Постанова

від 05.11.2018 по справі 922/3056/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. Справа № 922/3056/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Ногіна О.М.

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Оганезова Р.А.

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 90Х) на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі № 922/3056/17 (повний текст якого складено в приміщенні зазначеного суду 14.06.2018 суддею Хотенцем П.В.)

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків

до 1. Харківської міської ради, м. Харків

2. обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1", м. Харків

3. приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В, м. Харків

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ПрАТ "Трест Житлобуд - 1", м. Харків

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1", м. Харків, 3. приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Корнійчук Олени Валентинівни, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне акціонерне товариство "Трест Житлобуд - 1", м. Харків, в якому просить визнати недійсним з моменту прийняття пункт 7.2 додатку 1 до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 про надання у власність земельної ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 6310136300:03:001:0116) загальною площею 0,3961 га. по вул. Клочківській, 46; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 902118, виданий обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" 11 вересня 2012 року Управлінням Держкомзему у місті Харкові на земельну ділянку, площею 0,3691 га., кадастровий номер 6310136300:03:001:0116, за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 46 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права приватної власності (індексний номер 2258844 від 15 травня 2013 року) за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" на земельну ділянку 0,3691 га., кадастровий номер 6310136300:03:001:0116, за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 46, приватний нотаріус Корнійчук Олена Валентинівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область (номер запису про право власності: 925007).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі № 922/3056/17 у позові відмовлено повністю

Заступник прокурора Харківської області із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов прокурора. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Як підставу для скасування рішення першої інстанції по справі, прокурор зазначає, що судом рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК Української РСР, ст.ст. 257, 263, 267 ЦК України. Прокурор вважає, що суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин позовну давність, посилаючись на п. 4 ст. 267 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.07.2018.

26.07.2018 від обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 призначено справу до розгляду на 08.08.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 06.09.2018.

03.09.2018 прокурор надав додаткові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 27.09.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 04.10.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2018 прийнято дану справу до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 05.11.2018.

В судове засідання, призначене на 05.11.2018 представник 2-го, 3-го відповідачів та третьої особи не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У ході вивчення правомірності передачі Харківською міською радою у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, Харківською місцевою прокуратурою № 1 встановлено, що пунктом 7.2 додатку 1 до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів", обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" надано у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 6310136300:03:001:0116), загальною площею 0,3961 га., в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 30 листопада 2011 року №409/11 для будівництва та подальшої експлуатації об'єкту, зі зміною його функціонального призначення під житловий будинок по вул. Клочківській, 46.

На підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові 11 вересня 2012 року обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" видано державний акт серії ЯМ №902118 на право власності на земельну ділянку, площею 0,3961 га, кадастровий номер 6310136300:03:001:0116, за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 46.

В подальшому, на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію), серія та номер 2041 від 15 травня 2013 року, укладеного між обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1" (землевласником, суперфіціаром) та приватним акціонерним товариством "Трест Житлобуд - 1" (правокористувачем, суперфіціарієм), приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права забудови вищевказаної земельної ділянки (суперфіцій) (індексний номер: 2262747 від 15 травня 2013 року).

При цьому прокурор вказує на те, що обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив Житлобуд-1 створено всупереч вимогам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу; фактично ОК "ЖБК " Житлобуд-1" є не житлово-будівельним, а обслуговуючим кооперативом; під час прийняття рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" Харківська міська рада мала з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, отже, вказане рішення вважає незаконним, має бути скасовано в частині надання ОК "ЖБК "Житлобуд-1" земельної ділянки; враховуючи, що дане рішення стало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №902118, то відповідний державний акт не відповідає вимогам закону.

Прокурор зазначає, що рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів" прийнято всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року № 186, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині п. 7.2 додатку 1 до нього, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі цього рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права приватної власності за 2-м відповідачем на земельну ділянку 0,3961 га, кадастровий номер 6310136300:03:001:0116, за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 46.

Враховуючи, що прокурор у позовній заяві визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а також обґрунтував необхідність їх захисту, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор в даному випадку правомірно звернувся до суду з позовом як самостійний позивач.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Оспорюване рішення прийнято на підставі статей 41, 92, 116, 123, 124, 141, 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Виходячи з аналізу 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, пунктом 1 розділу 1, абз. 2 п.4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передаючи земельну ділянку у власність другому відповідачу, Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. Суттєве значення цих обставин для винесення рішення про надання земельної ділянки другому відповідачу, як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 ЗК України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Так, колегія суддів зазначає, що як стверджує прокурор та не заперечує 2-й відповідач, у Статуті кооперативу не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Також, колегією суддів встановлено, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу.

Порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Харківською міською радою під час безоплатного надання земельних ділянок ОК "ЖБК "Житлобуд-1" не дотримано положень вказаної норми права, оскільки вона мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій, мала обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Житлобуд-1", мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу. Однак у даному випадку першим відповідачем цього зроблено не було.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту п.7.2 додатку 1 до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.12.2011 №545/11 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за другим відповідачем, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги є похідними від позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення, а тому також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо співвідношення Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та Закону України Про кооперацію за юридичною силою, на яке вказує 1-й відповідач та його посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин саме Закону України Про кооперацію , як спеціального закону, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів, як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Отже, при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово-будівельного кооперативу, а саме, ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом Української РСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.

При цьому, Житловий кодекс Української РСР на даний час є чинним, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Посилання відповідачів на наукові висновки фахівців у галузі права судом відхиляються, оскільки такі наукові висновки не є висновками судової експертизи в розумінні ст. 108, ст. 109 ГПК України, не є обов'язковими для суду та суперечать правовій позиції, викладеній у постанові ВСУ від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Посилання на судові рішення у адміністративних справах №826/15758/16 та №638/20557/15-а не приймаються судом, оскільки не мають преюдиціального значення для даної справи.

Дослідженням наявних матеріалів справи, а також доказів, наданими сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, враховуючи приписи законодавства, що регулюють мету та порядок створення ЖБК, колегія суддів приходить до висновку, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" створено з порушенням ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню у даній справі, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора про те, що порядок організації та діяльності кооперативу не відповідають меті його створення, тому Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного (в частині) рішення, недотримано вимог ст. 41 Земельного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.05.2011 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене та за встановлення колегією суддів обставин незаконності безоплатного набуття ОК "ЖБК "Житлобуд-1" спірної земельної ділянки, виключається можливість подальшої передачі її на законних підставах третім особам, у зв'язку з чим похідні позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним виданого на виконання рішення Харківської міської ради державного акту про право власності на земельні ділянки та вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОК "ЖБК "Житлобуд-1" є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність порушеного права та необхідність задоволення позову.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач просив застосувати до позовних вимог прокурора наслідки спливу позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі з підстав спливу позовної давності.

Обґрунтовуючи необхідність застосування наслідків спливу позовної давності, другий відповідач зазначив, що прокурор був присутній при винесенні оскаржуваного рішення (був присутній на сесії ХМР), а крім того, листом від 17.01.2012 № 08-11/241/2-12 Харківська міська рада направила до прокуратури м. Харкова рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011. За таких обставин 2-й відповідач наполягає на тому, що початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання починається найпізніше з моменту отримання прокурором вказаного рішення, а тому у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження спірного рішення Харківської міської ради починається з січня 2012 року і сплинув у січні 2015 році.

Оцінюючи викладені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 березня 2009 року, винесеному за наслідком розгляду заяви № 20347/03 у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.

Згідно пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду з позовом важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа зналась або повинна була дізнатися про порушення) моменти.

Під час прийняття Харківською міською радою спірного рішення, на сесії був присутній прокурор міста Харкова, який відповідно до статті 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Також, Харківською міською радою листом 17.01.2012 за № 08-11/241/2-12 до прокуратури міста Харкова було направлено рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 "Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об'єктів".

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку аргументам прокурора про те, що лист від 17.01.2012 № 08-11/241/2-12 не містив додатку - спірного рішення, і зазначає, що зміст даного рішення, навіть якщо припустити відсутність такого додатку, дозволяв прокурору довідатись, яке рішення було винесено і ознайомитись із змістом рішення на сайті міської ради.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже, прокурор як позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття вищевказаного рішення Харківської міської ради.

Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про інформацію" інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

Так, згідно вимог статті 21 Закону України "Про інформацію" рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www.city.kharkov.ua) та публікуються в газеті "Харьковские известия".

Відповідно до ст. 3 Регламенту Харківської міської ради, затвердженою рішенням 2 сесії 5 скликання від 31.05.2006 № 17/06 сесії міської ради, засіданню постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, робочих груп проводяться гласно, крім випадків передбачених чинним законодавством. Відкритість засідань міської ради забезпечується шляхом доступу і на них представників засобів масової інформації, у яких кожен громадянин України має можливість ознайомитися з питаннями, що розглядаються міською радою, та прийнятими нею рішеннями.

Гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляції телебаченню і радіо, обов'язкової публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного) в офіційному печатному органі Харківської міської ради, газеті "Слобода" або в іншому друкованому засобі масової інформації визначеному відповідним рішенням міської ради, та розміщення офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.

Судом встановлено, що з метою забезпечення прозорості та інформаційної відкритості діяльності Харківської міської ради, її виконавчих органів та посадових осіб, а також на виконання вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", за розпорядженням міського голови від 09.12.2002 року №2436, було створено офіційний веб-сайт Харківської міської ради. Інформація щодо рішень, прийнятих на пленарних засіданнях сесій Харківської міської ради розміщається на офіційному веб - сайті.

При цьому, варто відзначити також, що з питання ознайомлення з установчими документами 2-го відповідача інформація про засновників та основні види діяльності є в вільному безкоштовному доступі наданому Державним підприємством Інформаційно-ресурсний центр" на сторінці https://usr.minjust.gov.ua/ в вільній мережі Інтернет. Відповіді на безкоштовні запити надаються у відповідності до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003.

Вищевказані обставини дають підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що прокурор міг довідатись про відповідні порушення з моменту прийняття та оприлюднення спірного рішення ще у 2011 році.

Отже, прокурор, будучі присутнім на засіданні сесії міської ради та отримавши рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 545/11 мав всі можливості ознайомитися з матеріалами, які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність або незаконність.

Опираючись на викладене, колегія суддів відкидає наведені вище аргументи прокурора щодо відсутності додатків в листі від 17.01.2012 № 08-11/241/2-12 та отримання інформації про виділення земельної ділянки тільки в ході вивчення правомірності передачі земель, розташованих на території м. Харкова, у приватну власність у 2017 році.

Закон (пункт 10 частина 2 статті 16 та статті 21 Цивільного кодексу України, абзац 3 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином, обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення Харківською міською радою - 23 грудня 2011 року, саме з цієї дати починається початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради №545/11 та у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 24 грудня 2011 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно частин 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Такого ж висновку дійшов суд касаційної інстанції в інших судових рішеннях: постановах Вищого господарського суду України від 19 травня 2016 року у справі № 922/3009/15; від 12 квітня 2016 року у справі №922/4239/15; від 12 квітня 2016 року у справі№922/4442/15; від 06 квітня 2016 року у справі №922/2694/15; від 23 квітня 2016 року у справі №9222/4326/15; від 19 квітня 2016 року у справі №922/4715/15; від 19 квітня 2016 року у справі №922/3396/15; від 18 травня 2016 року у справі №922/ 2961/15.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №910/4626/14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, від 27 травня 2014 року по справі № 3-23гс14 та від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що звернення прокурора з даним позовом у вересні 2017 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, є доведеним, поважність причин пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи документально не обґрунтовані, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОК "ЖБК "Житлобуд-1" про застосування позовної давності є підставою для відмови в позові.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на відміну від суду першої інстанції, дійшла висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог прокурора, проте відмовляє у його задоволенні внаслідок пропуску строку позовної давності та відсутності поважних причин такого його пропуску. Тобто колегія суддів апеляційної інстанції приймає рішення про відмову у задоволенні позову із інших мотивів, аніж зазначені в рішенні суду першої інстанції.

За таких умов колегія суддів керується абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин.

За таких умов рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню в силі із зазначенням у постанові апеляційного суду про іншу правову оцінку обставин справи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що підстави скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі № 922/3056/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2018 у справі № 922/3056/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 12.11.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук