Рішення

від 31.10.2018 по справі 911/1437/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2018Справа № 911/1437/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО (62013, Харківська обл., Краснокутський район, село Пархомівка, ВУЛИЦЯ КООПЕРАТИВНА, будинок 14) до проТовариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ (01042, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 12, офіс 26) стягнення заборгованості у розмірі 507 822 грн. 94 коп. Представники:

від Позивача: Гордієнко А.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство ЦУКРОВИК - АГРО (надалі також - Позивач ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 507 822 грн. 94 коп.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2018 року матеріали за позовом Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО до ТОВ НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ про стягнення заборгованості у розмірі 507 822 грн. 94 коп. передано до Господарського суду міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 року позовну заяву Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО до ТОВ НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ про стягнення заборгованості у розмірі 507 822 грн. 94 коп. залишено без руху.

13.08.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі №911/1437/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.09.2018 року.

17.09.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 7617 грн. 34 коп.

В судове засідання 26.09.2018 року з'явився представник Позивача. Представник Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 10.10.2018 року.

В судове засідання 10.10.2018 року представники Сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2018 року.

30.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31 жовтня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 24.10.2018 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 31 жовтня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.05.2017 року між Приватним підприємством ЦУКРОВИК - АГРО (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ (Постачальник) було укладено Договір поставки №УСК0517, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі металопрокат, сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами (а.с.15-17)

Згідно з п.3.4 Договору оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку до даного Договору поставки. У разі одержання від Покупця передплати частково, Постачальник має право на поставку Товару на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку - фактури факсимільним зв'язком.

Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. (п.4.2 Договору)

У п.4.4 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару Покупцем або третьою особою (перевізником) на складі Постачальника, вказана в видатковій накладній.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. (п.10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ виставлено рахунки - фактури №У-00003954 від 31.05.2017 року на суму 283 999 грн. 92 коп., №У-00003957 від 31.05.2017 року на суму 283 999 грн. 92 коп. (а.с.18-19), а Приватним підприємством ЦУКРОВИК - АГРО в свою чергу були сплачені вказані рахунки у повному обсязі на загальну суму в розмірі 567 999 грн. 84 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 31.05.2017 року. (а.с.20)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року Відповідачем було поставлено товар, а Позивачем в свою чергу прийнято вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №У-0407-003 від 04.07.2017 року на суму 75 260 грн. 10 коп., №У-0407-002 від 04.07.2017 року на суму 75 260 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 150 520 грн. 20 коп. (а.с.21-22)

Листом №0908-17 від 09.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ повідомило Позивача про необхідність повернення 417479 грн. 64 коп. та зобов'язалось здійснити повернення у найкоротші строки. (а.с.26)

03.09.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою здійснити повернення грошових коштів у розмірі 417479 грн. 64 коп. (а.с.23-24)

07.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 17 479 грн. 64 коп. на рахунок Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО , що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.25)

09.02.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №42 з вимогою здійснити повернення грошових коштів у розмірі 400000 грн. 00 коп. (а.с.27-28), що підтверджується копіями квитанцій від 14.02.2018 р. та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення 21.02.2018 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача. (а.с.109-112)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов Договору не здійснив поставку товару у повному обсязі та не повернув суму попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Приватним підприємством ЦУКРОВИК - АГРО становить 400 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ 3% річних у розмірі 11 154 грн. 44 коп., інфляційні у розмірі 45 114 грн. 63 коп. та пеню у розмірі 51 553 грн. 87 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ виставлено рахунки - фактури №У-00003954 від 31.05.2017 року на суму 283 999 грн. 92 коп., №У-00003957 від 31.05.2017 року на суму 283 999 грн. 92 коп. (а.с.18-19), а Приватним підприємством ЦУКРОВИК - АГРО в свою чергу були сплачені вказані рахунки у повному обсязі на загальну суму в розмірі 567 999 грн. 84 коп., що підтверджується випискою по рахунку Позивача за 31.05.2017 року. (а.с.20)

Крім того, на виконання умов Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року Відповідачем було поставлено товар, а Позивачем в свою чергу прийнято вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №У-0407-003 від 04.07.2017 року на суму 75 260 грн. 10 коп., №У-0407-002 від 04.07.2017 року на суму 75 260 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 150 520 грн. 20 коп. (а.с.21-22)

Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати. (п.4.2 Договору)

У п.4.4 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару Покупцем або третьою особою (перевізником) на складі Постачальника, вказана в видатковій накладній.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного виконання Відповідачем умов Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року в частині здійснення поставки товару на загальну суму в розмірі 567 999 грн. 84 коп.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом №0908-17 від 09.08.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ повідомило Позивача про необхідність повернення 417479 грн. 64 коп. та зобов'язалось здійснити повернення у найкоротші строки. (а.с.26)

03.09.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою здійснити повернення грошових коштів у розмірі 417479 грн. 64 коп. (а.с.23-24)

07.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 17 479 грн. 64 коп. на рахунок Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО , що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.25)

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази направлення претензії від 03.09.2017 року на адресу Відповідача, проте враховуючи часткове повернення 07.09.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ суми попередньої оплати, Суд приходить до висновку щодо отримання претензії 07.09.2017 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ перед Приватним підприємством ЦУКРОВИК - АГРО за Договором поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року становить 400 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству ЦУКРОВИК - АГРО в розмірі 400 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 400 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару в повному обсязі та не повернув переховані грошові кошти у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 400 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.06.2017 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 11 154 грн. 44 коп. та інфляційні у розмірі 45 114 грн. 63 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Оскільки умовами Договору не визначено строку виконання боржником його зобов'язання з повернення перерахованої суми попередньої оплати відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.09.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою здійснити повернення грошових коштів у розмірі 417479 грн. 64 коп. (а.с.23-24)

07.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 17 479 грн. 64 коп. на рахунок Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО , що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с.25)

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази направлення претензії від 03.09.2017 року на адресу Відповідача, проте враховуючи часткове повернення 07.09.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ суми попередньої оплати, Суд приходить до висновку щодо отримання претензії 07.09.2017 року.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд зазначає, що обов'язок Відповідача з повернення перерахованої суми попередньої оплати виник 07.09.2017 року, а прострочка розпочалась з 08.09.2017 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення попередньої оплати за Договором поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року за загальний період прострочки з 11.06.2017 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 11 154 грн. 44 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 08.09.2017 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 8 745 грн. 21 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 45 114 грн. 63 коп. за загальний період прострочки з 11.06.2017 р. по 31.05.2018 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 08.09.2017 р. по 31.05.2018 р. у розмірі 39 159 грн. 33 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.06.2017 р. по 10.12.2017 р. у розмірі 51 553 грн. 87 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 51 553 грн. 87 коп. задоволенню не підлягають. При цьому, Суд звертає увагу, що п.7.4 Договору поставки №УСК0517 від 31.05.2017 року передбачено відповідальність саме Покупця у вигляді сплати пені за порушення строків оплати товару, а не Постачальника.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ на користь Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО підлягає стягненню заборгованість у розмірі 400 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8 745 грн. 21 коп. та інфляційні у розмірі 39 159 грн. 33 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ (01042, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 12, офіс 26, Ідентифікаційний код юридичної особи 40414330) на користь Приватного підприємства ЦУКРОВИК - АГРО (62013, Харківська обл., Краснокутський район, село Пархомівка, ВУЛИЦЯ КООПЕРАТИВНА, будинок 14, Ідентифікаційний код юридичної особи 34643996) заборгованість у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8 745 (вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 21 (двадцять одна) коп., інфляційні у розмірі 39 159 (тридцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 33 (тридцять три) коп. та судовий збір у розмірі 6 718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин