Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/10408/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.11.2018Справа №  910/10408/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Енерго" (50105, обл. Дніпропетровська, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське Шосе, будинок 84А; ідентифікаційний код 37271987) до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 37; ідентифікаційний код 04737111) про стягнення  39       836, 11 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Енерго"  з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення 39       836, 11 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що на даний час ним в повному обсязі та за відсутності будь яких зауважень з боку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"  виконано зобов'язання обумовлені умовами договору № 60 від 03.11.2014, в той час, як   відповідачем всупереч взятих на себе зобов'язань не сплачено послуги з обслуговування комп'ютерної системи, внаслідок чого у виникла заборгованість в сумі 23       520, 00 грн. Також позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1 121, 23 грн., інфляційних втрат в розмірі 4       382, 77 грн. та пені в розмірі 10       812, 11 грн. Крім того, позивач у відповідності до ст. 249 Господарського процесуального кодексу України просив суд про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Енерго" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. 20.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Енерго" заява про усунення недоліків позовної заяви,  в якій було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/10408/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. 18.09.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивач не надавав йому жодних послуг за Договором № 60 від 03.11.2014 у грудні 2016 року. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності щодо пені. 08.10.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідно до ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 про відкриття провадження у справі № 910/10408/18 було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив – у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву. Судом встановлено, що відзив на позовну заяву було отримано позивачем 21.09.2018 (відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта», щодо відстеження пересилання поштових відправлень), з огляду на що позивач повинен був подати до суду відповідь на відзив у строк до 26.09.2018 включно. Однак, як вбачається з фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист, позивач направив на адресу суду відповідь на відзив 03.10.2018, тобто, позивачем було пропущено строк, встановлений судом, для подання відповіді на відзив. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Позивачем не обґрунтовано неможливості подання додаткових доказів (долучених до відповіді на відзив) разом з позовною заявою, не заявлено про поновлення строку на подання як відповіді на відзив, так і долучених до неї доказів. За таких обставин, суд не приймає до розгляду подану позивачем відповідь на відзив на долучені до неї докази. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 03.11.2014 між Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» (виконавець) укладено Договір №60 на обслуговування комп'ютерної системи «Енергія-Експлуатація», відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з обслуговування комп'ютерної системи «Енергія-Експлуатація», яка використовується замовником. Відповідно до п. 1.2 Договору № 60 від 03.11.2014 за даним договором обслуговуються робочі місця замовника у кількості 28 робочих місць. Згідно з п. 1.3 Договору № 60 від 03.11.2014 виконавець може проводити додаткове програмування, включаючи створення нових звітів, програмування вивантажень і обробок та інше розширення функціональності системи «Енергія-Експлуатація». Відповідно до п. 4.1 Договору № 60 від 03.11.2014 вартість робіт по обслуговуванню одного робочого місця замовника складає 840 грн. 00 коп. на місяць, загальна сума на місяць становить 23520 грн. 00 коп. Згідно з п. 4.2 Договору № 60 від 03.11.2014 замовник зобов'язується до 10-го числа поточного місяця перераховувати виконавцю абонентську плату за даною угодою на підставі рахунків, що виставляються виконавцем. Згідно з п. 8.1 Договору № 60 від 03.11.2014 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань. Додатковою угодою № 1 від 25.12.2014 до Договору № 60 від 03.11.2014 сторони встановили строк дії вказаного договору до 31.12.2015. Додатковою угодою № 2 від 14.122015 до Договору № 60 від 03.11.2014 сторони встановили строк дії вказаного договору до 31.12.2016. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг. За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п. 2.1 Договору № 60 від 03.11.2014 виконавець бере на себе зобов'язання надавати наступні послуги з обслуговування комп'ютерної системи «Енергія-Експлуатація»: 1) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректною роботою технічних засобів замовника (вихід з ладу окремих частин комп'ютера, раптове відключення електричного струму, втручання сторонніх програм, примусове вимкнення комп'ютера до виходу із програми і т.п.); 2) відновлення в разі можливості пошкодженої інформації; 3) усунення помилок в роботі системи, пов'язаних з некоректною введеною інформацією замовником; 4) резервне копіювання баз даних; 5) перестановка та відновлення даних програми в разі заміни технічних замовців замовника; 6) надання консультацій з питань роботи в програмі «Енергія-Експлуатація»; 7) діагностика помилок програми і їх усунення; 8) консультації бухгалтерів і інших користувачів по оптимальному веденню обліку в програмі «Енергія-Експлуатація»; 9) вирішення питань, пов'язаних з некомфортною роботою в програмі «Енергія-Експлуатація»; 10) управління правами доступу користувачів. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що він у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов'язання з надання послуг з обслуговування комп'ютерної системи «Енергія-Експлуатація» у грудні 2016 року на суму 23520 грн. 00 коп. При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію рахунку на оплату №61 від 05.12.2016 на суму 23520 грн. 00 коп. та копію акту надання послуг №61 від 30.12.2016 на суму 23520 грн. 00 коп. Судом встановлено, що вказаний акт надання послуг не підписаний відповідачем та не скріплений відбитком печатки Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку, з яких вбачається, що 13.12.2016 позивач направив на адресу філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» копію рахунку на оплату №61 від 05.12.2016 на суму 23520 грн. 00 коп. та копію акту надання послуг №61 від 30.12.2016 на суму 23520 грн. 00 коп., які були отримані відповідачем 20.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копі якого долучена позивачем до позовної заяви. З огляду на те, що будь-яких доказів, які б свідчили про висловлення відповідачем зауважень/заперечень щодо обсягу та вартості наданих позивачем у грудні 2016 року послуг за Договором № 60 від 03.11.2014 матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вказані послуги були прийняті відповідачем та останній зобов'язаний їх оплатити. При цьому, щодо тверджень відповідача, викладених у позовній заяві, що він не отримував від позивача будь-які послуги у грудні 2016 року за Договором № 60 від 03.11.2014, суд зазначає таке. Так, умовами Договору № 60 від 03.11.2014 не встановлено процедури (механізму) погодження між сторонами місячного обсягу послуг, які надаються позивачем, та їх вартості (зокрема, договір не місить умов, що вартість наданих позивачем послуг погоджується сторонами в актах наданих послуг, тощо). Водночас, системний аналіз умов договору, зокрема п. 4.2, де зазначено, що відповідач здійснює щомісячну абонплату, дає підстави для висновку, що сторони встановили конкретний місячний розмір вартості послуг, які надаються позивачем (23520,00 грн.), вартість послуг сплачується абонплатою до 10-го числа поточного місяця (тобто, наперед та без підписання будь-яких інших документів – актів приймання-передачі, тощо). Тобто, умови вказаного договору не передбачають складення будь-яких двохсторонніх документів між сторонами, необхідних для здійснення відповідачем оплати. Водночас, у випадку, якщо відповідач вважає, що позивач не у повному обсязі надав йому послуги, або взагалі не надав їх, відповідач має право висловити заперечення щодо обсягу/вартості послуг, однак, як встановлено судом, доказів висловлення відповідачем зауважень/заперечень щодо обсягу та вартості наданих позивачем у грудні 2016 року послуг за Договором № 60 від 03.11.2014 відповідачем суду не надано. За наведених обставин, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що йому не надавались послуги за Договором № 60 від 03.11.2014 у грудні 2016 року на суму 23520 грн. 00 коп. При цьому, Договір № 60 від 03.11.2014 був чинним у спірний період. Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що у грудні 2016 року позивачем були надані відповідачу послуги за Договором № 60 від 03.11.2014 на суму 23520 грн. 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 4.2 Договору № 60 від 03.11.2014 замовник зобов'язується до 10-го числа поточного місяця перераховувати виконавцю абонентську плату за даною угодою на підставі рахунків, що виставляються виконавцем. Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, відповідач повинен був оплатити абонплату за грудень 2016 року у строк до 12.12.2016 включно (з урахуванням норм ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Доказів сплати грошових коштів у розмірі 23520 грн. 00 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» за Договором № 60 від 03.11.2014 у розмірі 23520 грн. 00 коп. (за грудень 21016 року) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» суми основного боргу у розмірі 23520 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10812 грн. 11 коп. за період з 01.01.2017 по 03.08.2018. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5.7 Договору № 60 від 03.11.2014 на вимогу виконавця замовник у разі несвоєчасної оплати за послуги зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше суми заборгованості. Як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у позовній заяві, позивач здійснює нарахування пені за період більше ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане, що є порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, умовами Договору № 60 від 03.11.2014 не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (протягом шести від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тоді як умови п. 5.7 договору про нарахування пені за кожний день прострочення встановлюють механізм (порядок) нарахування пені, а не період її нарахування. Таким чином, в межах заявленого позивачем періоду нарахування (з 01.01.2017 по 03.08.2018) обґрунтованим для нарахування пені є період з 01.01.2017 по 13.06.2017. Водночас, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд зазначає таке. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (03.08.2018 – відповідно до відбитку поштового штампу на конверті, в якому позовна заява була надіслана до суду), а також зважаючи на те, що доказів переривання позовної давності щодо пені позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» пені, нрахованої за прострочення оплати відповідачем послуг за грудень 2016 року, строк оплати яких настав 12.12.2016. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1121 грн. 23 коп. за період з 01.01.2017 по 03.08.2018. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» 35 річних у розмірі 1121 грн. 23 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4382 грн. 77 коп. за період з січня 2017 року по червень 2018 року. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» інфляційних втрат у розмірі 4382 грн. 77 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 37; ідентифікаційний код: 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Енерго» (50105, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 84а; ідентифікаційний код: 37271987) суму основного боргу у розмірі 23520 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 4382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 77 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено: 05.11.2018 Суддя                                                                                                                 Д.О. Баранов