Рішення

від 26.10.2018 по справі 910/8522/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2018Справа № 910/8522/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Національного заповідника "Софія Київська" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 24; ідентифікаційний код 02498145)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" (04107, м. Київ, вул. Татарська, будинок 36/5, квартира 59; ідентифікаційний код 37534191)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Північний офіс Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 18; ідентифікаційний код 40479560)

про визнання недійсною окремої частини договору та стягнення 35 515, 37 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Національний заповідник "Софія Київська" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Північний офіс Держаудитслужби про визнання недійсною окремої частини договору та стягнення 35 515, 37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що як про це вказує позивач, в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Національного заповідника "Софія Київська" за період з 01.06.2012 по завершальний місяць 2015 (01.06.2015), яка проводилась Державною Фінансовою інспекцією у м. Києві, на підставі наказу від 15.06.2015 № 151 "Про проведення контрольних обмірів в Національному заповіднику "Софія Київська" в період ревізії фінансово-господарської діяльності" комісією в складі представників Заповідника та у присутності головного державного фінансового інспектора Курило В.В. проведено контрольні обміри (обстеження). За результатами проведеного контрольного обстеженнями обсягів фактично виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" з монтажу та пусконалагодження охоронної системи сигналізації приміщення Трапезної по Договору від 24.12.2013 № 511 (Акт виконаних робіт № 1 за грудень 2013 року на загальну суму 29 768, 33 грн., Акт № 2 за грудень 2013 року на загальну суму 25 406, 47 грн., Акт № 3 вартості змонтованого устаткування на загальну суму 10 884, 00 грн., Акт б/н за грудень 2013 року на загальну суму 19 375,20 гривень) встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, які зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт (ф, КБ-2в), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 35 515,37 грн. (з ПДВ), чим порушено п. 3.3.12, п. 3.3.9 ДБН Д. 1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, як наслідок завдані збитки державі в особі Заповідника.

Крім того, по вищевказаному договору проектно-кошторисна документація у відповідному порядку та обсязі не розроблена, не погоджена, не затверджена та не пройшла обов'язкову держекспертизу.

Відтак, посилаючись на ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, позивач вважає недійсним окрему частину договору від 24.12.2013 № 511, а саме пункт 3.1. в частині включення вартості підрядних робіт на суму 35 515, 37 грн., у зв'язку із недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. У зв'язку з чим й виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8522/18, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби, підготовче засідання призначено на 15.08.2018.

27.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2018.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 19.09.2018 до 17.10.2018 та з 17.10.2018 до 26.10.2018 у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 26.10.2018 представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 26.10.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 між Національним заповідником "Софія Київська" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" (далі - виконавець) був укладений договір № 511 про надання послуг за умовами якого, виконавець зобов'язувався протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з монтажу та пусконалагодження охоронної системи сигналізації приміщення Трапезної ,що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська , 24, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. передбачено, що строк надання послуг 10 календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору.

У відповідності п. 3.1. договору загальна вартість послуг за цим договором визначається на основі твердої договірної ціни - додаток № 1, що є невід'ємною частиною

цього договору, та складає 85 434, 00 грн., у тому числі ПДВ 14 239,00 грн.

Згідно п. 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється в національній валюті шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів замовником на поточний рахунок виконавця, вказаний в цьому договорі на підставі акту приймання передачі гаданих послуг виконавцем протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акту приймання передачі наданих послуг.

Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.3. договору).

Пунктом 6.1. передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначення у п. 6.1. цього договору та закінчується 31.12.2013 (п. 6.2. договору).

Умовами п. 6.3. договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Звертаючи до суду з даним позовом, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що з огляду на завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" збитків державі в особі Національного заповідника "Софія Київська" внаслідок невиконання умов договору від 24.12.2013 № 511 на загальну суму 35 515, 37 грн., що відображено в

акті ревізії від 07.08.2015 № 04-03/1312, на вимогу Держфінінспекції у м. Києві та керуючись нормами чинного законодавства Заповідник зобов'язаний вжити заходи з метою усунення бюджетних правопорушень, внаслідок чого й виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача завданих збитків в розмірі 35 515, 37 грн.

Разом з тим, позивач просить суд визнати недійсним окрему частину договору від 24.12.2013 № 511, а саме пункт 3.1. в частині включення вартості підрядних робіт на суму 35 515, 37 грн., у зв'язку із недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 511 від 24.12.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Із матеріалів справи вбачається, що у кошторисі до договору № 511 сторони погодили роботи з монтажу систем, пусконалагодження системи охоронної сигналізації в Трапезній на території Національного заповідника "Софія Київська" на суму 85 434, 00 грн.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, оплату по акту № 1 за грудень 2013 року на загальну суму 29 768, 33 грн., акту № 2 за грудень 2013 року на загальну суму 25 406,47 грн., акту № 3 вартості змонтованого устаткування на загальну суму 10 884,00 грн., Акту б/н за грудень 2013 року на загальну суму 19 375,20 грн, проведено в грудні за рахунок коштів спеціального фонду КПКВ 1801490 за КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" .

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Із наявного в матеріалах справи листа за вих. № 334/01-19/06 від 25.06.2015 вбачається, що у зв'язку з проведенням ревізії Державною фінансовою інспекцією в м. Києві фінансово-господарської діяльності Заповідника, було запропоновано направити представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" для проведення контрольних обмірів по виконаним роботам згідно умов договору. Вказаний лист був отриманий представником Товариства за довіреністю 10.07.2015. Проте, відповіді від Товариства не надходила, представники для проведення контрольних обмірів не з'явились.

В той час, як про це вказує позивач та встановлено судом, в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Національного заповідника "Софія Київська" за період з 01.06.2012 по завершальний місяць 2015 року (01.06.2015), яка проводилась Державною Фінансовою спекцією у м. Києві, на підставі наказу від 15.06.2015 № 151 "Про проведення контрольних обмірів в Національному заповіднику "Софія Київська" в період ревізії фінансово-господарської діяльності" комісією в складі представників Заповідника та у присутності головного державного фінансового інспектора Курило В.В. проведено контрольні обміри (обстеження).

За результатами проведеного контрольного обстеження обсягів фактично виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" з монтажу та пусконалагодження охоронної системи сигналізації приміщення Трапезної по договору від 24.12.2013 № 511 (акт виконаних робіт № 1 за грудень 2013 року на загальну суму 29 768, 33 грн., акт № 2 за грудень 2013 року на загальну суму 25 406, 47 грн., акт № 3 вартості змонтованого устаткування на загальну суму 10 884, 00 грн., акт б/н за грудень 2013 року на загальну суму 19 375,20 грн.) встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт (ф, КБ-2в), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 35 515, 37 грн. (з ПДВ), чим порушено п. 3.3.12, п. 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, як наслідок завдані збитки державі в особі Заповідника.

Крім того, позивач зазначає, що по вищевказаному договору проектно-кошторисна документація у відповідному порядку та обсязі не розроблена, не погоджена, не затверджена та не пройшла обов'язкову держекспертизу.

В той час, суд вказує, що докази які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом ревізії фінансово-господарської діяльності Національного заповідника "Софія Київська" № 04-30/1312 від 07.08.2015 та вимогою Держфінінспекції № 26-04-14-14/9321 від 08.09.2015 підтверджено факт невиконання робіт у повному обсязі та факт безпідставної сплати коштів у розмірі 35 515, 37 грн., що призвело до завищення вартості робіт. На вказану суму позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків), про що свідчить розрахунок № 2 від 02.07.2015.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 вказаного Кодексу, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відтак, як про це уже вказувалось вище, актом ревізії фінансово-господарської діяльності Національного заповідника "Софія Київська" № 04-30/1312 від 07.08.2015 та вимогою Держфінінспекції № 26-04-14-14/9321 від 08.09.2015 підтверджено факт порушення відповідачем норм Тимчасового збірника цін та ДБН Д.1.1-7-2000 та наявність його вини цьому, що призвело до заподіяння збитків позивачу на загальну суму 35 515, 37 грн.

Отже, наведені докази підтверджують наявність протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками у вигляді збитків, в той час, як відповідач вказаних обставин не спростував та протилежного суду не довів.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного заповідника "Софія Київська" про відшкодування збитків в сумі 35 515, 37 грн . є такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 224-225 Господарського кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним окремої частини договору від 24.12.2013 № 511, а саме, його пункту 3.1. в частині включення вартості підрядних робіт на суму 35 515, 37 грн., то суд вказує наступне.

Приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Так, статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як на підставу визнання окремої частини договору, а саме, його п. 3.1. недійсною, позивач послався на те, що відповідно до п. 7.5. договору від 24.12.2013 № 511 додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну сулу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Натомість як про це вказує позивач, локальні кошториси № 2-1-1 на монтаж охоронної сигналізації та № 2-1-1 на пусконалагодження охоронної сигналізації, що додаються до договору, належним чином не узгоджені, а саме, не підписані сторонами та не скріплені їх печатками. Тобто, на переконання позивача, сторонами при укладанні договору від 24.12.2013 № 511 не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, чим порушено норми ч. 2, 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України та пунктів 5, 21 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005.

Однак, суд вказує про те, що доводи позивача, з якими останній пов'язує можливість визнання окремої частини договору, а саме, його п. 3.1. недійсним, зважаючи на імперативних характер приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України не можуть слугувати безумовною підставою для визнання недійсним\окремої частини такого договору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на викладене вище та з урахуванням наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності підстав, з якими чинне законодавство, зокрема, приписи статей 203 та 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання п. 3.1. договору № 511 від 24.12.2013 недійсним, у зв'язку вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного заповідника "Софія Київська" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 24; ідентифікаційний код 02498145) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" (04107, м. Київ, вул. Татарська, будинок 36/5, квартира 59; ідентифікаційний код 37534191), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Північний офіс Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 18; ідентифікаційний код 40479560) про визнання недійсною окремої частини договору та стягнення 35 515, 37 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравбудкомплект" (04107, м. Київ, вул. Татарська, будинок 36/5, квартира 59; ідентифікаційний код 37534191) на користь Національного заповідника "Софія Київська" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 24; ідентифікаційний код 02498145) збитки в розмірі 35 515 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2018

Суддя Д.О. Баранов