Рішення

від 12.11.2018 по справі 910/12161/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.11.2018Справа №  910/12161/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсістемс", м. Київ про стягнення 4  530,05 грн., - ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсістемс" (відповідач) суми заборгованості за Договором № 503/18 поставки товарів від 11.07.2018р. в розмірі 4  530,05 грн., з урахуванням штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 20.09.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.09.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02125, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, буд. 1. 25.10.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 17.09.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 24.10.2018р. не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення за 24.10.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 11.08.2018р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір № 503/18 поставки товарів (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п. (товар) відповідної якості, а покупець зобов'язувався прийняти товар згідно з товаросупровідними документами та здійснити його оплату на умовах цього договору. В п. 1.2. Договору сторони домовились, що асортимент, кількість, ціна та терміни постачання товару зазначені у рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною складовою частиною цього договору. За умовами п. 2.3. Договору покупець проводить оплату за товар наступним чином: 50% передоплата; 50% після письмового повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження. В п. 4.1. Договору передбачено, що поставка товару на адресу покупця здійснюється постачальником протягом термінів, зазначених в рахунках та/або цьому договорі, при умові своєчасного надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачеві рахунок на оплату № 476 від 13.07.2018р. на суму 8  680,02 грн. Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ним на виконання п. 2.3. Договору на підставі платіжного доручення № 29018 від 24.07.2018р. було перераховано 50 % вартості товару, а саме 4  340,01 грн. Згідно п. 1.3. Договору термін поставки товару не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення першої частини передоплати у відповідності до п. 2.3. Договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018р. (п. 9.1. Договору). З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 4264 від 23.08.2018р., в якій вимагав у останнього негайно передати датчик лінійних переміщень BTL5-E10-M0230-P-S32/US в кількості 1 шт. вартістю 8  680 грн. 02 коп. (докази направлення претензії позивачу містяться у матеріалах справи), яка була залишена без відповіді та задоволення. У зв'язку з нездійсненням поставки обумовленого договором товару, позивач звернувся до суду з даним позовом, в кому просить суд стягнути 4  340,01 грн. передоплати вартості товару та 190,04 грн. пені. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Судом встановлено факт здійснення позивачем попередньої оплати вартості товару на умовах п. 2.3. Договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 29018 від 24.07.2018р. на суму 4  340,01 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, в силу положень п. п. 1.3., 2.3. Договору, обов'язок відповідача щодо поставки обумовленого сторонами товару мав бути виконаний останнім у строк, що не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення першої частини передоплати, тобто у строк до 23.08.2018р. Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобам доказування, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки обмовленого товару матеріали справи не містять. У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу (попередньо оплати вартості товару) в розмірі 4  340,01 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено 190,04 грн. пені. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). За умовами п. 5.2. Договору за порушення строку поставки товару, вказаного в рахунку, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення. Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що попри невірно заявлений позивачем період прострочення (23.08.2018р. – 14.09.2018р.), зважаючи на те, що прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару у відповідача виникло з наступного дня (24.08.2018р.), позивачем вірно вказано кількість днів прострочення (22 дні), а розрахована останнім сума пені не перевищує суми пені, розрахованої судом, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягає також 190,04 грн. пені. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12161/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4  340,01 грн. суми основного боргу (передоплати вартості товару) та 190,04 грн. пені. Судовій збір в розмірі 1  762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсістемс" (ідентифікаційний код 39961931, місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (ідентифікаційний код 37863825, місцезнаходження: 32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, просп. Грушевського, буд. 1/14) 4  340,01 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 01 коп.) суми основного боргу, 190,04 грн. (сто дев'яносто гривень 04 коп.) пені та 1  762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 12.11.2018р. Суддя                                                                                                                               С.М. Морозов