат щодо видаткової накладної №76 від 25.12.2017 за період з 31.12.2017 по 14.06.2018, щодо видаткової накладної №82 від 29.12.2017 за період з 04.01.2018 по 14.06.2018, щодо видаткової накладної №10 від 01.01.2018 за період з 07.01.2018 по 14.06.2018.

В той же час, як встановлено судом, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною №76 від 25.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 25.12.2017 настав 02.01.2018 (оскільки 30.12.2017-01.01.2018 - вихідні дні); за видатковою накладною №82 від 29.12.2017 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 29.12.2017 настав 03.01.2018; за видатковою накладною №10 від 01.01.2018 та товарно-транспортною накладною за формою 1-ТН (МС) від 01.01.2018 настав 09.01.2018, оскільки 08.01.2018 - вихідний день.

За наведених обставин, позивачем правильно визначено період нарахування пені за прострочення сплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №82 від 29.12.2017, тоді-як пеню внаслідок невиконання зобов'язання з оплати заборгованості за видатковими накладними №76 від 25.12.2017 та №10 від 01.01.2018 слід розраховувати, відповідно, з 03.01.2018 та з 10.01.2018 (перший день прострочення) по 14.06.2018 (кінцевий термін нарахування, заявлений позивачем).

Здійснивши перерахунок пені за періоди, визначені судом, які не перевищують встановлений ст. 232 ГПК України строк нарахування, суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 26578,62 грн. а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у вказаній сумі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мілк-Хаб (02081, м. Київ, Клеманська, будинок 3; ідентифікаційний код: 40948168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імпера Трейд (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Московська, будинок 1/20Б; ідентифікаційний код: 35030380) основний борг у розмірі 184001 (сто вісімдесят чотири тисячі одна) грн. 98 коп., пеню у розмірі 26578 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 2420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 6037 (шість тисяч тридцять сім) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 3285 (три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 59 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.11.2018

Суддя Ю.В. Картавцева