Рішення

від 07.11.2018 по справі 910/12137/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.11.2018Справа №  910/12137/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю “Стромат “Спецбетон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дилер Україна” про стягнення 136 774, 94 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Стромат Спецбетон” (далі – ТОВ “Стромат “Спецбетон”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дилер Україна” (далі - ТОВ “Дилер Україна”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 136 774, 94 грн. Позов обгрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 195/ПБ-16 від 13.05.2016 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ “Стромат “Спецбетон” просить суд стягнути з ТОВ “Дилер Україна” заборгованість в сумі 71 000,00 грн., пеню у сумі 42 980,62 грн., інфляційну складову боргу у сумі 18 382,71 грн., 3 % річних у сумі 4 411,61 грн., а всього – 136 774, 94 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Суд, розглянувши позовні вимоги по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Встановлено, що 13.05.2016 р. між ТОВ “Стромат “Спецбетон” (постачальник) та ТОВ “Дилер Україна”  (покупець) був укладений договір поставки № 195/ПБ-16 (далі – договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується за заявками покупця передавати у встановлений строк товарний бетон та залізобетонні вироби у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі (п. 1.1). Кількість, строки поставки та асортимент товару, що постачається за договором, визначається на підставі заявок покупця (п. 1.2 договору). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості згідно видаткових накладних (п. 2.2 договору). Товар постачається покупцю силами постачальника на умовах: DDU – поставка здійснюється постачальником на об'єкт покупця, визначеній у заявці та/або на умовах EXW – самостійного отримання. Умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами у заявках (п. 4.1 договору). Ціна товару, що постачається за цим договором є договірною та формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в рахунках-фактурах, виставлених постачальником відповідно до заявки покупця (п. 5.2.1 договору). Покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар на умовах 100 % передоплати. Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. У такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару (п.п. 5.4, 5.5 договору). Покупець зобов'язаний придбати товар та оплатити його відповідно до умов цього договору (п. 6.2.1 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2016 р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1). Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75 901,01 грн., що підтверджується зведеною накладною № 573 від 16.08.2016 р., до якої включені видаткові накладні № 14534 від 16.08.2016 р., № 14554 від 16.08.2016 р. Проте, зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково – у сумі 4 901, 01 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 71 000,00 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 71 000,00 грн. підлягають задоволенню. Також позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 42 980,62 грн, яку просив стягнути у судовому порядку. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Так, пунктом 6.2.2 договору сторонами було погоджено, що за порушення строків оплати товару, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Перевіривши розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 42 980,62 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 18 382,71 грн. та 3 % річних у сумі 4 411,61 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Провівши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 18 382,71 грн. та 3 % річних у сумі 4 411,61 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Стромат “Спецбетон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дилер Україна” про стягнення заборгованості у сумі 136 774, 94 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дилер Україна” (001013, місто Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 36956714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стромат “Спецбетон” (03680, місто Київ, вул. Пшенична, буд. 2, ідентифікаційний код 39038754) основний борг у сумі 71 000 (сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп., пеню у сумі 42 980 (сорок дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 62 коп., інфляційні втрати у сумі 18 382 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 71 коп., 3 % річних у сумі 4 411 (чотири тисяч чотириста одинадцять) грн. 61 коп., судовий збір у сумі 2 051 (дві тисячі п'ятдесят одна) грн. 62 коп. Повне судове рішення складено 7 листопада 2018 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                      Головіна К.І.