Постанова

від 01.11.2018 по справі 910/13841/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13841/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Т.Ю. Трофименко) від 04.12.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий О.В. Агрокова, судді Г.А. Жук, А.О. Мальченко) від 26.04.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"

до Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс Веко і партнер Гмбх"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Учасники справи:

представник позивача - Козачук Ю.С., адвокат,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи 1 - не з'явився,

представник третьої особи 2 - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 16.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (далі - Позивач) подало позовну заяву про витребування з незаконного володіння Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" (далі - Відповідач) на користь Позивача майна: фарбувального посту з сухими фільтрами, мод. ФПС04.000.00.00, заводський номер 0903, мод. КС04.000.00.00, заводський номер 0914 (далі - Фарбувальний пост).

2. Позовна заява мотивована незаконним та безпідставним заволодінням Відповідачем Фарбувальним постом, який належить на праві власності Позивачу, оскільки після закінчення 09.07.2013 укладеного між Позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі Третя особа 2) договору від 09.08.2010 № 5574 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір) загальною площею 260,80 кв. м., що розташовані в місті Києві по вул. проспект Повітрофлотський, 94, в корпусі турбогвинтових літаків, та після повернення цих приміщень за актом від 09.07.2013 Позивач, починаючи з 01.10.2013, не має доступу до вказаних приміщень, оскільки в період чинності Договору допуск до орендованих приміщень здійснювався шляхом видачі тимчасових перепусток адміністрацією Відповідача, які оформлювались за результатами звернень Позивача, а тому Позивач через закінчення дії Договору та повернення орендованих приміщень не має можливості демонтувати та вивезти власне майно з території Відповідача та використовувати у власній господарській діяльності. При цьому Позивач вказує, що Відповідач обумовлює надання Позивачу можливості вивезти власне майно необхідністю проведення розрахунків за оренду приміщення, тоді як Позивач вже повністю провів всі орендні розрахунки, а заборгованість відсутня. Набуття права власності на Фарбувальний пост Позивач обґрунтовує виготовленням Товариством з обмеженою відповідальністю "Техсервіс Веко і партнер Гмбх" (далі - Третя особа 1) для Позивача за укладеним між ними договором № 0809 від 28.08.2009 Фарбувального посту, який був розроблений, виготовлений та зібраний на території, яка орендувалась замовником (Позивачем) за Договором, а також переданий Третьою особою 1 Позивачу згідно з актами приймання виконаних робіт та введення в експлуатацію. Також Позивач додав про домовленість сторін Договору в ході підготовчих дій, спрямованих на укладення Договору, про можливість створення та розташування на території Відповідача малярної дільниці у складі Фарбувального посту, процедури встановлення якого розроблялись з одночасним контролем за стадіями виконання та затверджувались нарадами представників сторін Договору та підрядників, залучених для їх виконання. Метою договору оренди було розміщення на орендованій території персоналу для технічного обслуговування літаків авіакомпанії, зберігання запасних частин та агрегатів, устаткування, мастильних матеріалів.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. 04.12.2018 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018): позовні вимоги задовольнити, витребувати з незаконного володіння Відповідача на користь Позивача Фарбувальний пост.

4. Рішення судів мотивовані прямим порушенням приписів чинного законодавства, що регулює право власності, через обмеження з боку Відповідача щодо демонтажу та повернення Позивачу Фарбувального посту, право власності Позивача на який є доведеним та не оспорюється Відповідачем, оскільки Фарбувальний пост був виготовлений, встановлений відповідно до умов договору, укладеного між Позивачем та Третьою собою 1, та введений в експлуатацію згідно з актом введення в експлуатацію від 30.01.2010, складеного між сторонами за участю Третьої особи 1, на території нежитлових приміщень, які орендувались Позивачем та балансоутримувачем яких є Відповідач.

5. Погоджуючись з наведеними висновками місцевого суду, апеляційний суд додав, що доводи Відповідача про відсутність на його території майна, яке належить Позивачу, у тому числі Фарбувального посту, та про неможливість перебування у нього цього майна спростовуються доказами у справі, у тому числі тими, що свідчать про передачу в експлуатацію майна, які були складені за участю Відповідача, а відмова Позивачу у дозволі демонтувати і вивезти майно обґрунтована лише заборгованістю з орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 21.08.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Суди не взяли до уваги аргументи та докази, зокрема звіт про оцінку майна, що передавалось в оренду, який свідчить, що передане Позивачу в оренду приміщення є малогабаритним та непридатним для розміщення Фарбувального посту, який витребовує Позивач.

8. Прийняття Позивачем в оренду нежитлових приміщень відбулось 09.08.2010, а виготовлення та збирання Фарбувального посту Третьою особою 1 відбувалось протягом вересня 2009 - лютого 2010 року, тоді як доступ до орендованих приміщень на території Відповідача в цей період без отримання тимчасових перепусток від балансоутримувача - Відповідача неможливий, що в сукупності спростовує право власності Позивача на спірне майно.

9. Судами залишені без уваги доводи Відповідача щодо поданих доказів у справі, на яких відсутні підписи відповідальних осіб Відповідача.

10. Відповідач з 2010 року є користувачем та належним власником спірного майна та здійснює за договором № Р01-12-4юр від 31.03.2013, укладеним з Третьою особою 1, обслуговування та ремонт відповідного обладнання, має кваліфікований для цього персонал, що не заперечується ні Позивачем, ні Третьою особою 1.

Доводи Позивача у відзиві на касаційну скаргу

11. Паспорти на Фарбувальний пост та камеру сушки, в яких зазначено габаритні розміри цього обладнання, спростовують твердження Відповідача щодо неможливості його розміщення в орендованих приміщеннях.

12. Встановлення судами обставин здійснення Позивачем плати за договором підряду № 0809 від 28.08.2009 підтверджують обставини набуття Позивачем права власності на витребуване у цій справі майно, тоді як договір між Позивачем та Третьою особою 1 від 31.01.2013 щодо надання послуг з технічного обслуговування Фарбувального посту не підтверджують набуття Відповідачем права власності на це майно.

13. Обставини чинення Відповідачем Позивачу перешкод з вивезення спірного обладнання встановлені судами.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння

14. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахування приписів статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом у цій справі - до 15.12.2017) та статті 4 ГПК України, наведені приписи законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

15. Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу ( mutatis mutandis пункти 14, 15 постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 923/1107/17, пункт 8 постанови від 13.03.2018 у справі № 923/883/16).

16. Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частинами 1, 3, 5 статті 332 ЦК України визначено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 статті 837 цього кодексу передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення , обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Доказами набуття замовником права власності на виготовлену за договором підряду нову річ є окрім договору підряду, який доводить підстави набуття замовником права власності на новостворену річ, є також фінансові документи, що підтверджують придбання матеріалів з метою виготовлення з них шляхом переробки (використання) іншої (нової) речі; платіжні (фінансові) документи, що підтверджують оплату замовником підряднику робіт з виготовлення нової речі; документи, які підтверджують передачу -прийняття новоствореної речі від підрядника замовнику; докази передачі від підрядника замовнику також інформації (технічної документації, інструкцій тощо) щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду - у випадках, передбачених договором підряду (стаття 861 ЦК України), тощо.

17. Судами встановлено, що спірне майно - Фарбувальний пост - виготовлено, встановлено відповідно до умов договору підряду № 0809 від 28.08.2009, укладеного між Позивачем та Третьою собою 1, та введено в експлуатацію згідно з актом введення в експлуатацію від 30.01.2010, складеного між сторонами за участю Третьої особи 1, а відповідні роботи оплачені Позивачем Третій особі 1.

Отже, судами встановлені обставини набуття Позивачем права власності на спірне майно

Також судами встановлено, що виготовлення, встановлення та введення в експлуатацію Фарбувального посту здійснювалось Третьою особою 1 на замовлення Позивача за договором підряду № 0809 від 28.08.2009 на території нежитлових приміщень, які надалі орендувались Позивачем за Договором та балансоутримувачем яких є Відповідач. При цьому суди вказали, що виконання Третьою особою 1 вказаних робіт здійснювалось з відома Відповідача, який надавав перепустки особам, що безпосередньо виконували роботи за договором підряду, а введення в експлуатацію - за безпосередньої участі Відповідача, підпис представника якого міститься на акті введення в експлуатацію від 30.01.2010, складеного між сторонами за участю Третьої особи 1.

Отже, встановлення судами обставин щодо існування у Позивача орендних правовідносин за Договором оренди приміщень, балансоутримувачем яких є Відповідач, увійшло до предмета доказування у спірних правовідносинах з метою встановлення обставин вчинення саме Відповідачем, а не третіми особами, порушення права власності Позивача на спірне майно шляхом недопуску представників Позивача до вказаних приміщень для здійснення демонтажу та вивезення Фарбувального посту, що є однією із передумов та матеріальною підставою для захисту права власності на майно, у тому числі у судовому порядку, зокрема у спосіб, визначений статтею 387 ЦК України (пункт 15 цієї постанови).

Поряд з цим, виходячи з висновків, наведених в пункті 16 цієї постанови, обставини щодо орендних правовідносин Позивача за Договором не входять в предмет доказування щодо виникнення права власності на спірне майно, яке створене (виготовлене) за договором підряду.

У зв'язку із викладеним Суд відхиляє з підстав неналежності аргументи скаржника (пункти 7, 8, 10) щодо набуття ним, а не Позивачем права власності на спірне майно, що зводяться до аналізу правовідносин між сторонами за Договором (періоду оренди, об'єкта оренди, розмірів та фізичних показників орендованих приміщень) та аналізу правовідносин між Відповідачем та Третьою особою 1 щодо здійснення обслуговування та ремонту Фарбувального посту, оскільки вказані аргументи не стосуються предмета доказування у цій справі - в частині набуття права власності на новостворену річ за договором підряду,

18. Суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежності доказів, на які послалися суди першої та апеляційної інстанцій та які взяті судами до уваги (пункт 9), з тих підстав, що вказані аргументи викладені без врахування приписів частини 2 статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених цієї нормою.

19. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про доведеність права власності Позивача на витребуване майно, що безпідставно перебуває та утримує Відповідач, та наявність у зв'язку із цим підстав для задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 15, 317, 319, 328, 331, 332, 387, 837, 861 Цивільного кодексу України, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

20. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду масті Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у справі № 910/13841/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак