Рішення

від 01.11.2018 по справі 917/930/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 Справа № 917/930/18

м.Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Захист прав інвалідів", вул. Героїв України, 94, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова", вул.Шевченка, 46, к.305, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 1357420,65 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін у судове засідання не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Захист прав інвалідів" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова" про стягнення заборгованості в сумі 1357420,65 грн., з них: 1131000,00 грн. - основного боргу, 182873,75 грн. - пені, 16229,11 грн. - 3% річних, 27317,79грн. - інфляційних витрат, яка виникла внаслідок не виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу складу балонів зжиженого газу від 22.05.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу складу балонів зжиженого газу від 22.05.2017р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.08.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 28.08.2018р.

Ухвалою від 28.08.2018р. було відкладено розгляд підготовчого засідання на 04.10.2018р.

Відповідач у відзиві на позов за вих. №79 від 28.08.2018р. (вхід. №8057 від 30.08.2018р.), заперечує проти позовних вимог, проте надав контррозрахунок щодо нарахування 3% річних та пені.

Ухвалою від 04.10.2018р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 01.11.2018р.

Представники сторін у судове засідання 01.11.2018р. не з'явилися.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство Захист прав інвалідів (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтера Нова (Покупець, відповідач) 22 травня 2017 року був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі продажу складу балонів зжиженого газу (Договір).

У відповідності до п.1.1 Договору Продавець продав, а Покупець купив наступне нерухоме майно, іменоване надалі "Об'єкт нерухомості": склад балонів зжиженого газу за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Мічуріна,90, що в цілому складається з: складу балонів зжиженого газу літ.Ц, загальною площею 21,0 кв.м., розташованої на земельній ділянці комунальної власності, площею 338593 кв.м., кадастровий номер 5310436500:05:004:0016, яка знаходиться в постійному користуванні Продавця.

Покупець взяв на себе зобов'язання відповідно до п.4.4. Договору прийняти об'єкт продажу та сплатити суму (за винятком авансового внеску) до 31.12.2017 року, але не раніше поділу існуючої земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомості та виділення з неї окремої земельної ділянки розміром 1,5 га (15000,00 кв.м.) та присвоєння їй кадастрового номеру.

У відповідності до п. 2.1. Договору загальна вартість по цьому Договору встановлюється в гривнях та дорівнює 1 590 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Продавця протягом 5-ти банківських днів. Решту - 1 431 000,00грн. Покупець зобов'язується сплатити до 31 грудня 2017 року, але не раніше поділу існуючої земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомості та виділення з неї окремої земельної ділянки розміром 1,5 га (15000,00 кв.м.) та присвоєння їй кадастрового номеру.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі. Продаж об'єкту нерухомості здійснено 22.05.2017р., кадастровий номер земельної ділянки після поділу існуючої земельної ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі 28.02.2018р.

Позивач у позові зазначає, що в свою чергу, відповідач, у відповідності до п. 2.1 Договору сплатив лише першу суму в розмірі 159 000,00 грн. у встановлений Договором строк 25.05.2017р.

Однак, відповідач, в порушення умов Договору не сплатив суму в розмірі 1 431 000,00грн. у встановлений п. 2.1. Договору строк, а саме 28.02.2018р. Також відповідач здійснював оплату частково, а саме: 30.05.2018р. відповідачем сплачено - 96 000,00 грн., 31.05.2018р. відповідачем сплачено 204 000,00 грн.

Таким чином, у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 1 131 000,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 182873,75 грн. - пені, 16229,11 грн. - 3% річних, 27317,79грн. - інфляційних витрат, нарахованих за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі передбаченому п. 2.1, п. 4.4 Договору купівлі продажу об'єкту нерухомості від 22.05.2017р., внаслідок чого не сплатив за нього остаточну грошову суму коштів у розмірі 1 131 000,0грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 1131 000,0грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 16 229,11грн. -3% річних за період з 28.02.2018р. по 27.07.2018р. та 27 317,79грн. - інфляційні витрати за період березень 2018р. - травень 2018р.

За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача 15993,87грн. - 3% річних та 27317,79грн. - інфляційні нарахування. Вимоги в частині стягнення 235,24грн. - 3% річних слід відхилити за їх безпідставністю.

Щодо стягнення пені у розмірі 182 873,75грн., суд зазначає, що позивач при її нарахуванні застосовує подвійну облікову ставку НБУ, посилаючись на ст.ст. 549-550 Цивільного кодексу України та на ст.231 Господарського кодексу України та на п 5.3 Договору, яким визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України.

За ч.4 - ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України сама по собі не встановлює розміру штрафної санкції, а лише визначає порядок їх визначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

В договорі від 22.05.2017р. сторони не передбачили відповідальності Покупця у вигляді нарахування пені.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні. Тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме: 1131000,00грн. сума основного боргу, 15 993,87грн. - 3% річних, 27317,79грн. - інфляційні нарахування

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова" (вул.Шевченка, 46, к.305, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39353034, інші відомості: відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Захист прав інвалідів" (вул. Героїв України, 94, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 33357405) - 1131000,00грн. - сума основного боргу, 15993,87грн. - 3% річних, 27317,79грн. - інфляційні нарахування, 17614,67грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Паламарчук В.В.