Рішення

від 05.09.2018 по справі 910/8130/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2018Справа № 910/8130/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо

про стягнення 509 515,53 грн

Представники учасників процесу згідно протоколу від 05.09.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне Акціонерне Товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо про стягнення 509515,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №016а6ц7 від 19.01.2016 здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Mercedes-Benz G350 TD", державний номер НОМЕР_1, а тому у нього відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями Позивача, відповідальною за завдані потерпілому збитки, у даному ДТП є Відповідач, оскільки ОСОБА_1, водій трамваю, державний номерний знак НОМЕР_3, що належить Подільському трамвайному ремонтно-експлуатаційному депо, визнаний винним постановою Подільського районного суду м.Києва від 05.05.2017 у скоєнні ДТП та перебуває у трудових відносинах з Відповідачем, а також знаходився при виконанні службових обов'язків на час ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2018.

Ухвалою суду від 25.07.2018 підготовче засідання у справі було відкладено на 20.08.2018 у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ухвали суду.

У підготовче засідання 20.08.2018 прибула представник позивача та надала пояснення.

За наслідками судового засідання 20.08.2018 судом постановлена ухвала, якою закрите підготовче провадження та призначено справу № 910/8130/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 05.09.2018.

У судове засідання 05.09.2018 з'явився представник позивача, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 20.08.2018) з відміткою про вручення 27.08.2018.

За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як визначено статтею 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. У силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 19.01.2016 між ОСОБА_2 (страхувальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик за договором, позивач у справі) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 016а6ц7 (далі - Договір страхування), предметом якого, є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього Договору. Вигодонабувачем за цим договором вказано - ОСОБА_3.

Відповідно до п. 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ G350 TD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2013 року випуску.

Судом встановлено, що 12.01.2017 о 21 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Кирилівській сталась ДТП, в результаті якої відбулось зіткнення трамваю НОМЕР_3, державний номер 5835, який належить КП "Київпастранс", під керуванням водія гр. ОСОБА_1, та застрахованого позивачем транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ G350 TD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 3017013475391410 про ДТП, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві № 3746-8/41/11-2017 від 16.02.2017, копія якої наявна в матеріалах справи.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із повідомленням від 24.01.2017 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № АХА2192286 від 21.02.2017, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, згідно вказаних вказаного страхового акту та розрахунків страхового відшкодування вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки MERCEDES-BENZ G350 TD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (відновлювального ремонту застрахованого об'єкта) склала 467 462,47 грн.

У подальшому позивачем у відповідності до вказаних страхового акту була виплачена страхувальнику сума страхового відшкодування в розмірі 467 462,47 грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4, якою здійснювався ремонт забезпеченого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 310 312 від 22.02.2017 на вказану суму. При цьому суд відзначає, що у вказаних платіжним дорученнях в графі призначення платежу зазначено - страхове відшкодування, ОСОБА_3. Без ПДВ.

Після проведення додаткового огляду позивачем від ФОП ОСОБА_4 було отримано відкоригований рахунок № АС-00001663 від 04.04.2017 на суму 42 053,06 грн, на підставі якого позивачем складено страховий акт № АХА2200551 від 10.04.2017 на суму 42 053,06 грн.

У подальшому позивачем у відповідності до вказаного страхового акту № АХА2200551 від 10.04.2017 була виплачена страхувальнику сума страхового відшкодування в розмірі 42 053,06 грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4, якою здійснювався ремонт забезпеченого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 324 218 від 11.04.2017 на вказану суму. При цьому суд відзначає, що у вказаних платіжним дорученнях в графі призначення платежу зазначено - страхове відшкодування, ОСОБА_3. Без ПДВ.

У матеріалах справи наявні також акт виконаних робіт № ПП-0000025 від 20.04.2017 та акт виконаних робіт № ПП-0000042 від 24.05.2017, складеного та підписаного з боку ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як власником пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, сплаченого позивачем становить 509 515,53 грн.

Відповідно до статей 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд зазначає, що Договір, укладений між позивачем та страхувальником, за своєю правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як передбачено частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У відповідності до статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування, зокрема, можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 12.01.2017 за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ G350 TD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування.

Згідно статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Крім того, листом від 19.07.2011 Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно частина 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як свідчать матеріали справи та зазначалось судом вище, вважаючи ДТП страховою подією, страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, у зв'язку із чим позивачем було визнано вищезазначене ДТП страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, оскільки згідно із даними Договору страхування франшиза становить 0,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке було виплачено позивачем, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем майну матеріального збитку, на розмір франшизи не зменшувався.

Окрім цього суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наразі як встановлено судом за матеріалами справи, у відповідності до умов Договору страхування позивачем визначений розмір страхового відшкодування на підставі рахунків та акту виконаних робіт, складених ФОП ОСОБА_4, яким здійснювався ремонт застрахованого позивачем транспортного засобу MERCEDES-BENZ G350 TD, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та на рахунок якого безпосередньо здійснена позивачем виплата страхового відшкодування в сумі 509 515,53 грн без ПДВ.

Згідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що страховиком (позивачем) належним чином виконані умови Договору страхування, а саме грошове зобов'язання шляхом виплати страхового відшкодування в розмірі 509 515,53 грн у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику. Фактично здійснені позивачем витрати по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, належним чином підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з частини 1 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин 1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_1, здійснював керування трамваєм НОМЕР_3, державний реєстраційний номер 5835, що належить Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, що відповідачем не спростовано.

При цьому, постановою Подільського районного суду м. Києва (суддя Павленко О. О.) від 05.05.2017 справа № 758/857/17/17 винною у ДТП, що мало місце 12.01.2017, зокрема, у порушенні п. 12.1 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУаАП, визнано гр. ОСОБА_5.

Таким чином, оскільки у спірному випадку гр. ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП керував службовим транспортом та не був власником останнього, у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України відповідальною особою за завдання шкоди є саме Філія Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі №23/279.

Реалізуючи вказане право з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача - Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо із листом № 2418/2468/АХА/АГ від 26.01.2018, копія якої наявна в матеріалах справи, в якій вимагав від останнього відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 509 515,53 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без виконання, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Крім того, відповідно до пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(-ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із страхового акту № ПП-0000025 від 20.04.2017, розмір страхового відшкодування визначений на підставі рахунку-фактури № АС-00000807 від 21.02.2017, виставленого ФОП ОСОБА_4, до якого включено вартість мийки транспортного засобу у розмірі 208,80 грн.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 509 306,73 грн.

За висновками суду, внаслідок виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту, останній набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, за вирахуванням вартості мийки в розмірі 208,80 грн, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 509 306,73 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, проте приймаючи до уваги висновки суду про необхідність виключення вартості мийки автомобіля, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 509 306,73 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо про стягнення 509 515,53 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 132; ідентифікаційний код 33230748) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 509 306,73 грн (п'ятсот дев'ять тисяч триста шість гривень 73 копійки) суму страхового відшкодування та 7 639,60 грн (сім тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 60 копійок) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.11.2018.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ