Рішення

від 25.10.2018 по справі 351/1959/18

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/1959/18

Номер провадження №2/351/836/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

з участю секретаря Маланчук С.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Візінського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Лідер VTM про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_4, звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства Лідер VTM про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що між позивачем та відповідачем 16.03.2009р. було укладено договір № 5 купівлі-продажу майна. Відповідно до п. 1.2 Договору предметом купівлі-продажу є швидко-монтажні будівельні конструкції. Асортимент, кількість та вартість майна вказана в Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу. Згідно вказаного Додатку позивачем було придбано швидко-монтажні конструкції загальною вартістю 1 490 169 грн. 40 коп. в кількості 433 шт..

Того ж дня, 16.03.2009р. у зв'язку з неможливістю підготовити майданчик для проведення навантаження з боку Продавця, а також відсутності у Покупця та Продавця спеціальної техніки для навантаження та транспортування швидко-монтажних будівельних конструкцій, між позивачем та відповідачем було укладено Договір зберігання майна №1.

На відповідальне зберігання відповідачу було передано швидко-монтажні будівельні конструкції в кількості 433 шт. загальною вартістю 1 490 169 грн. 40 коп.. Дане майно було передано згідно Акту № 01/03 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, який є невід'ємною частиною Договору. Строк дії договору набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Також, відповідно до п. 3.2 Договору зберігання майна № 1 від 16.03.2009р. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернути майно, яке знаходиться на зберіганні.

В травні місяці 2017р. у ОСОБА_3 з'явилась можливість забрати майно від Зберігача - ПП Лідер VTM . З метою повернення майна від Зберігача позивач неодноразово телефонував директору ПП Лідер VTM ОСОБА_5, однак останній на телефонні дзвінки не реагував, а також не здійснював телефонних дзвінків у відповідь. При виїзді за місцем зберігання майна ОСОБА_5 був відсутній, тобто свідомо уникає зустрічі щодо обговорення питання про повернення майна Поклажодавцю. Такі дії директора ПП Лідер VTM продовжувались протягом 2017-2018р.р..

Після чого позивачем на адресу відповідача 18.06.2018р. було направлено повідомлення про повернення майна, яке було передано на відповідальне зберігання. Згідно відповіді відповідача ним прийнято рішення про залишення майна у володінні підприємства в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати згідно Договору зберігання майна.

Однак, відповідач жодного листа, вимоги чи телефонного дзвінка про необхідність погашення заборгованості за договором зберігання в адресу ОСОБА_3 не направляв та не здійснював.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про залишення майна у володінні відповідача, позивачем 04.07.2018р. було направлено вимогу про витребування майна в кількості 433 шт.. станом на день подання позову до суду відповідачем майно не повернуто та будь-яких письмових відповідей не надходило.

Просить витребувати у ПП Лідер VTM швидко-монтажні будівельні конструкції в кількості 433 шт. загальною вартістю 1 490 169 грн. 40 коп., а саме:

- ІПС6 (панель торцева) в кількості 10 шт.;

- К6 (колони) в кількості 36 шт.;

- ПКК (панель карнизна) в кількості 66 шт.;

- ПП-3 (панель підлоги) в кількості 9 шт.;

- ПС-2 (панель стінова) в кількості 155 шт.;

- ПС-6 (панель стінова) в кількості 15 шт.;

- Р-1 (ригель) в кількості 18 шт.;

- Ф2 (фундамент) в кількості 47 шт.;

- ФМ-1 (фундамент) в кількості 1 шт.;

- К-1Б (балки) в кількості 4 шт.;

- ІПСВ (панель торцева) в кількості 72 шт.

та повернути його власнику ОСОБА_3.

Стягути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 8 810 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, посилаючись на те, що твердження позивача про те, що він неодноразово здійснював телефонні дзвінки директору ПП Лідер VTM , на які той не реагував, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 - директор підприємства на телефонні дзвінки відповідав, неодноразово телефонував позивачу та повідомляв, що у останнього наявний борг за зберігання майна. Також, не відповідає дійсності і те, що відповідач був відсутній при виїзді позивача за місцем зберігання майна, так як працівники підприємства повідомляли позивача про те, де знаходиться директор ПП Лідер VTM та надавали позивачу номер його телефону. Однак, останній не вчинив жодних дій щодо проведення зустрічі з директором ПП Лідер VTM . Також, зазначив, що у відповідь на повідомлення позивача про повернення майна, позивачу у відповідь 22.06.2018р. було передано лист з повідомленням про те, що у ОСОБА_3 виник борг по сплаті за зберігання майна перед ПП Лідер VTM , а тому директором правомірно прийнято рішення про залишення майна у володінні підприємства в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати згідно договору зберігання майна. Даний лист було передано ОСОБА_3 особисто та повідомлено про значний борг за зберігання майна. А тому твердження позивача, що директор жодного повідомлення чи листа не надсилав не відповідає дійсності. Станом на дату отримання позовної заяви борг ОСОБА_3 за несплату згідно Договору зберігання становить близько 700 000 грн.. З вказаних підстав просить в позові відмовити.

Вислухавши сторін, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 5 від 16.03.2009р. вбачається, що ПП Лідер VTM продав, а ОСОБА_3 купив швидко-монтажні будівельні конструкції. Покупець на підставі цього договору протягом двох календарних днів виконує оплату продавцю у розмірі 100 % загальної вартості майна, що зазначена у відповідному Додатку № 1 до цього договору. Продавець передає товар покупцю протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного договору.

Із додатку № 1 до договору купівлі-продажу майна від 16.03.2009р. вбачається, що ПП Лідер VTM та ОСОБА_3 погодили наступний асортимент, кількість та вартість майна, що є предметом купівлі-продажу, а саме: 1) ІПС6 (панель торцева) в кількості 10 шт.; 2) К6 (колони) в кількості 36 шт.; 3) ПКК (панель карнизна) в кількості 66 шт.; 4) ПП-3 (панель підлоги) в кількості 9 шт.; 5) ПС-2 (панель стінова) в кількості 155 шт.; 6) ПС-6 (панель стінова) в кількості 15 шт.; 7) Р-1 (ригель) в кількості 18 шт.; 8) Ф2 (фундамент) в кількості 47 шт.; 9) ФМ-1 (фундамент) в кількості 1 шт.; 10) К-1Б (балки) в кількості 4 шт.; 11) ІПСВ (панель торцева) в кількості 72 шт., вартістю 1 490 169 грн. 40 коп..

Відповідно до акту № 2 прийому-передачі майна від 16.03.2009р. покупець прийняв, а продавець передав вищевказане майно.

Згідно договору зберігання майна № 1 від 16.03.2009р. вбачається, що позивач - поклажодавець, з однієї сторони, передав, а відповідач - зберігач з іншої сторонни, прийняв на відповідальне зберігання майно, вартість та кількість якого вказується в Акті прийому-передачі. Вартість за зберігання майна за один місяць складає 6 000 грн..

Із акту приймання -передачі майна на відповідальне зберігання № 01/03 вбачається, що вищевказане майно передано у відмінному стані, придатне до використання за призначенням, без дефектів та недоліків; зберігач зобов'язаний повернути отримане за цим актом майно поклажодавцеві за першою вимогою й невідкладно; зволікання в поверненні майна вважатиметься незаконним та протиправним заволодінням зберігачем майцном поклажодавця.

Згідно повідомлення про передачу майна від 11.06.2018р. ОСОБА_3 вимагав повернути йому майно, яке було передано ПП Лідер VTM для зберігання в кількості 433 шт.. З метою підготовки до передачі йому вищенаведеного майна, просив вжити усіх заходів щодо безперешкодного доступу до його майна та підготувати необхідне місце для здійснення навантажувальних робіт.

Із листа ПП Лідер VTM від 22.06.2018р. вбачається, що жодних платежів за зберігання майна ОСОБА_3 здійснено не було, майно не було вивезено. У зв'язку із боргом в розмірі 666 000 грн., непогашенням позивачем боргу за зберігання майна та не вивезенням майна, ПП Лідер VTM прийнято рішення про залишення майна у володінні підприємства в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати позивачем вартості за зберігання майна.

Відповідно до вимоги про витребування майна від 04.07.2018р. ОСОБА_3 не погоджується із прийнятим ПП Лідер VTM рішенням щодо залишення спірного майна у володінні ПП Лідер VTM , а також вимагає повернути швидко-монтажні будівельні конструкції в кількості 433 шт., які були передані на зберігання згідно договору зберігання майна № 1 від 16.03.2009р.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Для застосування ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником рухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Із відповіді відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби від 08.10.2018р. та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.10.2018р. вбачається, що майно, яке являється предметом спору, на час придбання ОСОБА_3 у ПП Лідер VTM , а саме 16.03.2009р. у арешті не перебувало, акт опису та арешту майна державними виконавцями не накладався, а також будь-які обтяження на майно, що було предметом купівлі-продажу, зареєстровані не були.

А тому, позивачем ОСОБА_3 в судовому засіданні доведено своє право власності на спірне майно - швидко-монтажні будівельні конструкції в кількості 433 шт., яке на даний час перебуває у володінні відповідача та яке позивач бажає витребувати.

Посилання представника відповідача на те, що директором ПП Лідер VTM правомірно прийнято рішення про залишення спірного майна у володінні підприємства в рахунок погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати згідно Договору зберігання майна, - суд не може взяти до уваги, оскільки дане майно позивачем у встановленому законом порядку, на підставі договору купівлі-продажу придбане у відповідача та належить позивачу на праві власності. Стягнення з позивача заборгованості в розмірі 700 000 грн., внаслідок несплати ним коштів за Договором зберігання майна є окремою позовною вимогою та не може поширюватись на спірні правові відносини з приводу витребування майна з чужого незаконного володіння.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Пунктом 23 цієї Постанови визначено, що відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому, суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність витребування у відповідача з чужого незаконного володіння на користь позивача зазначеного нерухомого майна.

На підставі викладеного, ст.ст. 317, 321, 387 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Витребувати у Приватного підприємства Лідер VTM (код ЄДРПОУ 31979590, вул.. Кобринських, 49, м. Снятин, Івано-Франківська область) швидко-монтажні будівельні конструкції в кількості 433 шт. загальною вартістю 1 490 169 грн. 40 коп., а саме:

- ІПС6 (панель торцева) в кількості 10 шт.;

- К6 (колони) в кількості 36 шт.;

- ПКК (панель карнизна) в кількості 66 шт.;

- ПП-3 (панель підлоги) в кількості 9 шт.;

- ПС-2 (панель стінова) в кількості 155 шт.;

- ПС-6 (панель стінова) в кількості 15 шт.;

- Р-1 (ригель) в кількості 18 шт.;

- Ф2 (фундамент) в кількості 47 шт.;

- ФМ-1 (фундамент) в кількості 1 шт.;

- К-1Б (балки) в кількості 4 шт.;

- ІПСВ (панель торцева) в кількості 72 шт.

та повернути його власнику ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований АДРЕСА_1).

Стягути з Приватного підприємства Лідер VTM на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 8 810 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Калиновський М.М.