Рішення

від 29.10.2018 по справі 398/1064/18

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1064/18

провадження №: 2/398/1432/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" жовтня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участі секретаря судового засідання Колісник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізмайлівської сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства. Вона, позивач, прийняла спадщину після смерті чоловіка, подавши відповідну заяву. Земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства, якою користувався чоловік позивача, входила в майно асоціації фермерів Інесса . Проте нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка. Постанова мотивована тим, що в поданих документах відсутня інформація щодо наявності статутного (складеного) капіталу асоціації фермерів Інесса та не надані документи, що підтверджують наявність іншого майна фермерського господарства і які необхідні для вчинення нотаріальної дії. За життя ОСОБА_3 була передана у постійне користування земельна ділянка площею 50 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Ізмайлівської сільської ради. Ці обставини підтверджуються державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_2. Земельна ділянка оброблялась на умовах постійного користування відповідно до державного акта, за що державі щороку сплачувався податок на землю. Умови користування землею для ОСОБА_3 зі сторони держави не змінювались. Доказів ухилення ОСОБА_3 від укладення договору використання земельної ділянки на інших умовах немає. Вважає, що право постійного користування земельною ділянкою за цільовим призначенням - ведення селянського (фермерського) господарства, набуте за часи дії Земельного кодексу 1992 року без укладення договору про умови її користування, через відсутність визначеного законодавством порядку переоформлення не припиняється внаслідок смерті особи, оскільки таке право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, на думку позивача, нерозривно пов'язане з самою фізичною особою, якій надавалася земля, тому є об'єктом спадщини. Посилаючись на Закон України Про фермерське господарство , Земельний кодекс 1990 року, Земельний кодекс 2001 року, Закон України Про оренду землі , Конституцію України, Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, Цивільний кодекс України, позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 50 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Ізмайлівської сільської ради.

Ухвалою від 07 травня 2018 року за клопотанням представника позивача судом було залучено як співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

За клопотанням Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області ухвалою суду від 10 липня 2018 року Ізмайлівську сільську раду Олександрійського району Кіровоградської області було замінено правонаступником Приютівською селищною радою.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги.

Представник Приютівської селищної ради в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника Приютівської селищної ради та письмове пояснення, в якому зазначив, що спірна земельна ділянка площею 50 га, яка вказана в Державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, знаходиться поза межами населеного пункту с. Ізмайлівка Олександрійського району Кіровоградської області, діюче законодавство не наділяє повноваженнями Приютівську селищну раду розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності за межами населених пунктів, тому вважає, що належним відповідачем по даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Суд, вислухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 серпня 1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3).

Відповідно довідки виконавчого комітету Ізмайлівської сільської ради від 22 березня 2018 року № 303 ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1. З ним постійно проживали і були зареєстровані дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 Заповіт від ОСОБА_3 в Ізмайлівській сільській раді не посвідчувався.

Згідно Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 на підставі рішення Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 28 лютого 1992 року № 96 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 50 га, розташована на території Ізмайлівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Постановою державного нотаріуса Олександрійської районної державної нотаріальної контори від 28 березня 2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, а саме про право на асоціацію фермерів Інесса , оскільки в складі зазначеної асоціації відсутнє будь-яке майно, тобто відсутній статутний (складений) капітал господарства та вартісні показники.

За змістом частини першої статті 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Як встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) Асоціації фермерів Інесса (код 22215913), засновником та керівником якого був ОСОБА_3, становить 0 грн.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15.

Доказів укладення між сторонами договору оренди чи договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо спірної земельної ділянки сторонами не надано. Тому право користування земельною ділянкою, яке єпредметом спору, було припинене у момент смерті ОСОБА_3.

З наведених підстав доводи позивача суд визнає необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 182, 191, 407, 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст.ст. 92, 125, 126, 131, п. 6 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 14, 19, 20, 23 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 05378803, місцезнаходження: 28034, Кіровоградська обл., Олександрійський район, селище міського типу Приютівка, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 4, та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 39767636, місцезнаходження: Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА КОРОЛЬОВА, будинок 26, про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скорочене рішення складене у нарадчій та проголошене у судовому засіданні 29 жовтня 2018 року.

Повне рішення складено 9 листопада 2018 року.

Суддя Орловський В.В.