Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/11623/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 910/11623/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю СГС Плюс

про стягнення 365 663,09 грн

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача - Кисіль Т.В., за дов.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю СГС Плюс про стягнення 365 663,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вимогою позивача відшкодувати пеню, а також три відсотка річних і інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором 2177/14-КП-40 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У судовому засіданні 02.10.2018 оголошено перерву до 06.11.2018, повторно викликано ТОВ СГС Плюс у судове засідання, призначене на 06.11.2018.

В судовому засіданні 06.11.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) та Товариством з обмеженою вдові дальністю СГС Плюс (далі - відповідач) укладено договір 2177/14-КП-40 купівлі-продажу природного (далі - Договір), на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача протягом січня-лютого 2014 року природний газ на загальну суму 293 571,94 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2014 та від 28.02.2014.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі 910/14831/14, яке набрало законної сили,за позовом ПАТ НАК Нафтогаз України до ТОВ СГС Плюс про стягнення 323 152,73 грн позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ СГС Плюс 293 571,94 грн основного боргу, 10 218,49 грн пені, 1 968,33 грн 3% річних.

Враховуючи, що відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі 910/14831/14, а також грошові зобов'язання за Договором не виконав, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 17 460,80 грн, 3% річних в розмірі 30 402,79 грн та інфляційних втрат в розмірі 317 799,50 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При розгляді справи 910/14831/14 судом встановлено обов'язок відповідача з оплати заборгованості за Договором за поставлений природний газ за період з січня по лютий 2014 року на суму 293 571,94 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за Договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6 частини 2 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Позивачем по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 163 296,80 грн заявлено пеню за період з 20.05.2014 по 14.08.2014 в розмірі 8 173,79грн; по акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 на суму 130 275,14 грн - пеню за період з 20.05.2014 по 14.09.2014 в розмірі 9 287,01 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також періоду нарахування, заявленого у справі 910/14831/14, господарський суд встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 17 460,80 грн є обґрунтованою ,та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивачем у даній справі заявлено до стягнення з відповідача 317 799,50 грн інфляційних втрат за період з травня 2014 по вересень 2017 включно та 30 402,79 грн 3% річних за період з 20.05.2014 о 31.10.2017.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, враховуючи, що інфляційні втрати а також три відсотка річних сплачуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання і не є підставою для звільнення від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в розмірі - 3% річних у сумі 30 402,79 грн та інфляційні втрати у сумі 317 799,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладеного.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 76-78, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СГС плюс (99046, м. Севастополь, вул. Генерала Мельникова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 32294088) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 17 460 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят) грн 80 коп. пені, 30 402 (тридцять тисяч чотириста дві) грн 79 коп. 3% річних, 317 799 (триста сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 50 коп. інфляційних втрат, 5 484 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3 . Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного судового рішення: 08.11.2018